У п’ятницю, 22 травня, в Будинку футболу відбулася чотиригодинна зустріч представників клубів з керівництвом ФФУ. Були представлені 12 з 14-ти клубів Прем’єр-ліги – за винятком «Металіста» і «Дніпра». Вважаю, що у другого нині голова болить виключно про фінал Ліги Європи (хоча я б не забував і не нехтував тим фактом, що «Дніпра» могло і не бути в цьому євросезоні – по боргах, а як же!), ну а перший єдиного свого представника, якому, можливо, було що сказати, відправив у службове відрядження. На килим, так сказати. Думаю, я анітрохи не перебільшую, припускаючи, що саме «Металіст» нині – найбільш проблемний клуб у своєрідному сумному хіт-параді. По багатьом критеріям. А тому відсутність харківського представника виглядає. Недобре якось – можна подумати, у славного харківського клубу все в порядку і він нітрохи не сумнівається в отриманні ліцензії на наступний сезон. Типу куди ви від нас, нещасні, дінетесь!
(Недільний результат порадував як мінімум з одного боку – спасибі «Металу», що розвіяв чутки про майбутній зливі б’ється за порятунок «Іллічівцю»! Взяв та здобув вольову перемогу, що може бути кращим доказом. Попутно відправивши Маріуполь в ті краї, звідки повертаються або через сезон, або рішенням про невиліт кого б то не було.)
Власне, це і було головною темою обговорення. А головним висновком – грати хочуть всі; усі висловили готовність закривати борги; всі підписують меморандум про те, що зобов’язуються з цими боргами поступово впоратися. Питання з усього цього лише один: ось ви наобіцяли, а якщо не буде – то що?! Що з вами робити тоді? Ми можемо в ім’я наповнення Прем’єр-ліги (так і хочеться по старій пам’яті назвати її вищої, раз вже всі фундаментальні питання в ній покликана вирішувати ФФУ) знайти і 14 команд, і, як багатьом (дійсно багатьом!) хочеться, 16. Ось тільки потрібно чітко уявляти – заради чого. Якщо в ім’я повернення нашого клубного футболу на рівень 90-х – не варто. Якщо в ім’я представницької функції – типу дивіться, у нас все в порядку – знову-таки не потрібно, тому що за кордоном дурнів не так вже й багато. Якщо наших вболівальників потрібно в чомусь переконати – так серед них нерозуміючих ще менше.
Взагалі, все навколо схеми розіграшу, яку належить затвердити, описується виразом «і хочеться, і колеться». Назустріч можна йти до нескінченності, аналогічно – визнавати наявність у ряду клубів ряду серйозних проблем, але рано чи пізно все одно доведеться різати! Зараз здається, що по-живому, от тільки це може бути обманкою.
Коротше, щоб не отримали ми клуби, які мало того що відмовляються виконувати навіть свіжі свої зобов’язання (якщо не виконували досі, чому повинні почати?!), так ще і знімаються з пробігу. Для іміджу як мінімум – гірше не побажаєш.
Президент ФФУ Андрій Павелко, почесний президент тієї ж організації і віце-президент УЄФА Григорій Суркіс чимало сказали, прагнучи достукатися до свідомості представників клубів. Аби їх почули – раз, аби їх почули правильно – два. В зворотному процесі у мене чомусь немає сумнівів.
