“Динамо” – це клас, “Динамо” – це школа, “Динамо” – найкраща команда нашого футболу. Така кричалка в свій час звучала з трибун НСК “Олімпійський”, “Динамо”, стадіонів інших міст, які вболівальники київського клубу виїжджали підтримати своїх улюбленців. І як підтримували! Зараз інший час, інші вболівальники, інші кричалки. А “Динамо” було, є і буде найкращим клубом країни.
У травні столичному клубу виповнилося 88 років. Кияни, і не тільки вони, пишаються історією свого улюбленого клубу, найтитулованішого в країні. Давайте погортаємо сторінки цієї історії. Отже, київське “Динамо” в цифрах і фактах.
За свою 88-річну історію “Динамо” провів не одну тисячу матчів. Перший було зіграно 1 липня 1928 року в ста кілометрах від Києва, Білої Церкви, проти збірної цього невеликого містечка. Незадовго до цієї гри місцеві футболісти зустрічалися зі збірною Києва і “згоріли” їй – 1:10. Можливо, знаючи це, динамівці не налаштувалися по-бойовому на поєдинок і поступилися господарям поля – 1:2. Що ж, перший млинець вийшов грудкою. Через 16 днів кияни на своєму стадіоні провели другий матч, на цей раз з одеськими одноклубниками, у складі яких виступало кілька гравців збірної України. Підсумковий результат – нічия 2:2.
Йшли роки, “Динамо” ставало найкращою командою України. І в 1936 році кияни виступили в першому чемпіонаті СРСР, після чого ніколи не покидали його вищу лігу. Ставши відразу ж срібними призерами, динамівці показали, що команда у них з амбіціями. В наступному році досягненням “біло-синіх” стала “бронза” і півфінал Кубка СРСР, де кияни поступилися динамівцям Тбілісі (1:2).
Перший кубковий успіх прийшов до киянам тільки в 1954 році. На шляху до вирішального матчу наша команда обіграла в Москві “Спартак” (3:1), в Києві в додатковий час ЦДКА (3:1), у півфіналі знову в додатковий час був переможений ленінградський “Зеніт” (1:0). 20 жовтня 1954 року в Москві у фінальному матчі, що проходив в тумані і на розкислому поле, “Динамо” обіграло “Спартак” з Єревана (2:1, переможний гол на рахунку Михайла Комана) і вперше кришталевий трофей зимував у столиці України.
До кубкового успіху “Динамо” призвели Олег Ошенков і Антон Ідзковський. Їх підопічними в тому сезоні були: Макаров, Лемешко, Ларіонов, Голубєв, Попович, Терентьєв, Зазроєв (капітан), Коман, Фомін, Юст, Грамматікопулом, Кольцов, Міхаліна, Єрохін. З тієї кубкової команди в живих залишився тільки прекрасний у минулому воротар, а потім тренер Євген Лемешко.
Наступного успіху київського “Динамо” на всесоюзній арені довелося чекати сім років. У багатій колекції “Динамо” 13-ти титулів чемпіонів СРСР. Але завжди, як і перша любов, пам’ятний, безсумнівно, перший успіх. Свою першу золоту вершину “Динамо” підкорило 17 жовтня 1961 року. Зігравши на своєму полі внічию (0:0) з харківським “Авангардом”, кияни за тур закінчення чемпіонату стали недосяжними для своїх найближчих переслідувачів, московських клубів – “Торпедо”, “Спартака”, ЦСКА. Привів до цього успіху киян тренер В’ячеслав Соловйов, а складний шлях, який перервав багаторічну гегемонію московських команд, з честю і футбольним гідністю пройшли: Макаров, Серебряников, Лобановський, Кольцов, Сабо, Базилевич, Канівський (капітан), Сучків, Щегольков, Войнов, Біба, Трояновський, Ануфрієнко, Щербаков, Каштанів, Зайців, Турянчик, Клюєв, Сорокін, Веригін, Єрохін, Пестриков. Вони були першими. Потім, нагадаю, було ще дванадцять “золотих” динамівських осеней. Але та осінь, 1961-го, була першої “золотий”.
Про успіхи київської команди можна ще довго розповідати. Крім звання 13-кратних чемпіонів, що є рекордом, “Динамо” ще 11 разів ставала срібним призером і тричі бронзовим – таким чином, в динамівській колекції 27 медалей різного гатунку за час проведення союзного чемпіонату! На кубковій арені досягнення “біло-синіх” також вагомі. Дев’ять разів красивий кришталевий приз діставався “Динамо”, один раз (в 1973 році) кияни поступилися у фіналі. Тричі, що також є рекордом, динамівці вигравали Кубок сезону.
І ще про досягнення команди з Дніпра на всесоюзній арені. Кращими футболістами року в СРСР називалися Андрій Біба (1966 рік), семиразовий чемпіон СРСР Володимир Мунтян (1969 рік), Євген Рудаков (1971 рік) і тричі (рекорд) Олег Блохін. Троє з них є корінними киянами, Рудаков – москвич.
