Те, що я так довго рекламував, і те, чим злегка лякав навіть, здійснилося. Вітчизняний футбол пережив червневу тріаду у вигляді загальних зборів Прем’єр-ліги, засідання виконкому ФФУ та конференції ПФЛ.
Не всіх влаштували результати, не всім вони подобаються – ну так вони не овальний портрет Бена Франкліна, щоб радувати абсолютно всіх. Краще погана, нещадно ругаемая, але жива система, ніж відсутність системи!
Принаймні, ми домовилися про правила гри на найближчий період часу і можемо перейти безпосередньо на футбол. Не забуваючи, втім, одним оком наглядати за адміністративними і фінансовими рішеннями. Їх ще ой як немало належить.
Для початку зауважимо, що за рішенням Прем’єр-ліги ми вже встигли пройтися в минулому номері. Коротко вони були такі:
1) матч «Чорноморець» – «Металіст» не грати за непотрібністю;
2) зберегти формат нинішнього сезону для наступного сезону з перспективою розширитися до 16-ти команд – навіть жеребкування провели;
3) затвердити PARI MATCH в якості спонсора Ліги і навіть відкоригувати у зв’язку з цим її назва. Відразу скажу, що розмір контракту мені достеменно не відомий, різні чутки ходять. Якщо це два мільйони гривень, то угода слабеньке і майже нічого УПЛ не дає, якщо два мільйони доларів, то зовсім інша розмова. Втім, комерційну таємницю ще ніхто не відміняв.
Ось з такою своєрідною преамбулою ми і підійшли до виконкому ФФУ. Відбувся він у четвер, 18 червня, і завдяки попередньої опрацюванні багатьох питань (напередодні ввечері засідала Рада регіонів), а також завидною енергії Андрія Павелко 13 пунктів порядку денного вмістилися в дві години без кількох хвилин.
Тепер займемося конкретикою, серед яких спірне немає-немає і зустрічалося. Куди ж у футболі без дискусії, часом на підвищених тонах.
ЯКЩО ЗАПЛАТИЛИ ЧАСТИНА – ВЖЕ НЕ ДАРЕМНО
На рівні здорового сенсу, цілком доступного широким колам вболівальників і читачів, легко виділити основні напрямки діяльності Федерації футболу у цей кризовий період.
1. Боротьба з корупцією, перш за все, але не тільки – з договірними матчами, зокрема, з «грою на контору».
Виконком затвердив Положення про Комітет з етики і чесної гри, затвердив Кодекс етики і чесної гри, схвалив створення внутрішньої служби розслідувань. Антикорупційний закон Павелко – Кожем’якіна пробивається крізь Верховну Раду, і це лише питання часу і енергії – інструментів для боротьби з хронічними болячками стає більше, і ніхто на цьому не зупиниться.
Знаєте, чому я не люблю порівняння ось цього всього з раковою пухлиною? Рак невиліковний. Поки невиліковний, і в більшій частині випадку цей діагноз означає вирок, особливо в нашому випадку – коли початок лікування явно запізнюється… Тому – ні, не рак. Гепатит «В». Заразна і важка штука, але дуже навіть лікується правильною дієтою (резекцією шкідливих продуктів) і способом життя.
Чекайте новин з цього фронту. Руки хірурга вже заведені під одну з пухлин, асистент готовий подати скальпель.
2. Боротьба за безпеку.
У п’ятницю, крім усього іншого, було дуже важливе засідання в Будинку футболу. Точніше, консультації – з участю віце-президента УЄФА Григорія Суркіса, керівника відділу з питань стадіонів та безпеки проведення змагань УЄФА Марка Тіммера та, як мовиться, інших офіційних, причетних і компетентних осіб.
Безумовно, Суперкубок в Одесі 14 липня повинен стати не просто черговий, а серйозною і доленосною перевіркою – які висновки ми зробили з того, що відбувалося на наших стадіонах під все-таки минулому сезоні-2014/15. Конкретні заходи поки не распубликованы, але, думаю, ми їх не пропустимо. Так що і про це має бути окрема розмова.
