Аналізуючи літні спаринги гірників, спробуємо уявити: як ми побачимо віце-чемпіона країни в новому сезоні. Мотивація – штука дивна. Сьогодні ти, отримавши давно бажаний профіт, знаходишся на сьомому небі від щастя, співали веселі пісні, приймаючи душ, танцюєш по дорозі на роботу. І весь світ не має права тебе судити, тому що ти – чортів переможець! Але потім проходить певний час, і твоє досягнення не значить для тебе рівним рахунком нічого. Ти злий, називаєш себе нікчемою, і нацеливаешься на нову вершину, як би високо до неї не довелося забиратися.
Такий вершиною для «Шахтаря» була і залишається Ліга чемпіонів. З 2001 року гірники виграли 22 українських трофею, а також Кубок УЄФА. Завесившие всі куточки своїх будинків медалями футболісти з працею налаштовуються на матчі внутрішньої першості, роблячи виключення заради принципових суперників – «Динамо» і «Дніпра». Зате на євроарені вони показують той футбол, заради якого Рінат Ахметов так вклався в своє дітище. Саме тому олігарх завжди проти догляду когось зі своїх лідерів. Навіть, якщо трансфер приносить ФК солідну винагороду.
Якщо б «Шахтар» грав у четвірці найсильніших чемпіонатів планети, утримувати своїх селебрітіс йому було б куди простіше. Але, пересичуючись зарплатами і преміями, легіонери згадують про амбіції і дають своїм агентам завдання працевлаштувати їх в Англії або Німеччині. Так було задовго до економічної кризи та війни в Україні, так воно є і зараз. Мірчі Луческу не позаздриш. Його доля схожа на Венгеровскую – обидва постійно заповнюють втрати лідерів: Фернандіньо, Сеска Фабрегаса, Генріха Мхітаряна, Робіна ван Персі. І це свого роду трагедія. Команда – це картковий будиночок, якщо з неї витягнуть не ту карту (футболіста), вона розсиплеться, і все доведеться будувати по-новому.
Цього літа гірники залишилися без правого вінгера Дугласа Кости, який перейшов у «Баварію», і Луїса Адріано, який став частиною «Мілана». В «Сампдорію» Фернандо пішов, але його перебування в Україні не склалося (на не найкращу гру виконавця накладалися крадіжки його авто). Не буде борознити простори УПЛ своїм животиком Ілсіньо – його контракт з клубом закінчився і продовжувати його боку не захотіли. Плюс при всьому цьому тільки один – в минулому сезоні донеччани поступилися обидва українських титулу «Динамо», так що з мотивацією у них цього разу має бути все в порядку.
Давайте спробуємо уявити, як виглядатиме оновлений «Шахтар».
Мірче Луческу, мабуть, набридло шукати альтернативу Андрію П’ятову, тому в останні роки клуб не робить придбань на воротарську позицію. По-перше, конкуренцію Андрій виграє, по-друге, Дениса Бойка ніхто не продасть, по-третє, в структурі гірників зараз перебуває ціла плеяда талановитих представників цього амплуа – Олег Кудрик, Богдан Сарнавський і Євген Гриценко. Не будемо забувати і про луганчанине Микиті Шевченка, який все ще належить «Шахтарю». Що стосується дублера П’ятова – Антона Каніболоцького, то одним із шансів (а їх було чимало), отриманими від Містера, поки він не скористався.
Сумарний вік основних латералей «Шахтаря» Даріо Срни і В’ячеслава Шевчука – 69 років. З одного боку круто, що у свої роки вони є, можливо, кращими футболістами УПЛ в цьому амплуа. Але з іншого, використання їх на постійній основі не має нічого спільного з прогресом. Погляньте на кращі клуби Європи і порахуйте, скільки фланговим бекам перевалило за 30-ку. Таких буде не багато. Головна прикрість в тому, що захисники, які вміють грати на брівці, це найбільш дефіцитні виконавці в Україні. Хоч вінгерів переучивай.
