Коли майже весь склад «Говерли» покинув бедствующий клуб, Максим Шацьких ще залишався вірним контрактом. Невідомо, коли саме терпець урвався, але у понеділок ввечері було оголошено про нову угоду нападника – з аматорським клубом «Рух» з Винників.
Примітно, що в колективі, виступаючому на першість Львівської області, рекордсмен-бомбардир приєднається до іншого екс-динамівцю Олександру Алієву – той захищає зелено-сині кольори клубу з квітня нинішнього року.
– Максим, ну ви і розбурхали громадськість. Хоча багато невгамовні журналісти вже давно вас відправляли на пенсію, але навіть вони сполошилися: мовляв, Шацьких – і аматори! Згодні, що ще сезон-два могли б запросто пограти в еліті?
– Так взагалі без проблем. Скільки разів вже повторював вашим колегам: у нас ніяк не можуть відійти від радянської ментальності, все норовлять заглянути в паспорт. Не на полі дивляться, як людина грає, віддає, забиває, а на рік народження. Ну, це справа хазяйська. Я в собі ще сили відчуваю.
– Ви залишалися чи не «останнім із ужгородських могікан». Навіщо? Невже до останнього вірили, що зблисне промінчик надії?
– Правда, вірив. Я завжди вірю. Але поки що змін на краще не бачу. От і пішов.
– У «Говерлі» вас все влаштовувало, окрім…
– Все влаштовувало, все нормально там було, крім одного… Дуже хотілося, щоб хоч як-то закривали борги. Я шалено люблю футбол, але цілий рік годувати команду «сніданками», це вже вибачте… адже Мені свою сім’ю треба годувати в буквальному сенсі, а сім’я у мене не маленька. І це вже було несмішно.
– Поки чекали грошей, напевно, були варіанти працевлаштуватися: скажімо, в першій лізі чи де-небудь в Казахстані чи Азербайджані?
– Були, в першій лізі. А з названих країн нічого навіть не розглядаю.
– З В’ячеславом Грозним говорили наостанок? А з ким-небудь з Шуфричів?
– Я переговорив з керівництвом клубу і прийняв таке рішення.
– З дружиною радилися з приводу переходу саме в «Рух»?
– Природно, ми спільно приймаємо такі рішення. Якщо я в Винниках, значить, дружина схвалила вибір.
– Наскільки здорово у Винниках, міг переконатися минулого літа «Дніпро»: тоді Мирон Маркевич саме там починав підготовку до сезону. Хлопці розповідали, що умови були супер.
– Навіщо мені щось розповідати, якщо я все бачив своїми очима, що і як там робиться для футболу. Створені відмінні умови для роботи, шикарні поля, все що треба. Так і має бути: все для футболістів, щоб вони грали тільки. А голови в цей час, щоб не були забиті незрозуміло чим. Тобто, відомо, чим – всім, крім футболу, вибиванням боргів, пошуками засобів для існування. Із цього ніколи нічого доброго не виходило.
– Любов до футболу президента «Руху» Григорія Козловського загальновідома. Ви знали його тільки заочно. Після особистого знайомства більше поважали?
– А як думаєте, якщо ми після короткої розмови «вдарили по руках»? Що роздумувати, якщо відразу видно: людина реально любить футбол, вболіває за команду і робить для неї максимум. А те, що це аматорська ліга, ще ні про що не говорить. Адже, в першу чергу, хочеться отримувати задоволення від футболу, а не мучиться.
– Що плануєте вирішувати з житлом? На місці будете облаштовуватися або у Львові жити – до нього від Винників навпростець 4 кілометри, автошляхами – шість?
– Це складне питання (посміхається). Мені запропонували на вибір, що захочу: чи знімуть квартиру або номер у готелі нададуть. У президента своя готель, тому з цим проблем немає.
– Зрозуміло, що комерційна таємниця, але місячної зарплати в «Русі» на життя буде вистачати?
– Гроші? Але це ж, напевно, не найголовніше… Одне з головних, але не дуже. Скажу так: мене все влаштовує.
– Контракт укладено лише до кінця року. За цей час будете підшукувати варіанти у прем’єр-лізі?
– Так, я гравець «Руху» до кінця 2015-го. Подивимося, як піде. Але я категорично не збираюся закінчувати з професійним футболом.
– Олександр Алієв вже встиг коротко розповісти про вашому новому місці роботи?
– Так, адже я і до цього приїжджав у Винники. Спілкувалися, сам все бачив. У цьому плані все нормально.
– До речі, ви в курсі, що з Алієвим у президента клубу джентльменський договір: буде пропозиція – Саша безперешкодно піде. У вашому контракті теж є такий пунктик?
– Ну, природно, буде якась серйозна пропозиція, я кажу Петровичу, він мене відпускає без проблем.
– І наостанок-знову про наболіле. За багато місяців «Говерла» залишилася винна? Віддати хоч коли-небудь обіцяють?
– Обіцяють. Я ж кажу, весь рік обіцяють. Обіцяти можна, а хотілося б виконання вже якогось.
