«Футбольний клуб» озвучує кілька цілком очевидних, але вкрай важливих речей щодо законопроекту про боротьбу з корупцією в спорті. Вчорашній «Футбольний прес-клуб» за участю президента ФФУ Андрія Павелко дав відповіді на багато питань, в тому числі і головний з них – чи не є вся ця історія з законом «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань простим замилюванням очей?
За моїм особистим враженням – настрій у «промоутерів» даного проекту серйозний, а сам закон дійсно може принести користь українському футболу. Щоправда, поряд з плюсами є у нього і специфічний потенційний недолік.
ПЕРШИЙ ПЛЮС: БОРОТЬБА З НЕЧЕСНОЮ ГРОЮ ВИХОДИТЬ НА НОВИЙ РІВЕНЬ
Найбільш очевидна цінність цього закону полягає в тому, що після його прийняття у тих, хто бореться з махінаціями на тоталізаторі, договірними матчами та іншими формами корупції у спорті (і зокрема у футболі), з’явиться максимально широкий набір інструментів і механізмів.
Що раніше могли зробити органи футбольного правосуддя, коли надходив сигнал про «договорняк» або хабарі арбітру? Ну, викликати фігурантів на килим, вимагати пояснень, провести квазі-допит або взяти свідчення свідків. Зрештою – переглянути потрапив під підозру матч і за принципом «комфортної впевненості» вирішити, чи був зіграний з порушеннями етики і чесної гри.
В окремих випадках це може перерости в гучна справа з дискваліфікацією або штрафами, але системну боротьбу на таких можливостях не побудуєш, синдикати з картелями не викрили. Тепер же органи футбольного правосуддя можуть працювати у зв’язці з правоохоронцями, які в свою чергу мають повноваження на проведення комплексу оперативно-слідчих заходів – прослуховування, стеження, мічені гроші, підставні особи та інше.
Умовно кажучи, звертається представник енного клубу до арбітра з пропозицією «допомогти», а той (в умі вигукнувши «я чесний суддя!») тепер спокійно зможе написати заяву куди треба піти на зустріч зі зловмисниками з прихованими мікрофоном та камерою і т. п. Подальший розвиток ситуації легко уявити. Або навпаки – надходить сигнал, що такий-то рефері «душить» клуби. Телефон – на прослушку, і далі все по накатаній.
Взагалі кажучи, я б на місці керівників тих клубів, які постійно підозрюють суддів у змовах та іншої неохайності, домігся, щоб всіх арбітрів УПЛ час від часу «слухали» – і з метою з’ясувати, хто з них грає не в ті ігри, і хто намагається вийти на них із особливими «пропозиціями».
ДРУГИЙ ПЛЮС: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ПРОФІЛАКТИКА
На мій погляд, не настільки очевидний, але куди більш важливий ефект цей закон може мати в контексті профілактики порушень. Іншими словами – це стане величезним стримуючим фактором для всіх, хто вже багато років «годується» з футболу нечесними методами (або для тих, хто тільки планує це робити).
У кожного футбольного журналіста в загашнику десятки «байок» про те, скільки сотень тисяч доларів брали арбітри, тренери чи цілі команди за забезпечення потрібних результатів. Адже насправді раніше вони мало чим ризикували. Ну, репутацією – велика справа, тим більше завжди можна виправдатися, що це «система така».
В крайньому випадку, дискваліфікація – не кінець життя, особливо враховуючи відносну нетривалість кар’єри. При цьому ризик, що твою провину доведуть, був реально мізерним.
Тепер все може бути по-іншому. Погодьтеся, одна справа ризикувати роботою і іміджем, і зовсім інша – волею чи нажитим непосильною працею майном…
Крім того я великі надії покладаю на «профілактичну дію» закону в дитячо-юнацькому футболі. Не секрет, що більшість наших гравців змалку дізнаються, як тренери домовляються між собою або зі знайомими суддями. Деякі відкрито збирають з батьків гроші, щоб «арбітр не вбивав». У підсумку юні футболісти ростуть з впевненість, що все продається-купується і взагалі «це» нормальне явище.
Мені здається, можливість боротися з таким злом саме на такому рівні не менш важлива, ніж протистояння нечесній грі в професійних змаганнях.
