Настав серпень 2015 року. Прийшла сумна пора річниці тієї пори, коли «мерзенна баба з косою» зі швидкістю кулеметної черги викосила трьох видатних динамівців – Валентина Белькевича, Андрія Баля та Андрія Гусіна. Саме сьогодні День пам’яті Белькевича.
ПРОФЕСОР НА ПОЛЕ
Валентин… Просто Валик. Важко собі було уявити, що навіть незнайомі з ним мільйони вболівальників, називали його по-іншому. Так от, Валик був не просто блискучим футболістом. Він ще був абсолютно неординарним гравцем зі своєю оригінальною манерою. Краще всіх сказали про це його партнери, його тренери.
Андрій Шевченко: «Валік Белькевич був видатним футболістом з незвичайним баченням поля. Розумінням самої гри, здатністю відчувати партнера».
Анатолій Дем’яненко: «Це був великий футболіст, технічний, розумний, який передбачав на полі все на кілька кроків вперед. Не дарма Белькевича ми називали професором, тому що на полі він іноді таке робив, чого відразу не зрозуміти. Всі розраховував і передбачав, це дано не кожному. Таких гравців було мало».
Статистика досягнень Белькевича вражає. У складі київського «Динамо» Валентин провів понад 300 матчів у всіх турнірах. В його активі 7 чемпіонських титулів, 6 Кубків України, 3 Суперкубки країни.
Додайте до цього, що до переходу в київське «Динамо» Валик встиг стати чотириразовим чемпіоном Білорусії і двічі завойовував Кубок країни у складі мінського «Динамо», вихованцем якої він був. У 1995 році був визнаний кращим футболістом Білорусі, а в 2001-му – кращим гравцем українського чемпіонату.
А ще він зіграв у футболці національної збірної своєї батьківщини 56 матчів і забив 10 голів. Валентин був одним з лідерів білоруської команди в кваліфікації до чемпіонату світу 2002 року, коли «червоно-зелені» зупинилися в кроці від другого місця в групі і права зіграти у стикових матчах.
Зірковим для Белькевича, як і для всього «пострадянського» київського «Динамо», був, звичайно, сезон-1998/99, коли вони з партнерами домоглися проходу до півфіналу Ліги чемпіонів.
Зрозуміло, він був справжнім капітаном, лідером команди. Той же Дем’яненко, який сам багато років виводив «Динамо» на полі, справедливо зауважив: «Як ви розумієте, пов’язку дають тільки кращим, команда враховує всі якості – й футбольні, й побутові у повсякденному житті»
ЄДНІСТЬ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ
З дитячих років і до останніх днів життя доля вела його поруч з Олександром Хацкевичем. Важко знайти на перших погляд, настільки протилежних людей. Один – незвичайний конструктор атак, творець тонких мережив пересувань м’яча до головної мети – воріт суперника, «мозок» команди. Іншого – чітко виражений руйнівник атак противника, а якщо потрібно, то й відвертий «тафгай». Він же – «поліцейський», він же «вимикач» найнебезпечніших «чужих» гравців.
Коли довелося познайомитися з цією парою ближче, то диво – корінь інтересу – посилився ще крутіше. Той, хто «крутий хлопець» – в житті доброзичливий і привітний співрозмовник, що вміє ясним і аж ніяк не примітивною словесним стилем вести діалог і один на один, і з величезною телеаудиторією. А той, хто «рафінований інтелігент» (Валик дійсно з освіченої інтелігентної мінської сім’ї) і ледь не «ботанік» – по першому знайомству здався закритим мовчуном.
Так, Валентин рідко давав інтерв’ю, уникав телекамер. Але це тільки відносилося до малознайомим йому журналістам. І не лише до журналістів. Лише коли ближче, без суєти, з терпінням, обчислюється не одним роком, познайомишся з ним, коли він відчує в тобі не ловця сенсацій, а доброзичливого співрозмовника, то розкриється по-іншому: розумниця, аналітик, з дуже тонким і «закритим» гумором.
ПРО ЩО ПОМОВЧИМО
Я не хочу торкатися двох тем: особисте життя Валика і його відносин з деякими тренерами. Конкретно – з Йожефом Сабо і Едуардом Малофєєвим. Першу тему він не любив виносити на публіку – будемо поважати таку позицію людини. Що до згаданих тренерів, то хто не знає захлестывающих висловлювань, що сверхтемпераментного Йожефа Йожефовича, що фаната «щирого футболу» Едуарда Васильовича.
Чого там мовчати: Белькевич, вирваний на початку 1996 року київським «Динамо» в жорстокій конкуренції з «Спартаком» і іншими московськими клубами, при Йожеф Йожефовиче більше протирав лавку запасних, ніж грав. Але те, що не розгледів у футболіста Сабо, сторицею компенсував замінив його на тренерському містку Валерій Лобановський…
БЕЛЬКЕВИЧ-ТРЕНЕР
Завершивши кар’єру гравців, Белькевич і Хацкевич почали працювати тренерами. Саша працював і з дорослими та молоддю. Валик – все більше з молодими та юнаками.
Валентин чітко знав своє завдання як коуча динамівської молодіжки. Цю задачу він виразно і, як завжди, без пафосу, виклав в одному з останніх своїх зустрічей з репортерами: «Головна мета молодіжного складу «Динамо» – підготувати футболістів, які можуть скласти реальну конкуренцію за місце в першій команді. А турнірна таблиця… «Динамо» у всіх матчах без винятку грає на перемогу, незалежно від того, чи перша команда, дубль або «Динамо-2». Але, підкреслюю, головна мета і основні завдання – підготовка виконавців, здатних боротися за місце в першій команді».
Здавалося б, кар’єра Хацкевича більш успішна. Ось і зараз він – головний тренер національної збірної Білорусі. Мені ж зовсім не здається, що Белькевич – відбувся тренер, просто він не з тих, хто розкривається відразу. Йому просто не вистачило часу. А краще за всіх його тренерський потенціал охарактеризував саме Хацкевич. На питання журналістів: «якби Валентин Белькевич був живий – взяли б його помічником?» Олександр відповів: «Це питання навіть не обговорювалося. Звичайно, ми б працювали разом. Але, на жаль, такого вже не буде ніколи».
…Тепер Валик, як і Баль з Гусіним, лежать поруч зі своїм Метром. Трохи віддалік Віктор Банников, ще трохи далі Євген Рудаков… Символічна деталь: з ділянки на Байковому кладовищі, де поховані всі ці великі люди футболу, з-за новобудов будинків проглядаються трибуни НСК «Олімпійський». Може бути, це не випадково – улюбленці мільйонів вболівальників напевно продовжують дивитися наш футбол, співпереживати йому.
