Минулої неділі обидві телепрограми «Великий футбол» і «Профутбол», не змовляючись, зійшлися в позначенні головних подій минулого і майбутнього тижнів у футболі України. Такими вони оголосили жеребкування відбіркового турніру чемпіонату світу 2018 року і, відповідно, попередньо оцінили ситуацію в рідній для нашої національної дружини групі. Далі вони показали глядачеві свої докладні сюжети-передмови до майбутнього в найближчий вівторок в Стамбулі першому матчу «Шахтаря» в кваліфікаційному циклі стартує Ліги чемпіонів з «Фенербахче». І, нарешті, не приховали власного подиву настільки рясним кількістю червоних карток у київського «Динамо» в останніх трьох матчах біло-синіх.
СУДДІВСЬКІ СПРАВИ
Справді, що сталося? Зіграно всього два тури плюс відкрив сезон матч за Суперкубок України. У «сухому осаді» команда Сергія Реброва отримала 5 запалювання червоного світла арбітражного «світлофора» в 3-х зустрічах. Чим пояснити: недостатнім входженням на пристойний ігровий рівень самих футболістів у цих стартових турах, які лише набирають хід чемпіонату? Або такий же неповної готовністю самих рефері? Остання ремарка має право на життя, оскільки крім матчів за участю киян «під ковпак» потрапили й інші зустрічі. А може, в студіях недопрацювали?
Ось тут осібно бачиться аналіз з боку Віктора Вацко. І якраз в самому дзвінком видаленні туру – Євгена Хачеріді. Спочатку погоджуючись з тим, що на свій перший «гірчичник» Женя не награв. Віктор Володимирович ще більш переконливо довів, що Хачеріді і без першої жовтої картки був у справі видалено. При другому порушення київського центрбека суддя Віталій Романов був зобов’язаний виписати того не другий «гірчичник», а одразу червону картку.
Довго розжовувати думка Вацко не стану, рекомендую ще раз перечитати «Правила гри у футбол» і «Інтерпретації Правил і рекомендації для арбітрів», конкретно розділ «Агресивне поведінка» Правилу 12 «Порушення та Неналежну поведінку». Все розібрано коментатором вірно. Добре, що Вацко такий по-хорошому настирливий і глибоко вгризається в нормативні документи. Втім, до цієї теми ще повернемося в кінці.
МИНУЛИЙ ТУР
У репортажі з футбольних полів ігри другого туру були розібрані грамотно і оперативно. З цього блоку зовсім не слабких «польових» репортажів я б виділив логічний, пружний за авторським текстом звіт Дмитра Поворознюка про матчі «Волинь» – «Шахтар». Цей репортаж до того ж був посилений виразної і також лапідарної тактичної викладкою.
Діма порадував ще одним якісним матеріалом – портретною інтерв’ю нинішнього лідера гірників Алекса Тейшейри. В інтерв’ю з репортером ПФ бразилець показав себе розумним співрозмовником і абсолютно командним гравцем оранжево-чорних, як на футбольному газоні, так і поза полем. А хіба таке позитивне знайомство глядача з футболістом – лише заслуга одного героя? Ні, звичайно, кореспондент – не менший творець такого портрета.
ТАКИХ ЛЮДЕЙ МИ ПАМ’ЯТАЄМО!
Але, на мій погляд, самий сильний матеріал обох випусків футбольних програм минулої неділі – це одночасно сумний і мужній нарис Володимира Крамара у ВФ, присвячений річниці відходу з життя президента ФК «Ворскла» (Полтава) Олега Бабаєва. Чого там пом’якшувати… відходу з життя через підступного вбивства.
Я не раз мав можливість спілкуватися з покійним Олегом Мейдановичем, і свідчу, що футбол України втратив тверезого, переконливого логіка, з яким цікаво було вести діалог; міцного управлінця-практика в наших непростих умовах; порядної людини.
Слово «мужньо» я згадав аж ніяк не випадково. Володя Крамар саме мужньо веде сюжет свого нарису через погляд, відчуття і біль дочки героя. А та проявляє це мужність ще більшою мірою. Таких людей, як Олег Бабаєв ми повинні пам’ятати. І ця пам’ять тільки допоможе нам і нашому футболу.
РОЗІГРІВ НЕ ТІЛЬКИ НА ФУТБОЛЬНИХ ПОЛЯХ
Вважаю, далеко не всім сподобається те, що вони прочитають зараз. Я про справи не стільки футбольних, скільки телевізійних. В черговий раз футбольні експерти в студіях за винятком Вацко показали, що вони, скажімо чесно, «плавають» в тонкощах арбітражу, в нетрях його інтерпретацій. Але, як і раніше, керівництво телепрограм вперто не кличе в ефір заслужених рефері, навіть тих, на кого не поширюється «обітницю мовчання» вищих футбольних інстанцій. Звідси у багатьох глядачів, у т. ч. світу з професійного футболу, а я суджу з їх висловів, вимальовуються два виведення:
– кожному «суддівському моменту» в студіях на дискусії приділяється набагато більше дорогоцінного ефірного часу, ніж, якщо б такий епізод аналізував арбітр-профі. Так, я вище хвалив розбір Віктора Вацко епізоду з видаленням Євгена Хачеріді. Але, при всій повазі до нього як краще з нині активно працюють в українському телеефірі коментаторів, який раз повторю свою впевненість, що глядач ще більше довірився б лаконічним коментарем судді з великим міжнародним досвідом, яких в українському футболі вистачає.
– в ПФ усі, здається, звикли з сверхтемпераментной манерою ведення програми Ігоря Циганика, що в темах, які стосуються арбітражу, що в інших. Цей стиль фрагментами багатьом вже бачиться «задушенням» студійних експертів.
Як авторитетні для футбольних людей Сергій Кандауров та Ігор Шуховцев, як вони не намагалися бути чіткими і лаконічними, але очевидний часовий дисбаланс між спичами ведучого передачі і їх власними репліками, створював у глядачів чітке враження, що ці серйозні експерти лише встигають рефлекторно реагувати на зашкалювали монологи Ігоря Степановича.
До чого призводять такі студійні «розмазування каші по тарілці»? З-за подібної втрати темпу передачі саме в студійних епізодах порівняно з ритмічними, пружними репортажами знижується інтерес глядачів до програм в цілому.
Що стосується конкретно суддівських епізодів, то в сприйнятті телеаудиторії – до хибному враженню, що в бідах футболу України винні лише арбітри і більше ніхто. А адже при всіх реальних помилки рефері, це далеко не так.
Що ж, залишається лише сподіватися, що не тільки наші футболісти та арбітри набирають обертів після літніх канікул, але і телевізійники.
«ПФ» Телеканал «2 + 2». Аудиторія 20 – 50+ Частка – 6,78% Кількість глядачів – 700 тис.
«ВФ» «Футбол – 1» Аудиторія 20 – 50+ Частка – 1,42% Кількість глядачів – 152 тис.
