Після завершення кар’єри Андрій Воронін з родиною перебрався в рідне місто Одеса, де оселилися в приватному будинку. Не так давно в родину Вороніних сталося поповнення: народився син.
– Сумуєте з футболу? Відчуваєте себе щасливим?
– Так, я щасливий. З футболу сумую, і буду сумувати. Це частина мого життя була, є і буде. Завжди залишиться. Але життя триває. Новий етап без футболу. Треба звикати.
– Форму підтримуєте?
– У мене, як не дивно, мінус 1 кілограм від ігрового ваги. Хоча, думав і боявся, що наберу, коли закінчу. Ходжу в тренажерний зал, займаюся для себе іноді кікбоксингом, їжджу на велосипеді, граю в теніс.
У Німеччині грав останні рази за ветеранів «Боруссії» з Менхенгладбаха. Мене запросили. Там постійно відбуваються товариські ігри, турніри.
На море ще не вийшло побувати. Приїхали в новий будинок – треба було багато чого купити. Певні проблеми. Хоча, живемо поруч з морем.
– З ким підтримуєте зв’язок з футболістів?
– Якщо взяти по збірній, то з Тимощуком. Нас з Толіком багато чого пов’язує. Знаємо один одного більше 20 років. З Женею Селезньовим підтримую зв’язок. З Олійником, з Мілевським була зв’язок, але перервалася.
– Зараз у клубі «Рух» Винники грають Олександр Алієв і Максим Шацьких. Якщо б Вам зробили пропозицію, ви б погодилися?
– Не готовий відповісти на це питання. Не розглядаю і не думав про це взагалі. Був момент, коли хотів грати було важко прийняти рішення закінчити кар’єру.
Для мене футбол – це футбол. Якщо граю з ветеранами чи дітьми, відразу починаю заводитися. Хочу все одно перемогти. Не можу стояти з пивом і сигаретою і дивитися на це все. Люблю викладатися на всі 100.
– Як було прийнято рішення завершити кар’єру?
– Мені треба було провести операцію на шиї. Коли лікарі зробили обстеження і сказали, що краще не ризикувати і що може все сумно для мене закінчитися. Моя дружина дуже переживала за мою шию після операції. Була в Швейцарії, коли мене оперували. Знає всю ситуацію.
Тому тоді було прийнято рішення про завершення кар’єри. Адже сім’я у мене велика і їй потрібен тато.
