Півзахисник «Шахтаря» Алекс Тейшейра за один сезон в Україні забив більше, ніж за всю кар’єру в Бразилії. У Стародавній Греції В середовищі філософів поширилося поняття «акме» (у буквальному перекладі – «вища точка», «вершина») – період найбільш високих показників у діяльності і творчості особистості. Який, як вважалося, припадає на вік від 30 до 50 років.
Бомбардирське «акме» в чемпіонаті України коливається в діапазоні від 23 до 27 років: голлівудська драма «Старим тут не місце», звичайно, не про це, але назва тут підходить. 19-річний тріумфатор убогою на голи снайперської гонки-2006/07 Олександр Гладкий на цьому тлі виглядає рідкісним винятком, а перемога Максима Шацьких 12-річної давності схожа на символ передачі естафетної палички від поїхав у Мілан ” Андрія Шевченка.
Моду на бомбардирів-півзахисників два роки тому відкрив ще один гравець «Шахтаря» Генріх Мхітарян, чий рекорд результативності пояснювали специфікою схеми гри гірників. Мірча Луческу давно привчив нас до того, що висунутий на вістря мобільний форвард стягує на себе відразу декількох візаві, звільняючи вільні зони і обыгрываясь з атакуючими з глибини хавбеками. А якщо на верхівці п’ятикутного «діаманта» в центрі поля виявляється футболіст з навичками пристойного фінішера, то теоретично він може забивати в кожному матчі, що, власне, робили і Мхітарян, Алекс Тейшейра (в середньому 0,8 голи за гру).
Алекс в цьому плані, взагалі, модельний бомбардир останніх років: йому – 25, він – атакуючий півзахисник найрезультативнішої команди країни, що не є при цьому штатним пенальтистом клубу. Саме цей показник дозволив бразильцю випередити за додатковими параметрами колегу по амплуа з «Волині» Еріка Бікфалві. Румунський «фантазиста» лучан – особисте ноу-хау Віталія Кварцяного, який, фактично залишившись з одним номінальним форвардом (Редваном Мемешевым) наділив особливими повноваженнями свого плеймейкера. Виявивши у Бікфалві бронебійний удар з середньої дистанції, наставник видав йому ліцензію на «вбивство», і румун регулярно користувався зброєю масового ураження, опинившись у потрібний час у потрібному місці, яким могла вважатися будь-яка точка в радіусі п’яти-десяти метрів від лінії штрафного. А ось тріумфатор Алекс забивав свої м’ячі у зовсім іншій манері, як правило, завершуючи багатоходові комбінації партнерів приблизно з 11-метрової позначки.
Бікфалві, як, власне, і найближчий переслідувач Артем Кравець дуже кучно «відстрілявся» в цьому сезоні: рівномірно розподіляючи свої голи між осінньою та весняною частинами чемпіонату. Всього на його рахунку виявилася майже половина м’ячів своєї команди. Тоді як Тейшейра розігрався у другому колі, забивши левову частку своїх голів після того, як остаточно освоївся на відносно новій для себе позиції. Зараз можна тільки посміхатися, згадуючи, як кілька років тому футболісти «Шахтаря» – природно, в жарт – купили красивий кубок і урочисто вручили його гравцеві, який, на їхню думку, більше за інших… лінувався на тренуваннях. Думаю, ви вже здогадалися, що тоді їм виявився грав на позиції лівого півзахисника Алекс.
З числа тих, хто не зміг у минулому сезоні проявити себе в повній мірі, кращий бомбардир трьох останніх сезонів Андрій Ярмоленко. Ні, в цілому, віце-капітан киян провів прекрасний рік, а його результативність поступово зростає з кожним із останніх чемпіонатів. Однак збережи лідер біло-блакитних свою спритність зразка першого кола, і рівних йому однозначно не було. Однак після зимового антракту Ярмоленко-бомбардир поступився місце Ярмоленко-асистентові, що і зумовило переконливу перемогу Андрія в номінації «гол+пас» – 25 очок в 24 матчах!
Безумовно, на більше не був здатний тепер вже одноклубник Ярмоленко, бразилець Жуніор Мораэс, але йому проявити себе завадили травми. А ось спритність двох вікових хавбеків-легіонерів з Сербії – Джордже Лазіча і Желько Любеновіча (17 голів на двох) – приємна несподіванка у першій дюжині голеадорів сезону.
З числа цікавих номінацій варто відзначити супер-джокера Ніколу Калініча – 5 м’ячів після виходу на заміну. Агресивного гостя Євгена Селезньова – 6 з восьми голів проведено на виїзді. І паличку-виручалочку «Зорі» Любеновіча, який переважну більшість своїх м’ячів забивав не просто у другому таймі – незадовго до фінального свистка!
Ну і, зрозуміло, великим упущенням було б не відзначити дві історичні події: ветеран бомбардирского цеху Максим Шацьких обігнав свого екс-одноклубника Сергія Реброва в списку кращих бомбардирів чемпіонату України. На даний момент рахунок у їх протистоянні – 124:123 на користь не збирається вішати бутси на цвях тепер вже відтягнутого форварда «Говерли». А ось Євген Селезньов увійшов до списку снайперів-сотників цієї весни. В числі найближчих кандидатів на місце в настільки почесною компанії – не виключає свого повернення в Україну Марко Девіч (90) і два олександри – Гладкий (73) і Ковпак (72).
Як би те ні було, у наступному сезоні хотілося б знову побачити на чолі бомбардирского реєстру вітчизняного виробника результативних ударів.
Подивимося – чи вийде…