3. Боротьба з економічною кризою. (До речі, букмекерські ігрища – прямий наслідок фінансових проблем, сподіваюся, ви побачили і оцінили міцність цьому зв’язку…)
Мабуть, самим неприємним рішенням ФФУ в особі її комітету з атестації стало рішення дозволити грати в УПЛ в наступному сезоні всім проблемним клубам. Я був і залишаюся серед досить послідовних критиків, але прошу вас врахувати аргументи на користь іншої точки зору. Перший і головний з них – поки залишається хоч найменша надія на погашення боргів, вбивати боржника не можна, хоча тиснути можна і потрібно, чи не так? Позбавлення ліцензії з великою ймовірністю призводило до зняття команди зі змагань та банкрутства клубу – а от у цьому випадку вже ніхто нічого не отримав. Зрозуміло, що межа між шантажем з боку клубу (в стилі шолоховського Нахаленка «Ужо попомнишь, дедунюшка, коли ми знімемося!») і розумним бажанням ФФУ дотримати інтереси всіх кредиторів досить тонка і індивідуальна. Що ж, майбутнє покаже. Але якщо правда, що деякі клуби за ці лічені дні частково розрахувалися з гравцями, завізши по мішку грошей, то поблажливість ФФУ вже багато в чому виправдала себе.
Повторю – навіть підписана реструктуризація боргів до 31 грудня аж ніяк не означає, що можна не платити нікому і нічого.
4. Організаційні заходи. Зокрема, боротьба за безперервність, цілісність, осмисленість і спортивність змагань.
Тут багато.
МОЖЕ, ВАМ ЩЕ КЛЮЧ ВІД КВАРТИРИ, ДЕ ГРОШІ ЛЕЖАТЬ?
Цей підрозділ варто почати з неадекватною, на мій погляд, ініціативи Прем’єр-ліги: записати в регламент, що фінал Кубка України свідомо проводиться на нейтральному полі, а для цього місце слід визначати то напередодні півфіналів, то ще ближче до головної дату.
Навіщо це? Ну щоб дотримати інтереси клубів. Точніше, одного клубу, який давно, послідовно і часом успішно веде боротьбу проти фіналу Кубка у Києві на «Олімпійському». Міркування щодо столичності і місткості стадіону, що вельми відповідає рангу заходи, вдавалося відкинути на другий план, особливо в період реконструкції стадіону (хоча їздити почали ще раніше).
Подумалося (вплинуло), що ФФУ не зобов’язана до такої міри потурати інтересам клубів, тим більше проводить фінал саме вона, стало бути, і вирішувати їй. Біда в тому, що цей пункт могли б і не помітити і затвердити його в купі інших, якби не уважність віце-президента Федерації Олега Шкреби! А там і віце-президент Ігор Гатауллін нагадав, що взагалі-то є рішення виконкому про проведення двох підряд фіналів в Києві – у світлі досить нестабільній ситуації, і для початку слід як мінімум анулювати цей пункт.
Моя позиція: місця призначення за два тижні до самого фіналу – єресь з точки зору організації і ідіотизм з точки зору футбольного бізнесу; міркування нейтральності поля для поєдинку такого рангу суто вторинні.
В ідеалі ситуація мені бачиться таким чином. Розробляється окреме положення по фіналу Кубка України. Перед сезоном (за рік!) ФФУ проводить конкурс претендентів на проведення майбутнього фіналу – свого роду аукціон, тому що мова йде не тільки про великий честі, але і потенційно дуже вигідному заході. Після вивчення пропозицій – безпека, місткість, готовність інфраструктури, інші матеріальні умови, брали фінал раніше – робиться вибір і переможцю дається час на усунення недоліків. Не впорається – запасні варіанти завжди знайдуться, насамперед у Києві на «Олімпійському».
Звичайно, ми можемо відкинути в сторону і далі під стіл будь-які комерційні міркування, віща виключно про Дух Гри, але чорт візьми!.. Загалом, не пройшло, і слава Богу.
Окрема пісня – затвердження підсумків чемпіонатів Прем’єр-ліги з урахуванням несыгранных матчів, одного безпосередньо на ПЛ та двох юнаків. Не подобається мені це. Дуже не подобається. Чисто підкоригували формулировочку, щоб КДК більше не чіплявся? Ну-ну.
