Вже півтора року клуби Прем’єр-ліги не можуть зібратися для виборів президента…
17 червня відбулися загальні збори Прем’єр-ліги, на якому були затверджені підсумки минулого сезону. Крім того, одним з пунктів порядку денного було призначення звітно-виборних зборів ПЛ. Вирішено було, що його дата стане відома після того, як в клубах ознайомляться з фінансовим звітом організації. Але ось минуло вже більше місяця з дня зустрічі в готелі «Опера», а на питання про вибори президента в Прем’єр-лізі лише знизують плечима.
Термін повноважень Данилова закінчився ще в грудні 2013-го
А між тим термін повноважень Віталія Данілова на посаді глави Прем’єр-ліги закінчився ще в грудні 2013 року. Тоді одне за іншим спробували провести відразу два загальних зборів ПЛ, але жодна зі спроб не увінчалася успіхом – обидва рази не вдавалося зібрати кворуму, який становить 2/3 від загальної кількості учасників.
«Президента Прем’єр-ліги повинні вибирати власники клубів. Я дізнався, що вони не приїдуть на вибори, а відправлять своїх представників, і сам вирішив не їхати, хоча вже навіть краватка для зустрічі приготував. Якщо президента ПЛ обирають віце-президенти або інші представники ФК, то виходить, що ця організація нам просто не потрібна. Я особисто нічого не маю проти Данилова. Прем’єр-ліга створена для того, щоб захищати клуби, а сьогодні ми перетворили це на фарс», – так прокоментував тоді своє рішення президент київського «Динамо» Ігор Суркіс, в числі інших власників ФК котрий проігнорував зустріч.
Нагадаю, що в листопаді 2007-го рішення про створення Прем’єр-ліги приймалося в атмосфері загальної ейфорії. У столиці кілька разів збиралися самі що ні на є реальні власники клубів. Незвично було бачити палаючі очі мільярдерів, кинули свої бізнес-справи і мрійливо думають про вимальовуваних перспективи українського клубного футболу. Але вже навесні 2008-го завидну одностайність була порушена. Відбувся перший гучний скандал: чотири клуби, серед яких були «Дніпро» і «Металіст», порахували підписання протоколу іншими 12-ма учасниками передчасним, образившись на те, що їхні зауваження не були враховані в установчих документах.
Тим не менш, Прем’єр-ліга була визнана ФФУ, а керувати нею як в. о. президента став президент ФК «Харків» Віталій Данилов, який поряд з Петром Димінським («Карпати») і Вадимом Рабиновичем («Арсенал») входив в робочу групу по розробці основних положень ПЛ. Слід зазначити, що 28 травня 2008 року президенти футбольних клубів вибирали тимчасового керівника нової структури строком на два місяці, так як вже на 15 липня було призначено вибори постійного президента.
Але вони в підсумку не відбулися, і хто міг тоді подумати, що Віталій Данилов затримається в кріслі на довгі сім років! А адже спочатку на цей пост претендували не тільки вітчизняні функціонери, але і авторитетні іноземні фахівці! Тим не менше, більшість власників ФК закрили очі і на банкрутство «Харкова», і на те, що клуб Данилова залишився винен близько мільйона гривень за участь у другому колі свого останнього чемпіонату в еліті, за що, до речі, був позбавлений трьох очок.
У результаті Віталій Богданович тричі вигравав вибори (в липні і (позачергові) в грудні 2009-го, а також у грудні 2011-го). Правда, в останній раз він переміг з дуже слизьким рахунком -9:7. У суперниках у нього був не дуже поки досяг успіху в футболі на той момент в.о. президента запорізького «Металурга» Андрій Курганський. Подейкують, перемогу Данилову приніс голос Олександра Ярославського, якого Рінат Ахметов попросив забути старі образи і проголосувати за екс-президента ФК «Харків». А адже ще влітку 2009-го після першої перемоги Данилова на виборах Олександр Владиленович вимагав передати проведення чемпіонату Комітету професійного футболу ФФУ.
Була справа – «Дніпро» вже закривав Прем’єр-лігу
До речі, зараз вже мало хто згадує про те, що перше повноцінне президентство Віталія Данилова могло обмежитися лише… п’ятьма днями. Справа в тому, що вибори відбулися 1 липня 2009 року, а вже 6-го числа Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення про ліквідацію української футбольної Прем’єр-ліги – так був задоволений позов генерального директора «Дніпра» Андрія Стеценка до Державного реєстратора.
У зв’язку з тим, що в організаційно-правовій формі Прем’єр-ліга не відповідає українському законодавству. В кінці 2009-го Апеляційний адміністративний суд Києва це рішення скасував, але, як кажуть, осад залишився.
За іронією долі найгучніші скандали, що супроводжували роботу ПЛ протягом цього часу, були ініційовані клубами, з президентами яких Віталій Богданович в далекому 2008-му працював над основоположними документами організації. Спочатку Вадим Рабинович заявив, що «діяльність Прем’єр-ліги перетворюється в абсолютну фікцію, дискредитує вищий ешелон вітчизняного футболу. Ми вже рік не бачимо президента ПЛ Віталія Данилова, який став віртуальною фігурою, цілком замінної відповідним гумовим штампиком із зразком підпису».
Більш свіжі в пам’яті вболівальників звинувачення, що пролунали на адресу Прем’єр-ліги та її президента з боку функціонерів «Карпат». Але всі ці події не змусили Віталія Богдановича змінити лінію поведінки. Він як і раніше залишається віртуальною фігурою, зрідка балующей публіку появою на телеекранах. Про що говорити, якщо глава ПЛ не знайшов можливості навіть взяти участь у роботі загальних зборів, що відбулися в червні! І статус не зовсім легітимного президента Прем’єр-ліги, схоже, Віталія Богдановича анітрохи не бентежить. Адже з моменту, коли повинні були відбутися останні вибори, скоро пройде вже два роки – саме на такий термін обирається голова ПЛ.
Про авторитет цього функціонера красномовно говорить і те обставина, що на заплановане перед недавнім Суперкубком в Одесі загальні збори ПЛ з’їхалися представники аж… шести клубів, хоча сам Віталій Богданович, подейкують, нарахував сім.
У ФФУ не знають, як підступитися до Прем’єр-ліги?
Зізнатися, очікував хоч якоїсь реакції на цю ситуацію хоч від кого-небудь, але байдуже мовчання з цього приводу просто вбиває. Чому мовчить сам Данилов, зрозуміло. Позбувшись депутатського статусу, Віталію Богдановичу потрібно займати хоч який-небудь значущий пост, і посаду глави Прем’єр-ліги для цього чудово підходить. Клуби, судячи по відношенню їх господарів до загальних зборів, просто махнули на Данилова і До рукою. А у ФФУ, схоже, просто не знають, як підступитися до не обтяженої обов’язками і відповідальністю священній корові на ім’я Прем’єр-ліга, за півтора року не удосужившейся організувати вибори свого керівника.
Виходить, що ця організація потрібна лише двом десяткам її співробітників, які успішно освоюють близько мільйона гривень зарплатного фонду в місяць, але при цьому не в змозі написати регламент, який би не довелося коригувати по ходу сезону або трактувати його статті в залежності від політичної кон’юнктури. До речі, хтось з Прем’єр-ліги поцікавився у клубів, чиї інтереси вона повинна відстоювати, думкою наставників про обмеження за ініціативою ФФУ кількості замін в турнірах молодіжних та юнацьких команд до трьох? Настійно рекомендую – довідаєтеся багато цікавого. В першу чергу – собі!