“Динамо” завжди, ще з часів Трусевича, Ідзковського і Макарова, славилося своїми воротарями. Приз журналу “Вогник” – “Воротар року” – діставався Віктора Баннікова (1964 рік), а Євгену Рудакову і зовсім тричі (1969,1971, 1972 рр..). На жаль, цих воротарів від Бога вже немає з нами…
Зараз поговоримо про досягнення киян на міжнародній арені і у чемпіонатах України. Команда Валерія Лобановського двічі в 1975 і 1986 роках вигравало Кубок володарів Кубків. У фінальних матчах були переможені, відповідно, в Базелі угорський “Ференцварош” (3:0, два м’ячі в активі Онищенко, один Блохіна) та у Ліоні іспанський “Атлетіко” (3:0, відзначилися Заваров, Блохін і Євтушенко). У зоряному для себе 1975 року “Динамо”, двічі обігравши знамениту мюнхенську “Баварію” (1:0 в гостях і 2:0 вдома), завоювало Суперкубок Європи. Багато зарубіжні фахівці назвали тоді “Динамо” кращим клубом світу.
А в ньому в сезоні 1975 року виступали такі футболісти: Рудаков, Ковзанів, Мунтян, Буряк, Веремеєв, Блохін, Решко, Фоменко, Буряк, Колотов (капітан), Трошкін, Онищенко, Матвієнко, Маслов, Дамін, Зуєв, Кузнєцов, Слободян, Кочубинський, Ст. Шевченко, Бойко, Самохін.
Також “Динамо” вигравало головні призи багатьох представницьких міжнародних турнірів. Серед них – Кубок Співдружності в Москві (чотири рази), Кубок Першого каналу в Ізраїлі, Кубок “Трофео Вальядолід” в Іспанії (двічі), Кубок Сантьяго Бернабеу (Іспанія), Кубок “Пасифік” (Лос-Анджелес), Турнір пам’яті Валерія Лобановського в Києві (двічі), Кубок “Impact Cup-2012” (Іспанія). Всі ці призи можна побачити в музеї ФК “Динамо” (Київ) на НСК “Олімпійський”. Приходьте, милуйтеся, фотографуйтеся.
Пишається Україна і володарями “Золотого м’яча”, що присуджується журналом “Франс футбол”. Кращими футболістами Європи були названі динамівські мегазірки Олег Блохін (1975 рік), Ігор Бєланов (1986 рік) та Андрій Шевченко (2004 рік).
А тепер про динамівських досягнення в чемпіонаті України. Вони вагомі, зокрема: 14 чемпіонських звань (рекорд), 7 срібних нагород; 11 раз (рекорд) динамівці здійснювали коло пошани з Кубком України, тричі поступалися у фіналах; п’ять разів киянам діставався Суперкубок України. Кращими бомбардирами чемпіонату України у різні роки ставали: Сергій Ребров – 1998 рік (22 м’ячі), Андрій Шевченко – 1999 рік (18 м’ячів), Максим Шацьких – 2000 (20 м’ячів) і 2003 року (22 м’ячі), Артем Мілевський – 2010 рік (17 м’ячів).
Це далеко не все, про що у цифрах і фактах можна розповісти про київське “Динамо”, про команду з берегів Дніпра, яку відомий письменник Борис Олійник назвав гербовою печаткою України. А я, перефразовуючи слова відомої пісні, додам: “А без “Динамо” Київ неможливий, як святий Володимир без хреста”.
Швидко пролетів літню відпустку у чемпіонів. Зараз “Динамо” за традицією в Австрії проводить підготовку до нового сезону. Розпочнеться він для команди Сергія Реброва матчем за Суперкубок України, проведенням якого знову займається Одеса. Суперником чемпіона і володаря Кубка країни буде віце-чемпіон України – донецький “Шахтар”. Проведення Суперкубка – це привід до сезону. А в ньому боротьба в 25-му чемпіонаті України з участю 14-ти клубів, черговий розіграш Кубка країни, виступ відразу в груповому турнірі Ліги чемпіонів, в юнацькому розіграші якої вперше виступить і динамівська команда U-19. Нехай “Динамо” у всіх турнірах супроводжує удача, так необхідна у футболі.
А зараз кілька футбольних анекдотів. Keep smile!
1. Після закінчення матчу тренер говорить футболістам:
– Хлопці, я вас переоцінив, коли минулого тижня сказав, що гірше грати ви вже не можете…
2. Коментатор:
– І тільки на 20-й хвилині сталося те, чого з таким нетерпінням очікували тисячі вболівальників – на стадіон підвезли свіже пиво.
3. Тренер – футболістові:
– Чому ти не повертаєшся в захист?
– Повертатися – погана прикмета.
4. Президент ЦСКА Євген Гінер купив Зінедіна Зідана. Один матч зіграли армійці, інший – Зідана навіть в запасі немає. Гінер запитує Газзаєва:
– А чому Зідан, за якого заплатили шалені бабки, не грає?
– Так це хіба футболіст?!! У мене півзахисники як грають: отримав м’яч, побіг вперед, м’яч втратив – і відразу суперника ззаду по ногах! Суддя може і свиснути, зате атака суперника зірвана.
– Так Зідан що, не бореться?
– Ні, він м’яч не втрачає!
5. Є тільки мить між минулим і майбутнім, саме він називається ГОЛ!
