Лідер київського «Динамо» Андрій Ярмоленко відчуває, що прийшла пора змінити клубну прописку і перейти в топ-чемпіонат. Про критику в свою адресу
«Вболівальники теж люди, вони переживають за команду, і коли вона програла, то винні всі. Починаючи з тренерів і закінчуючи футболістами. Навіть резервними, які не грали. Футбол така штука, що сьогодні ти на коні, а завтра… Не буду грубити (сміється). Але це реально так. Головне не зациклюватися на невдачах, а працювати для того, щоб був успіх.
Я стежу за пресою, читаю інтернет, я сам чудово розумію, коли я десь невдало зіграв. Коли заслужено критикують, я нормально до цього ставлюся. Так, мені це не подобається, але іноді потрібно, щоб критика теж була. Можливо, десь це нас навіть підстьобує. Був час, коли я сам дізнавався номера, хто це написав, який журналіст, хотів зустрітися поговорити, чому він так. Але був молодий і гарячий. Тому, коли дорослішаєш, ставишся до цього простіше».
Про Лігу чемпіонів
«Ліга чемпіонів – це не Ліга Європи. Якщо ми хочемо там гідно виступати, то потрібно додавати в усіх аспектах. Так, у нас є сильні сторони, багато хороших футболістів, але я думаю, що нам потрібно більше урізноманітнити нашу гру, тому що досвідчені команди легко нас перекриють. Їм буде легко з нами».
Про вихід на поле НСК «Олімпійський» з сином
«Я ні з ким не прощався, просто було приємно вивести свого сина на такий стадіон, коли прийшло багато вболівальників. Київ – це мій дім, «Динамо» та «Олімпійський» – частина цього будинку, мені приємно вийти погуляти з сином по футбольному полю, щоб він дивився, чим живе його тато.
Я, як обіцяв, що поки ми не станемо чемпіонами, я нікуди не піду. Ми стали чемпіонами, президент знає, що я хочу піти – я неодноразово говорив, тому що я хочу рости. Незрозуміло, яким буде наступний чемпіонат. Хочеться, що б я в 30 років не сидів і не шкодував про те, що була можливість кудись поїхати пограти, а я не поїхав. Не хочу ні про що шкодувати».
Про свій можливий відхід з «Динамо»
«Я міг спокійно йти безкоштовно, були пропозиції від хорошої команди, але я порахував, що це буде неправильно по відношенню до президента, уболівальникам, клубу, який мене виховав. Не хотів іти безкоштовно. Я пішов до президента, ми домовилися і продовжили контракт ще на рік.
Зараз немає якоїсь конкретної команди, куди я б хотів перейти. Я хочу просто піднятися на рівень вище. Ти ростеш тільки тоді, коли граєш з сильними футболістами. Я відчуваю в собі сили і впевненість в тому, що я можу грати в одному з топ-чемпіонатів. Я в собі впевнений. Звичайно, можна говорити все, що завгодно – що я поїду туди і виграю «Золотий м’яч». Потрібно поїхати, спробувати, довести собі в першу чергу.
Мені вже не 20 років, а все-таки 25. Якщо я хочу достатньо часу пограти в Європі, то мені здається, що зараз саме час переходити. Так, всяке буває у футболі, бувають травми, буває щось не виходить, якийсь незрозумілий спад. Я від цього теж не застрахований, і якщо наступний рік я проведу на слабкому рівні, то кому я буду потрібен?»
