Мірча Луческу побічно зізнався в тому, що незаслужено отримує свої мільйони на посаді головного тренера «Шахтаря». Якщо для кого-то клубний футбольний сезон в Україні завершився, то Мірча Луческу, схоже, геть відмовляється поповнювати ряди «відпускників». До відпочинку, коли стільки питань в спекотному літньому повітрі зависли.
Залишатися в «Шахтарі» чи ні? Якщо не залишатися – яке з привабливих пропозицій вибрати? Якщо залишатися – на кого з гравців розраховувати, продовжувати «шлюб за розрахунком» з нерідною Львовом, продавлювати свій, ексклюзивний, формат наступного чемпіонату України?
А раз самому не відпочивається, то треба ж і іншим канікули зіпсувати! У мистецтві шпильковставляния, ложкодегтевливания і вборщплевательства «містер» давно вже подолав майстерний рубіж і підбираються як мінімум до гросмейстерського. Чергове його одкровення стосувалося ролі деяких представників молодої тренерської порослі в успіхах очолюваних ними команд.
«Важко дебютувати в якості тренера великої команди, – заявив Луческу в інтерв’ю одному з румунських сайтів. – Є люди, які можуть це зробити, а інші – ні. Наприклад, у київському «Динамо» не Ребров головний тренер, адже в команді є іспанський фахівець, який регулює всі. Ребров більше для картинки. Це ж можна сказати про Луїса Енріке в «Барселоні». Є люди, які його консультують».
Щодо труднощі дебюту в клубі-гранді – безперечне ствердження. Щодо здатності або її відсутність – теж. Втім, для того, щоб промовляти такі аксіоми, зовсім навіть не обов’язково мати власний досвід лихого кар’єрного старту на тренерській стезі. Можна взагалі не бути наставником, цілком достатньо носити прізвище Леоненко (для солідності – разом з окулярами) і балагурити недільними вечорами в студії однієї відомої передачі.
Зауваження «по персоналіях» від Луческу – як раз те саме влучаннями «пальцем в небо» від горе-експерта. Від просторікувань про «штучне чемпіонаті» і «всесвітньому змові» Мірча переходить до осіб, порушуючи елементарні правила корпоративної етики. Заздрість? Недоліки виховання назовні лізуть? Чи це вже, пардон, старече?..
Скільки людей – стільки й думок. Голосно наполягати на своєму, хоч би оригінальним воно не було, румунський фахівець право заслужив – як сивиною в кучерях, так і успіхами на професійному терені. (Успіхами, в наших реаліях уваги заслуговують, але, визнаємо, аж ніяк не глобальними. Особливо – з урахуванням тих сум, в які обходиться власнику «Шахтаря» утримання очолюваної Луческу трупи чарівників м’яча.)
Однак, як кажуть, рахунок – на табло. За Сергія Реброва і Луїса Енріке говорять не тільки результати, але і їх гра підопічних. Як і за Пепа Гвардьолу, унизившего Луческу і «Шахтар» зі своєю «Баварією». Як і за багатьох інших «молодших» колег румуна, вже перевершують «дідуся» і в частині розуміння сучасних футбольних тенденцій, і в динаміці, і в гнучкості і здатності налагодити комунікацію не тільки з гравцями, але і з зовнішнім світом.
До речі, атакуючи конкурентів з усіх доступних видів зброї, наставник екс-чемпіонів знову не помітив у своєму арсеналі неосвоєного ним підступного бумеранга. Я впевнений, що Ребров з іронією сприйме слова Мірчі Михаевича щодо Рауля Рианчо – «іспанського фахівця, який регулює всі». А як сам Луческу ставиться до того, що його обставив на всіх фронтах людина, що грає в «Динамо» роль другого плану? Та й Рінату Ахметову, мабуть, варто задуматися – який сенс платити своєму головному тренеру 4 мільйони євро на рік, якщо можна знайти на 600 тисяч умовного Реброва в тандемі з умовним Раулем. Час нині такий – співвідношення «ціна – якість» актуально як ніколи.
Звичайно ж, наставник «Динамо» утер ніс своєму запеклому румунському колезі не поодинці. І навіть не удвох з асистентом. У сезоні-2014/15 на «ура» спрацював весь столичний колектив – від президента Ігоря Суркіса до самого непримітного клерка, від зірок основного складу до адміністраторів, водіїв і агрономів. Програв їм усім разом і кожному окремо Мірча Луческу з усе новими порціями «міркувань» виглядає все більш безглуздо, шкода й комічно. Отака пародійна версія останнього генія тренерського цеху…