СКИПИДАР ДЛЯ ПРЕМ’ЄР-ЛІГИ
Коротенько рішення виконкому, яке ґрунтується на волевиявленні Прем’єр-ліги і з урахуванням поправок, такий: схема минулого сезону збережена, ніяких плей-офф і других етапів, затверджено календар. Я можу зрозуміти небажання ламати УПЛ через коліно, витрачати на це немало сил і
часу і вказувати їй, що вкрай бажано було б вдосконалити схему хоча б на один сезон – так вивчіть ж, нарешті, бельгійський досвід! Але взяти ось це «немає нічого більш постійного, ніж тимчасові рішення» душа відмовляється. Так і розум теж. Як ви знаєте, якщо слідкуйте за редакційними статтями, ваш автор підтримував варіант «6-8», а ось до нескінченного Кубка у мене душа не лежить ні в якому вигляді, тим більше два матчі на стадії 1/8 і 1/4 у нашому випадку намертво вбиває інтригу.
Втім, найбільше неприйняття у мене викликає нехай і умовно, але все ж прийнята схема обміну, неприпустимість якої вже не раз писав – дві команди з першої ліги підвищуються в класі безпосередньо, а третя грає плей-офф з 14-ї, останньою командою УПЛ.
Відверто кажучи, я не розумію, навіщо всі ці умовності і які відомості ПФЛ або комітет з атестації повинен буде добути з клубів восени. Я і зараз без проблем, правда, звичайно, без врахування форс-мажорів, назву п’ять-шість клубів, які будуть претендувати на перехід у Прем’єр-лігу: «Гірник-Спорт», «Зірка», «Полтава», «Черкаський ” Дніпро», «Оболонь-Бровар», напевно ледь вилетів «Іллічівець»! Що ж, вважатимемо цих наших «ципляток» по осені.
Усе ж припущу з неабиякою часткою впевненості, що рішення про повернення до 16 командам буде затверджено рано чи пізно. Повторюю: боровся і буду боротися проти вже «умовно записаного» принципу обміну між лігами без прямого вильоту (от не бачу в ньому сенсу!), наполягав і наполягатиму на «своєму» варіанті – три команди заходять прямо, одна безпосередньо вилітає, четверта команда першої ліги грає плей-офф з одного матчу проти 13-ї команди УПЛ. Чи треба пояснювати, наскільки наскипидареннее будуть бігати клуби вищого дивізіону в таких умовах?
Аргумент «у нас не знайдеться стільки команд у першій лізі» я вже відбив шляхом простого перерахування. До речі, ще одна річ, з якою необхідно нещадно воювати – всемерный пріоритет інтересів Прем’єр-ліги, типу вона наше все і решта навіть поряд не валялися. Нісенітниця, ми чудово бачимо, наскільки різні і наскільки проблемні клуби по ній бродять, навіваючи тугу на уболівальників, журналістів і, в особливості, телетрансляторів!
До речі. Досить часто доводиться сперечатися з прихильниками ліг за американським зразком – НХЛ, НБА і т. д., тобто тих, звідки вилетіти можна тільки по банкрутству, а ввійти – продемонструвавши вміст свого туго набитого гаманця. Поряд з грубуватим пропозицією не плутати божий дар з яєчнею (це хто ж тут яєчня!) поспішаю помітити, що у нас завжди є така можливість – переламати через коліно будь-які традиції і доповнити Прем’єр-лігу без найменшого обліку спортивного принципу, виключно з фінансів. Повірте вже, наприклад, «Полтава» та кіровоградська «Зірка» виробляли в сезоні куди більш солідне враження, ніж клуби УПЛ, які ви й самі без праці перерахуйте! Ось тільки разовим застосування такого принципу не може бути…
Загалом, тут треба ще чимала боротьба, в тому числі і за громадську думку. Дуже розраховую на вашу підтримку.
