У новому чемпіонаті в елітному дивізіоні половиною команд будуть керувати фахівці, яким на момент старту турніру не виповниться 45 років. Здавалося б, ще зовсім недавно молоді українські фахівці нарікали на те, що увійти до «когорти обраних» – тренерів старої школи і загартування, які, перепрошую за таке порівняння, мігрували з команди в команду – практично нереально. Ось тому-то ми і раділи кожному такому прориву – третім місцем Олександра Севідова з донецьким «Металургом», успішній роботі в «Оболоні» Максимова і Ковальця, а в «Олександрії» – Шарана, спроб заявити про себе в «Динамо» і «Таврії» Олега Лужного і за роботою тандему Орбу – Леонов в маріупольському «Іллічівці». Навіть такі окремі проблиски, «болотисто-золотий» час для українського футболу, коли фінансові проблеми клубів обмежувалися лише невиплатами окремим гравцям, а шорт-листах президентів значилися прізвища семи-восьми наставників, прізвища, які всім відомі, були схожі ковтка свіжого повітря.
«Одні і ті ж люди, як на каруселі, крутяться 25 років. Вони всі – замкнуте коло. І реально з цієї каруселі мало хто зістрибує з природних причин. Місця для нових немає, щоб підстрибнути. Ось цю карусель треба зупинити і сказати: «Все вже, ви покаталися і пустіть туди дітей. Ви вже занадто дорослі, 25 років – це довго ви катаєтеся. Ми, діти, хочемо. А діти – це молодь України», – це, звичайно, не про футбол. Так, досить точно новий губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі описав ситуацію в політикумі не тільки ввіреного йому регіону, але й, чого гріха таїти, всієї країни. Футбол – дзеркальне відображення, що відбувалося в Україні. З однією лише різницею: криза і нові реалії змусили гру мільйонів піти на зміни швидше. Хоча, в принципі, все логічно: власники клубів ризикують власними грошима, на відміну від чиновників, які витрачають або освоюють бюджетні. Зараз, коли практично всі клуби включили вимушений «режим економії» (новий сезон почнеться через три тижні, навіть слуху про якусь можливу серйозної купівлі клубів УПЛ немає, і навіть «Дніпро» не може дістати Ксьонза з «Карпат»), роблячи ставку на молодь, зрозуміло справа, що логічним кроком стало і запрошення наставників, які не тільки знають можливості цих молодих гравців (Йовічевіч, Бабич – більшою мірою, Сачко, Ребров – в меншій), але і готові та здатні на ризик і експерименти.
У новому чемпіонаті сімома командами Прем’єр-ліги – а це половина елітного дивізіону – будуть керувати наставники, яким на момент старту турніру не буде 45-ти. Крім уже згаданого, і засипаного компліментами по ходу минулого сезону Сергія Реброва (41 рік), це непогано зарекомендував себе у «Карпатах» Ігор Йовічевіч (41 рік), головний тренер «Ворскли» Василь Сачко (40 років), що також має досвід роботи в еліті наставник «Олександрії» Володимир Шаран (43), керманич «Олімпіка» Роман Санжар, що дебютував у Прем’єр-лізі новий наставник донецького «Металурга» Володимир Мазяр (37 років) і кинутий з вогню та в полум’я наставник «Чорноморця» Олександр Бабич («Чорноморець», 36 років). Наставників, які опинилися в цій категорії, могло бути і більше, якби не несподівана і точно нелогічне звільнення з харківського «Металіста» Ігоря Рахаева, і плюс виліт в перший дивізіон маріупольського «Іллічівця», де досвідченого Миколи Павлова змінив Валерій Кривенцов.
Звичайно, молодість – далеко не завжди гарантія змін і тим більше успіху. Ну і так, якби ситуація в країні постабильней, хто знає, скільки молодих фахівців отримали б свій шанс. І далеко не факт, що в послужному списку ветеранів українського тренерського цеху не з’явилися б ще по одному-два клубу. Однак, вдалий сезон Реброва в київському «Динамо», вихід в єврокубки «Ворскли» під керівництвом Сачко, нові таланти, знайдені Йовічевічем в «Карпатах», спроби Бабича з «дитячим садом» боротися проти лідерів українського футболу говорять про правильність такого кроку. Про своєчасності як і про порівняння українського чемпіонату з елітними дивізіонами провідних футбольних країн світу не говоримо свідомо. Хоча б тому, що складно говорити про своєчасність змін, коли вони назріли ще років десять тому. Як і складно порівнювати два абсолютно різних, крім, власне, самої гри у футбол, турніру. Але вже сам факт, що українському футболу вдалося нарешті розірвати замкнуте коло, що не може не радувати.
Ні, ми точно не ідеалізуємо нинішню ситуацію і те, що сталося, нехай і не з доброї волі, зміни. Повторюся, ми віддаємо собі звіт, що на перебудову, хочеться вірити саме в це слово, українського футболу вплинув вже не раз згаданий навіть в цій статті і набив у зв’язку з цим оскому криза, в ході якого власникам клубів доводиться домагатися поставлених цілей обмеженими засобами. Можливо, дали про себе знати успішні експерименти з призначенням Реброва, Сачко і Йовичевича. Можливо, комусь із власників клубу просто сподобалася робота одного з молодих наставників. Але, все-таки хочеться вірити, що власники нарешті зрозуміли просту істину: граючи і працюючи за старими схемами і методів, їх команди позбавлені головного – можливості зростання і прогресу. Що молодий, не обтяжений і незіпсована українським футболом фахівець може дати команді і клубу куди більше, ніж навчений досвідом і побілений сивинами вітчизняний наставник, за роки незалежності пограв в різні ігри. Що людям, що дає гроші на футбол, нарешті захотілося дійсно бачити розвиток своїх команд. Що бажання вчитися, шукати і знаходити щось нове – це дійсно необхідна вимога нашого часу, а не чиясь примха.
Точно також я далекий від думки, що прихід молодих наставників негайно змінить наш футбол чи викорінить наявні в ньому системні проблеми. Та й, до речі, приклад другій частині минулого сезону, коли всі розчулювалися результатами роботи Реброва і Кривенцова, водночас дивуючись «Олімпіку» Санжара, теж як би дає зрозуміти, що добре не буде. Але дуже хочеться вірити, що система, створена поки ще кількома клубами, чиї гравці складають основу юнацьких і юніорських збірних країн, пробиваються у фінальні частини чемпіонатів Європи та світу, починає працювати. Ну а раз молоді футболісти все наполегливіше пробивають собі дорогу, закріплюючись в еліті, значить, пора вже зробити це і тренерам. Так що, в будь-якому випадку, спостерігати за роботою молодих фахівців буде цікаво.
