Нервова нитка півфінального матчу Кубка України у Львові між «Шахтарем» і «Дніпром» (1:1), завдяки чому гірники вийшли на останній плацдарм турніру, повинна простягнутися і на матч цих суперників в національному чемпіонаті.
Правда, є кілька обставин, які повинні додати родзинки в головне протистояння 25-го туру.
Напередодні цього поєдинку, хоча сформовані обставини і прагнуть знизити градус інтриги, все ж не хочеться говорити: «Спокійно дивіться зустріч двох українських топ-команд». Ні, все-таки, давайте, понервничаем. В хорошому розумінні цього слова. Обидві команди зобов’язані влаштувати один одному великі проблеми на полі, в сенсі безкомпромісної спортивної боротьби, інакше, чесно кажучи, їх не зрозуміють.
Чому? Тому що «Шахтар» і «Дніпро» у середу до кінця не з’ясували особисті стосунки. Адже в цьому сезоні підопічні Мірчі Луческу і Мирона Маркевича двічі зіграли внічию однієї мінімальної перемоги гірників.
Але якщо взяти тільки чемпіонат, то тут повні нулі, які глядачі побачили 9 листопада 2014 року в 12-му турі. Цікаво, що той матч обслуговував Анатолій Абдула, який відзначився деякими спірними рішеннями у півфіналі Кубка України у Львові. Тепер його роботу повинен виправити Юрій Вакс, який теж має у своєму послужному списку історію неоднозначного трактування епізодів, які вплинули на результат. Ось, до речі, представник феміди і не повинен влаштовувати «нервове дійство», він зобов’язаний демонструвати грамотне спокій.
Грамотність та толерантність повинні демонструвати та учасники чемпіонату України, яким, на жаль, доводиться грати не на своїх полях. На мій погляд, «Дніпро» вміє бути колективом, який останнім часом не скаржиться на зовнішні обставини, а лише намагається позитивно вплинути на них. Ніхто не говорив: «Чому в місті L за нас не хворіють?». Команда з Дніпропетровська заслужила своїм ставленням до України любов всієї України (тавтологія мною застосовується навмисне). Чому це не розуміє тренерський штаб «Шахтаря», який так і не зійшов до спілкування на мові країни перебування?
Так який же результат слід чекати від зустрічі дніпропетровських і донецьких футболістів? Особисто мені хотілося б побачити сильні козирі обох команд: творчу, ініціативну, імпровізаційну атаку і півзахист «Шахтаря» в поєднанні з надійною обороною, а з боку «Дніпра» – гостра несподіванка передач з центру поля, пробивна дія флангів, ну і надійність голкіпера Дениса Бойка. Може бути, намальована мною «ікона» модель, проте, як випливає з пісні у виконанні Андрія Миронова у фільмі «Дванадцять стільців», крихкість – властивість усіх ідеалів.
В деякому сенсі ближче всіх до ідеалу виявилося столичне «Динамо». Головний тренер киян Сергій Ребров не боявся ризикувати. І робив це не як гравець (успішний футболіст в недавньому минулому), а вже як тренер. Він завжди давав шанс так званим «другим» номерами, і вони його, за великим рахунком, не підводили. Зараз у резервістів у плані діючих обставин знову з’явиться можливість, і це, на щастя, не буде для них несподіваним подарунком пана: «Ну, іди пограй»… Сергій Станіславович показав, що не боїться залучати молодь навіть у вирішальні моменти. А хлопці чудово відчувають, що їх випускають «не замість когось», а для закономірного вливання в бойовий колектив. І у них з’явиться можливість показати себе проти непоступливих «Карпат».
Зрозуміло, що нормальні люди завжди дивляться у майбутнє, особливо те, яке відкриває більш широкі перспективи. Його у нас уособлюють «Зоря» і «Ворскла», з якими пов’язують «інше» представництво нашої країни на континентальній арені. Отже, підопічні Юрія Вернидуба будуть змагатися з запорізьким «Металургом» став вже для них домашньому стадіоні «Славутич». Тут двох думок бути не може: клуб з Луганська повинен перемагати. Таке ж завдання стоїть і перед полтавцями у протистоянні з «Чорноморцем».
У зв’язку з цим на даний часовий зріз ні донецький «Металург», ні ужгородська «Говерла» не викликають особливих емоцій. Вони тривіально дограють чемпіонат, а зустріч на «Оболоні» в Києві, мабуть, буде мати значення тільки для окремих гравців, які захочуть показати себе з кращого боку заради майбутнього сезону.
У чомусь «індиферентне» значення будуть мати і два матчі туру, про яких ми ще не сказали ні слова. Головним бачиться тільки питання престижу, особливо – для «Олімпіка», якому під завісу треба відновлювати статус грози авторитетів. Черговий шанс продемонструвати свою стійкість – в «Іллічівця» Миколу Павлова. Ця команда не залишила рідну гавань, виїжджаючи з Маріуполя для проведення матчів чемпіонату України та для участі у зборах. Погодьтеся, це не просто. У цьому проблемному ракурсі живе і «Металіст», колектив з великими традиціями. І головне – щоб традиції і харківського та інших українських клубів ми зберегли. Ось у цьому, на мій погляд, і полягає суть останніх двох турів.