УЧКУДУК, ТРИ ЗАМІНИ
По ходу обговорення підсумків сезону в першій і другій лігах більш ніж доречно, хоч і несподівано втрутився П’єрлуїджі Колліна. Він ввічливо запитав, чи не має наміру ПФЛ усунути нарешті протиріччя між своїм регламентом та Правилами ФІФА, які дозволяють в будь-якому офіційному матчі НЕ БІЛЬШЕ ТРЬОХ ЗАМІН. А у нас, справді, в першій лізі дозволено було робити по чотири, у другій (як і в U-21 УПЛ) – по п’ять, а в чемпіонаті U-19 – і зовсім по 7… Що називається, спасибі за науку! Правило Гри номер 3 «Кількість гравців» і справді говорить:
Не більше трьох запасних гравців може бути задіяне в будь-якому матчі офіційного змагання, організованого під егідою ФІФА, Уєфа або національних асоціацій-членів ФІФА.
Регламент змагання повинен вказувати, скільки запасних може бути заявлено, від трьох до дванадцяти.
Все, це головне, і немає для офіційних матчів жодних застережень, ні по юнаках, ні з молодіжним командам, ні по лігам від першої і так далі. У самому справі, адже нікому не приходить в голову збільшити кількість замін, припустимо, у другій англійській лізі, а у нас у другій бувало і по 7 «substitutions»!
Інше в цьому правилі – виключення для товариських матчів (для збірних – до шести замін, в інших товарняках – скільки влізе, лише б арбітра попередили) і змагань на нижчих рівнях (де, між іншим, передбачена можливість зворотних замін! Не хвилюйтеся, професіоналів у офиматчах це ніяк не стосується) та власне процедура заміни.
Зрозуміло, ніякої можливості сперечатися тут немає – потрібно взяти і підправити регламент. Бажаєте перевірити – заходьте за цією ось посиланню і вивчаєте найсвіжішу редакцію Правил Гри: fifa.to/1FuhzZW
На конференції ПФЛ на наступний день зібралися трохи здивувалися, але сперечатися теж не стали. Я тільки боюся, що дуже багато пропустять це досить значуща зміна повз вуха і попруть технічні поразки. Тренери, адміністратори, судді, будьте пильні!
ПФЛ взагалі «поперло» – тут же дозволили легіонерів у другій лізі (не більше одного на полі, не більше трьох в заявці), чого Ліга вже давно домагалася зважаючи практичної безглуздості колишнього заборони; головне, бути може – ФФУ погодилася взяти на себе витрати по суддівським гонорарів! Це означає, що клуби першої ліги будуть заносити в рік не 340 тисяч гривень, а 140, другої ліги – не 170, а 70. Погодьтеся, дуже приємно, і навіть дрібницею про теперішніх часів називати ніяк не тягне.
АЛЕ ВОНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ КРІЗЬ НЕГОДУ!
Схоже, нам надалі вдасться поєднати розповідь про виконкомі відбулась на наступний ранок конференції ПФЛ. Суддівські призначення – Колліна, Промені та ін. – гідні окремого тексту, він розташовується десь тут поруч. Про проект «Таврія» (Херсон) ми поговоримо, коли він знайде більш реальні риси – все-таки ми живемо при капіталізмі, і метод патріотичної народної будови не проходить, все одно неминуче нависає питання «Хто оплачує банкет?»
До речі, в оригінальній озвучці «Івана Васильовича» Милославський відповідав «Звичайно, народ, Ваша Величність!» Цензура не пропустила. Але, звичайно, якщо вдасться якось упоратися з матеріальною стороною, поява/відродження «Таврії» можна буде тільки вітати хоч з політичної, хоч з футбольної точки зору. Та я в честь будь-якої нової команди готовий станцювати і заспівати, якщо це допоможе!
Отже, пункт 12 порядку денного виконкому – допуск до атестації, зрозуміло, поза всяких термінів, «Вереса» з Рівного. Народної команди, вибачте, клубу, який планує вишикуватися по «барселонському» та й взагалі з іспанської зразком – кількість «сосиос», які інвестують в «Верес» і яких він належить, не обмежується. Представник клубу сказав, що у них вже 1300 чоловік!
Зрозуміло, що рішення на користь «Вереса» – а для нього термін атестації продовжено на 10 днів – більшою мірою політичний, вже боляче нам хочеться, щоб футбол не тільки виживав, але повертався і розвивався, а люди отримували додаткові позитивні емоції! Але все ж, за словами виконавчого директора ФФУ Володимира Генінсона, клуб зумів представити досить солідні фінансові гарантії, тому йому і пішли назустріч. У добрий шлях.
