Взимку 2014-го він прийняв «Металіст» після відставки Мирона Маркевича і зміг завоювати бронзові медалі, після чого підписав з клубом повноцінний контракт. Перший повний сезон біля керма харків’ян для Ігоря Рахаева вийшов архисложным. Жовто-сині не змогли взяти жодного очка в груповому турнірі Ліги Європи і вперше за останні роки фінішували в чемпіонаті поза єврокубкової зони.
При цьому, потрібно зазначити: закінчував сезон «Металіст» зовсім не тим складом, яким його починав і навіть не тим, який награвався на зимових зборах. Але керівництво клубу, очевидно, знайшла виправдання невдач саме в роботі головного тренера, відправивши по закінченні сезону його у відставку.
– Що для вас за півтора року роботи на посаді головного тренера «Металіста» було найскладнішим? – поцікавився кореспондент «СЕ» у 42-річного фахівця.
– Знаєте, я такий чоловік, який звик труднощі долати, а не зупинятися перед ними. У «Металісті» я починав працювати ще в дитячо-юнацькій школі, потім – у дублюючому складі і з першою командою. Можу сказати, що труднощі були на кожному етапі, але мене це ніколи не лякало. Це нормальний робочий процес і в цьому немає нічого страшного.
– Тим не менш, місце головного тренера нерідко порівнюють з місцем на електричному стільці. Ви це відчули в повній мірі?
– Звичайно, у першій команді набагато вище відповідальність за результат. Зрозуміло, що коли є гра і результат, емоційне навантаження менше. Але я скажу так: коли ти впевнений у своїй команді на сто відсотків, то проводити аналогії з електричним стільцем немає сенсу.
– Після того як ви очолили «Металіст», команда кожне міжсезоння втрачала провідних гравців. У який період було найскладніше знайти їм заміну?
– Мабуть, нинішньої зими, коли перед стартом чемпіонату ми позбулися 14 гравців основного складу. Так, футболісти йшли і раніше, але тоді ми в якійсь мірі були до цього готові. На цей раз хлопці, які вирішили бойкотувати чемпіонат, оголосили про це незадовго до першого матчу навесні, пройшовши з командою всі зимові збори. Тому нам за два дні до відновлення чемпіонату довелося повністю змінювати та розпочинати все спочатку – будувати гру, напрацьовувати зв’язки, поліпшувати взаєморозуміння. Тим не менш, ті, хто прийшов, вважаю, зробили все, що могли. Незважаючи на труднощі, вони терпіли і максимально викладалися на полі.
– Позначалося на атмосфері в колективі те, що команда була, по суті, розбита на два табори: на гравців, які оголосили бойкот і тих, хто прийшов «на прапорці»…
– Ні. Після того, як стало відомо про бойкот, ми з усіма хлопцями переговорили. Вважаю, атмосфера була хорошою і до цієї ситуації і після неї. Незважаючи на всі труднощі у нас була команда. Так що в плані мікроклімату всередині колективу ніяких проблем у нас не виникало.
– Яким чином проводилася селекція взимку?
– В першу чергу, намагалися взяти гравців на ті позиції, які у нас були не зачинені. Нам потрібно було замінити тих людей, які покинули команду взимку (Шав’єра, Вільягру, Торсільері, Торреса, Жажа. – Прим. С. Ц.) Вибирати особливо не доводилося – по кілька людей на позицію не переглядали і орієнтувалися на вільних агентів. У той же час, вважаю, нам вдалося запросити кваліфікованих виконавців.
– Ви ще минулої осені знали, що Шав’єр, Вільягра, Жажа та інші легіонери взимку залишать команду чи це для вас стало сюрпризом?
– Ні. Ми до кінця сподівалися, що будуть виплати по зарплаті і хлопці залишаться. З керівництвом клубу було розмову про те, що всі борги будуть погашені. Якщо б так сталося, все б повернулися, оскільки у них були діючі контракти з клубом. Але сталося те, що сталося. Спочатку пішли майже всі легіонери, а потім оголосили бойкот залишилися в команді гравці.
– В одному з інтерв’ю ви сказали, що рішення про звільнення стало для вас несподіваним. При цьому клуб спочатку оголосив про те, що ви більше не є головним тренером
«Металіста», а через півгодини – видав новину про призначення Олександра Севідова. По ходу сезону у вас не було відчуття, що вам підшукують заміну?
– Чесно кажучи, навіть не знаю. По ходу сезону я намагався робити все від мене залежне, щоб команда показувала більш-менш нормальний футбол і добивалася результату. А коли керівництво клубу прийняло таке рішення, мені невідомо.
– «Металіст» заборгував вам зарплату за вісім місяців. Скажіть, це питання якось вирішується?
– Поки що ні. Зараз я перебуваю в очікуванні. Конкретно ніхто нічого не каже.
– Який матч біля керма «Металіста» вам запам’ятається на все життя?
– Не хотів би виділяти якусь одну гру. В першу чергу, я запам’ятаю ту команду, яка у нас була, і самих гравців. Я щасливий, що працював з великими професіоналами, які на всі сто відсотків віддаються своїй справі. Це – найголовніше.
– Кого з тих, хто йшов, було найскладніше замінити?
– Коли йдуть провідні гравці, завжди виникають труднощі з пошуком заміни. Перед другою частиною сезону, ми, наприклад, втратили відразу чотирьох захисників. Відповідно, довелося перебудовувати всю оборонну лінію. Те ж саме було і з гравцями середини поля та атаки. Тому довелося шукати заміну відразу на 11 позицій, а це – не так просто.
– Якщо б вдалося зберегти склад, «Металіст» зміг би потрапити в Лігу Європи?
– Справа в тому, що на початку чемпіонату у нас була одна команда, взимку – друга, а в другій половині – третя. Якщо б нам вдалося зберегти склад, який закінчував осінню частину, то ми б, безумовно, завдання потрапити в єврокубки виконали. Більше того – ми боролися за призові місця.
– Чому, втративши легіонерів, «Металіст» не зробив ставку на свою молодь – Андрієвського, Азацького, Османа, Калюжного? Всі вони пішли в дублюючий склад «Динамо», а Андрієвський встиг навіть дебютувати в першій команді біло-блакитних, що говорить про те, що перспектива у цих хлопців є.
– Можу сказати, що таке бажання було, але у хлопців закінчувалися контракти, а за новим керівництво клубу з ними не домовилося. Ми розуміли, що не можемо задовольнити їх вимоги, тому їх відхід був неминучий. Тому не було сенсу награвати їх в основному складі. Хоча багато хлопці справді дуже талановиті і я впевнений, що вони ще проявлять себе в «Динамо».
– Після домашнього матчу з «Волинню» ви сказали, що у вас було відчуття, ніби футболісти грали на результат у букмекерській конторі. Це були емоції?
– Так. В хлопцях я впевнений на сто відсотків. Не можу собі уявити, щоб хтось із них грав в закулісні ігри.
– Які ваші подальші плани? Паузу в роботі брати не збираєтеся?
– Ні. Поки я вдома, відпочиваю і наводжу свої думки в порядок. Якщо будуть пропозиції, то готовий їх розглядати і продовжувати працювати.