У минулому чемпіонаті Луческу іноді так і робив, випускаючи на місце Срни Дентіньо. Бути може, щось подібне він спробує і з Сергієм Гринем. На лівому фланзі профільного люду куди більше – Едуард Соболь, Азеведо, Ісмаїлі. Але Шевчука поки ніхто з них замінити не в силах.
Пригадати щось хороше з минулого сезону навряд чи зможе Олександр Кучер. 32-річного центрбека постійно підводили здоров’я і нерви. Двічі він серйозно підставив команду, залишивши її в меншості. Але якщо у «Ворскли» завдяки супернастрою Тараса Степаненка навіть вдалося виграти, то 0:7 у Мюнхені від «Баварії» надовго запам’ятаються фанатам «оранжево-чорних». Сергій Кривцов надійніше не діяв і теж «ламався», а Іван Ордець і зовсім пропустив всю весну з-за травми. Так вийшло, що в цьому Готемі справжнім Бетменом виявився той, на якого не надто сподівалися. Здавалося б перестав прогресувати, Ярослав Ракицький провів досить непоганий рік. Якщо б ще не проспав гол словаків і забив післяматчевий пенальті у ворота «Динамо», можна було б сказати «добре».
Існує ймовірність того, що в парі з Ракицьким у новому сезоні буде діяти Микола Матвієнко. Хлопець був лідером «Шахтаря» в Юнацької Ліги УЄФА, нещодавно виступав на чемпіонаті Європи (U-19), і взагалі вважається неймовірно обдарованим футболістом.
Василь Кобін у свої 30 нарешті отримав шанс в «Шахтарі». Автор одного з найкращих голів минулого року весну і частину літа провів у Білорусії, бо був у тонусі на зборах. Луческу оцінив і награвав його в парі з Тарасом Степаненком. Ще в опорній зоні Містер ставив Максима Малишева, який восени забив той самий переможний м’яч у ворота Каніболоцького, і Дентіньо. Приходив в клуб нападником, бразилець освоює все нові амплуа. Зовсім недавно до команди приєднався Фред, який, швидше за все, і буде основним опорним після відходу Фернандо.
Вище Степаненко з Фредом (або Кобіним) діє Алекс Тейшейра. Обділений увагою європейських грандів самородок – головний скарб «Шахтаря» #прямосейчас. Першим кандидатом на підміну бразильця є Віктор Коваленко. Головна зірка вітчизняного юніорського футболу залишився без відпустки і зборів, так як спочатку їздив на чемпіонат світу (U-20) в Нову Зеландію, а потім на ЧЄ (U-19) в Грецію. Ще «під нападником» може зіграти Едуардо, який повернувся з бразильських раздолий. У своїй нинішній формі футболіст здатний розповісти не тільки про хвилясту жито при місяці. Чого не скажеш про Велингтоне Неме. Бідолаха отримав травму під час передсезонки – його адаптація в Україні продовжує затягуватися.
На правому фланзі після відходу Кости став феєрити Марлос. Колишній гравець «Металіста» забив у контрольних матчах 5 м’ячів і удостоївся похвали від Луческу. Бернарда румунський фахівець не хвалить – він програє конкуренцію Тайсону.
Євгену Селезньову, напевно, не по собі. Знав би він про те, що здавалося б вічний Луїс Адріано покине «Шахтар», зробив би все, щоб повернутися назад. А оскільки головним форвардом «гірників» став Олександр Гладкий. Йому в допомогу повернули Едуардо. Ще один шанс отримав Факундо Феррейра, який провалився в «Ньюкаслі». Цікаво, чи зуміє аргентинець всіх нас приємно здивувати?
Для перемоги в Лізі чемпіонів слабенько. Але для того, щоб поборотися за чемпіонат і Кубок України – в самий раз. Особливо в світлі повернулася мотивації. Та й пора б уже гірникам починати користуватися успіхами своєї академії, по праву вважається кращою в країні. Нових Неймаров в Україну вже не затягнеш, тому необхідно щось змінювати.