Зараз у нас в ПФЛ 30 клубів. Три нагальні проблеми – немає атестата у «Миколаєва», який гарячково шукає ті самі гарантії (фінансовий критерій!), продовжує атестацію «Верес», а «Буковина» не хоче грати у другій лізі – мовляв, спонсори підхоплювали і рятували команду не для цього.
На конференції президент ПФЛ Сергій Макаров запропонував розглянути дві схеми розбивки по лігам. Одна звична -16 і 14, хто вилетів, той вилетів, хто увійшов, той увійшов. Друга – 18 і 12, звідки виникають відразу кілька переваг: ПФЛ готується, що наступного літа у неї стане на два клубу менше за рахунок розширення Прем’єр-ліги, плюс 34 туру і 33 туру (друга ліга – у три кола) – вельми гідне кількість поєдинків, заповнює сезон ігровою практикою. В разі прийняття другої схеми першу лігу поповнили б «Кремінь» (як переможений плей-офф) та «Буковина» (як єдиний клуб з «решти», що проходив атестацію за нормами першої ліги).
Більшістю голосів (17 проти семи) пройшла консервативна схема 16+14. Нічого не поробиш, демократія в дії.
Другим, а по хронометражу і першим дуже значущим голосуванням було підтверджено ще одне рішення по поверненню/відродження. Як відомо, краматорський «Авангард» відновився в першій лізі після невеликої перерви, але питання – чи готові інші їздити до нього у гості – залишався. Більше того, коли запитали «Іллічівець» – мовляв, як же ви, адже на «Метеорі» в Дніпропетровську збирається грати «Металург» Д/«Сталь» Дд? – маріупольці нічтоже сумняшеся відповіли, що вдома. Тобто в Маріуполі. Прозвучало дещо несподівано, але коли задумалися. Справді, а чому Маріуполь гірше Краматорська? Бачте, сучасні системи озброєнь дозволяють накривати не тільки прикордонні міста, тобто ми і в Києві в деякій мірі ризикуємо!
Звичайно, не обійшлося без живої дискусії, але без всякого перебільшення історичне рішення було прийнято 12-ма голосами «за» при двох, що утрималися (брали участь, зрозуміло, тільки перволиговские клуби, а «Авангард» та «Іллічівець» не голосували). У Краматорську і Маріуполі – грати! Звичайно, на кожен матч повинні надаватися окремі гарантії безпеки і деякі подробиці начебто міліцейського ескорту від межі області, якщо хто приїде на своєму автобусі. А так – потяги ходять, милості просимо. Від усього серця вітаю два міста з поверненням великого футболу і дуже сподіваюся, що жодних ексцесів не послідують.
Ось така у нас трапилася. Пора і на фуршет, неспішно обговорити подробиці.
АЛАВЕРДИ
Що стосується рекомендації інших радивых і недбайливих (в сенсі, ті, що в Раді й не Раді) порадників затіяти війнушку і перебити «ставлеників Суркіса», почавши з голів регіональних федерацій. В принципі, немає проблем продовжити дискусію з цього приводу, хоч у теле-, хоч у відео-хоч в епістолярному форматі, але слід прояснити одне дуже важливе питання. В чому конкретно вони, ці голови, заважають проведенню реформ у Федерації футболу програми, які гальмують; питання «хто конкретно» також більш ніж доречний. На виконкомі ФФУ, якому багато в чому присвячена тільки що прочитана вами стаття, ніхто ніякої опозиції не складав, каменем на дорозі не валявся і навіть ознак такої поведінки не подавав – панувала виключно робоча і жвава атмосфера.
Взагалі, є маса простеньких питань, якими обов’язково потрібно ставити перед тим, як вибудовувати теорії змови і інтриги впливу. Найперший з них – НАВІЩО.
Нічого не поробиш, і таке трапляється. Це слова, доведеться вже вам змиритися, не журналіста, не члена виконкому і навіть не вболівальника, а просто достатньо побачив, без малого 45-річного мужика. Найчастіше це важливіше і цінніше будь-якого професійного підходу.
