Регламент нового сезону знову змушує ставити питання… На початку сезону завжди цікаво гортати регламент всеукраїнських змагань серед команд клубів Прем’єр-ліги. Як йдеться в статті 1 самого регламенту, це основний документ, який визначає засади організації та проведення змагань під егідою ФФУ і Прем’єр-ліги, порядку, норм і правил відносин між суб’єктами професіонального футболу на основі створення системи прав, обов’язків і відповідальності юридичних та фізичних осіб. Кажучи більш звичною мовою, це закон, за яким нам усім доведеться жити цілий сезон.
Здавалося б, і ставлення до його написання повинно бути відповідним. Але, на жаль, навіть після не дуже ретельного вивчення цього документа, який в поточному році розбухнув до 148-ми сторінок, доводиться констатувати, що його укладачі з Прем’єр-ліги живуть якійсь своїм життям. Звичайно, можна спробувати перевести стрілки на членів Виконкому ФФУ, за якими остаточне слово у затвердженні регламенту. Але адже в Прем’єр-лізі люди теж повинні працювати!
Чому статті регламенту трактують «по ситуації»?
Втім, давайте без емоцій. У це міжсезоння виник черговий юридичний казус щодо регламенту. Пам’ятаєте, як вирішували, хто має виступати в елітному дивізіоні – «Іллічівець» або «Сталь»? За регламентом в еліті ніби як повинен був залишатися клуб із Маріуполя. Але, з іншого боку, у федерації знайшли законний (нехай і, на мій погляд, базується на юридичній казуїстиці) спосіб витлумачити статті регламенту так, що рішення було прийнято зовсім не на користь маріупольців, і при цьому потерпілі не зважилися шукати правди в Лозанні. Менш досвідчені в кабінетних справах співробітники ПЛ навіть, як здалося, чемно зняли капелюх, прийнявши трактування документа від зубрів з ФФУ.
Але, здавалося б, настільки резонансна ситуація повинна була спонукати Прем’єр-лігу на оперативне уточнення відповідних статей регламенту. Хоча б з тієї метою, що якщо обставини складуться таким чином, не отримати принизливий щиглик по носі. Для початку, здається, потрібно було хоча б вписати в цей документ статтю, в якій чітко говориться, коли закінчується термін дії регламенту нинішнього сезону і вступає в силу наступного. Не кажучи вже про те, що не зайве було б уточнити у відповідних статтях, таблиці якогось чемпіонату (поточного або попереднього) потрібно розглядати, обговорюючи ту чи іншу статтю регламенту. Але пункти 9.3, 9.4 і 9.5 статті 5 нового регламенту знову не дають однозначного трактування подібній ситуації. Тобто граблі з звивистій доріжки, по якій невпевнено тупотить Прем’єр-ліга, ніхто не прибрав!
Чому дітей для профі готують за спасибі?
Наступне питання, яке викликає здивування, – що кочує з регламенту регламент право клубів на «відкріпні листи» при оплаті дитячим школам підготовки юних футболістів. Ми багато говоримо про те, що наш футбол базується на якості роботи дитячих тренерів. Але з року в рік у сфері захисту цих фахівців справа не просувається далі банального пустослів’я. І ні для кого не секрет, що в більшості своїй ми зловживаємо любов’ю цих людей до дітей і власне футболу! Адже згідно з чинним регламентом гроші законно (!) можуть не отримувати навіть ті наставники, чиї вихованці заграють у професійних командах! Пункт 2.5 статті 38 просто узаконює шахрайство при розрахунку за підготовку юних футболістів і перекреслює все потенційно гарні слова, виписані в інших пунктах цієї статті!
Оплата не здійснюється, якщо «дитячо-юнацька спортивна заклад (аматорський клуб) не претендує на компенсацію за підготовку футболіста, що підтверджується договором між ДЮСЗ та футбольним клубом або окремим листом ДЮСЗ», – такий пункт в регламент внесла чиясь недрогнувшая рука. А ви уявляєте ситуацію, щоб директор школи або тренер без погроз або «корупційної складової», добровільно відмовився від компенсації за виконавця, який зацікавив професійний клуб? Про те, що сума компенсації і при курсі вісім, і при курсі 24 гривні за один нетлінний американський долар залишилася незмінною, я навіть не згадую. Звідки Прем’єр-лізі знати, що, скажімо, у багато разів подорожчала вода для поливу полів, електрика – для освітлення?
Хтось може сказати, що ПЛ відстоює інтереси клубів, і дитячий футбол – не її парафія. Але в такому разі навіщо так красиво й пафосно виписувати наведену вище статті 1 регламенту? І не пора в такому випадку відповідальним співробітникам ФФУ починати читати регламент не тільки при виникненні «непередбачених ситуацій»?
Чому в 1/2 фіналу Кубка перевага у сіяного?
Але все ж вишенькою на торті від фахівців Прем’єр-ліги, які набили руку в управлінні футболом виключно за допомогою опитувань клубів, що влаштовуються з приводу і без, є регламент Кубка країни. Другий рік поспіль він змушує задавати питання, на які, схоже, ПЛ ніхто і не збирається відповідати.
Можна, згнітивши серце, погодитися з тим, що два матчі на стадії 1/8-й, 1/4-й і 1/2 фіналу компенсують деяким клубам Прем’єр-ліги недостатня кількість поєдинків із-за скорочення числа учасників ПЛ до 14-ти колективів. Хоча запитайте про те, чи допомогло це в минулому сезоні донецькому «Металургу», що вилетів з Кубка на стадії 1/16-й? До речі, зникнення цього ФК за підсумками сезону має додатково мотивувати команди еліти на стадію 1/16-ї цьогорічного кубкового розіграшу—забобони у футболі ніхто не відміняв… І якщо в Прем’єр-лізі не з-за демагогії, а реально стурбовані збільшенням кількості поєдинків для елітних команд, то чому навіть не обговорювалося питання про введення в Кубку країни групових етапів – скажімо, з участю 24-х колективів (наприклад, 14 з еліти і 10 – з інших ліг), з тим, щоб шість переможців груп та дві кращі команди, що посіли другі місця виходили в1/4 фіналу і далі грали всі стадії з одного матчу? У такому разі мінімум шість поєдинків у групі кожен з клубів проводив би гарантовано, а адже можна розглянути і варіант з турніром в одне коло – було б бажання.
Але якщо формула Кубка підлягає дискусії, то чому повторений торішній ляп з посівом команд аж до стадії 1/2 фіналу? І чому в чвертьфіналі і навіть півфіналі клуб, що знаходиться нижче по рейтингу, спочатку грає перший матч вдома? Чому сіяному колективу надається перевага у вигляді поєдинку на своєму полі? І який спортивний принцип переслідує таке рішення?
І ще одне питання. Хтось несе персональну відповідальність за недоліки регламенту? Адже, як відомо, колективна відповідальність породжує безвідповідальність…