Знову ж уявімо умовну ситуацію: батьки дітей однієї з команд дізналися, що тренер суперників дав на лапу судді; вони тут же пишуть звичайне заяву в міліцію, звертаються в прокуратуру і т. д. Вийде в підсумку щось з цього чи не вийде – але цілком можливо, що після такого «переляку» і у тренера, і у судді (і не тільки цих) відпаде бажання займатися подібними речами.
Підкреслю ще один важливий фактор – цей закон не тільки дозволить офіційним структурам жорсткіше боротися з нечесною грою, але і дасть можливість суб’єктам футболу – як на професійному, так і на дитячо-юнацькому рівні – ефективніше захищати свої права та інтереси.
ТРЕТІЙ ПЛЮС: ЗАКОН ПАВЕЛКО ПІДВИЩИТЬ РЕПУТАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ У СВІТІ
У «прес-клубі» у Будинку футболу взяв участь відомий борець з договірними матчами Франческо Бублик, який працює на пан’європейському рівні і користується підтримкою навіть Ради Європи. Він був одним з ініціаторів всім відомого «Моджігейту», а нещодавно допоміг розкрутити справу про «договорняки» в нижчих лігах чемпіонату Італії, в результаті чого отримали терміни 60 гравців, тренерів та функціонерів.
І під час засідання, і потім в кулуарних бесідах він не просто високо оцінив законопроект, співавтором якого став президент ФФУ Андрій Павелко, але і висловив своє захоплення тим, на який рівень федерація намагається вивести боротьбу з договірними матчами та іншими формами нечесної гри у футболі.
І, повірте, зовсім не було враження, що це лише прояв «західної ввічливості». Італієць насправді був вражений і збирається ставити Україну у приклад іншим країнам. Втім, цінна не стільки його особиста думка, скільки той факт, що такі зусилля українського футболу не залишаться непоміченими в світі.
ЄДИНИЙ МІНУС: ЗАКОН ЯК ДИШЛО…
Строго кажучи, це не мінус самого закону, але можливість у деяких випадках використовувати її на шкоду боротьбі з корупцією в спорті (як це часто трапляється й в інших сферах нашого життя). На «прес-клубі» я навів приклад справи «Металіста», який був покараний за «договірняк» із «Карпатами». Тоді, пам’ятається, одним з головних козирів захисту було заява харківської прокуратури про «відсутність складу злочину».
Ось і зараз мені легко уявити таку ситуацію: ФФУ проводить розслідування, наприклад, «Олімпіку», якого УЄФА підозрює в серії «договорняків», і вирішує покарати клуб; але той звертається, умовно кажучи, в Донецьку обласну прокуратуру, яка в результаті не знаходить доказів або складу злочину. Думаю, всі живуть в реальному світі і розуміють, що домовитися з більшістю наших прокурорів – лише питання ціни.
Приклад «Олімпіка» – умовний, нехай не ображаються. Але питання в тому, як бути в такому випадку? Раніше все було просто – органи футбольного правосуддя, відповідно до регламентних норм ФФУ і ФІФА, не звертали уваги на рішення державних структур.
За великим рахунком, вони і після прийняття закону зможуть продовжувати розбирати справи чисто по «футбольної лінії» (принцип комфортної впевненості тощо), навіть якщо правоохоронні органи нічого не змогли (чи не захотіли) знайти.
От тільки що робити з громадською думкою, яким обов’язково спробують маніпулювати? Адже У багатьох виникнуть питання, навіщо було приймати закон, який дозволяє структурам МВС або прокуратури займатися спортивними справами», щоб потім ігнорувати їхні висновки?
Андрій Павелко цього приводу зауважив, що країна змінюється, громадянське суспільство в Україні міцніє і розвивається, тому такі маніпуляції не пройдуть. Але й сам він, користуючись своїм статусом, не допустить блокування або гальмування подібних справ.
До речі, думаю, присутні оцінили, що президент ФФУ дійсно перебуває в темі і, схоже, з непідробним ентузіазмом взявся за цю місію.
Тим не менш, вважаю, що ФФУ буде незайвим чітко роз’яснити: хоч майбутній закон і відкриє нові можливості по боротьбі з корупцією, органи футбольного правосуддя зовсім не зобов’язані «замикати» свою роботу на результати перевірок правоохоронних структур.
Грубо кажучи, якщо раптом міліція або прокуратура «не шмогла», Контрольно-дисциплінарний комітет, або Комітет з етики і чесної гри однаково можуть «по-старому» розбирати справи і виносити відповідні рішення – суто в області футбольної юрисдикції.
