Минулий тиждень був досить насичений важливими футбольними подіями. Як на стадіонах, так і в Будинку футболу.
Перші матчі «Шахтаря», «Зорі» і «Ворскли» у кваліфікаційному циклі Ліги чемпіонів і Ліги Європи, зустрічі третього туру української Прем’єр-ліги, засідання Прес-клубу за участю президента ФФУ, присвячене актуальнейшему законопроекту Андрія Павелка «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань.
Було цікаво, як нашим тележурналістам вдасться всі ці теми охопити і висвітлити аж ніяк не гумовому хронометражі програм «Великий футбол» і «Профутбол». Однак життя виявилася ще кращим «сценаристом». І ось чому.
Хіт останніх ефірів
Центральними фрагментами обох передач стали інтерв’ю з президентом «Шахтаря» Рінатом Ахметовим. Про такого висновку свідчить хоча б хронометраж цих бесід. ПФ присвятив цій зустрічі 6 хвилин, що далеко виходить за рамки інформаційного інтерв’ю. А ВФ – взагалі 15 з половиною хвилин (!). І це не рахуючи часу на студійні підводки до даних матеріалів. В Інтернеті з’явилося чимало єхидних слів фанатів з цього приводу. Я не погоджуся з подібним стьобом, і тому є причина. Рінат Ахметов більше року не з’являвся в українському футбольному ефірі. Як би хто до нього не ставився, це серйозний і впливовий «гравець» у футболі нашої країни, і його судження за різними темами цього сегмента життя суспільства і важливі і цікаві. Приміром, його характеристики так само визнаних людей в подібному до них статус. Тих же Ігоря Суркіса, Ігоря Коломойського, Олександра Ярославського, хоча останній вже «далеко» від вітчизняного футболу.
Ще слід зазначити, як Ахметов правильно розвинув тему «Шахтар» не в рівних умовах зі своїми прямими конкурентами в чемпіонаті України». Тему, улюблену деякими відомими функціонерами, тренерами, так і журналістами його рідного пулу.
На відміну від більшості з них Рінат Леонідович поставив тут не крапку, а кому. Далі він поглибив своє судження: у тому, що «гірники» грають далеко від рідної «Донбас Арени» і, отже, нерівність цих умов вже точно вини Ігоря Суркіса немає. Не скажу, що позначені люди такого не розуміють. Розуміють, звичайно. Але воліють на віражі обійти такий висновок.
Місію інтерв’юера з Ахметовим взяв на себе директор каналу «Футбол» Олександр Денисов. І не полінувався знову підняти «мантру», що стала «вічною» серед тієї ж публіки «оцінювачів» – «У Федерації правлять люди Григорія Суркіса».
Зрозуміло, не маючи ніяких доказів, як досвідчений медійник Денисов не забув ввести «чарівне» слово: «Кажуть…». І тут, вважаю, що Ахметов зреагував коротко і по справі: «Але відповідає за результат Павелко». Ця фраза передбачає однозначний сенс: Павелко собі не ворог, він усвідомлює власну відповідальність, і підбирає кадри не за ознакою уявної «кріпосної залежності», а виходить з рівня якості роботи колег. В тому ж блоці цього інтерв’ю Ахметов зізнався, що у виборах президента ФФУ сам голосував би за Павелко. Причина також не нова: президент клубу + президент Федерації = конфлікт інтересів.
Слона-то я і не помітив
Повторю свою позицію, інтерв’ю з Рінатом Ахметовим в обох програмах актуальні і цікаві. Але навіть при збільшеному хронометражі порівняно зі звичайними (в ПФ ефір тривав приблизно 1 годину 40 хвилин, а у ВФ – 1 година 50 хвилин) чомусь не знайшлося місця висвітлення найважливішого події минулого тижня.
Я маю на увазі засідання Прес-клубу в ФФУ, присвяченого «ракової пухлини» світового спорту – злочинному використанню вболівальницького азарту, зокрема, при ставках в тоталізаторах. І, відповідно, депутатської ініціативи президента Федерації Андрія Павелко – його законопроекту у Верховній Раді України
«Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань».
А адже сама зустріч у Прес-клубі була дуже цікавою. Італійський юрист Франческо Бублик, відомий у світі як борець проти «лівих» результатів, сам Павелко, офіцери Інтерполу при МВС України, представники букмекерського бізнесу, так і самі журналісти привели яскраві приклади і виявили серйозну заклопотаність з-за складної небезпеки в спорті України.
А ось головні футбольні програми не знайшли місця у своєму ефірі для цієї болючої проблеми. Правда, вже сьогодні, в понеділок Ігор Циганик повідомив мені, що в наступному випуску ПФ такої тематики буде присвячений розгорнутий серйозний матеріал. Що стосується ВФ, то навряд чи для спеціалізованого каналу достатньо лише новинного повідомлення в інформаційній передачі і про цю біду, і про законодавчої ініціативи керівника ФФУ.
Сага про «арендовцах»
У 3-му турі «Шахтар» у Львові приймав «Говерлу». Ужгородська команда нині взагалі унікум – 13 орендованих футболістів. Причина всім відома: клубу елементарно немає чим платити тим, хто на контракті у них, а орендованим платить клуб-орендар. Не профанація така ситуація для всього футболу України – це окрема тема, зараз ми торкатися не будемо. Звернемо увагу на інше.
Дуже якісно розібрав стан справ кореспондент ПФ Вадим Скічко. Він оголосив директивні документи ФІФА і асоціацій різних країн. В одних чітко написано: орендовані гравці взагалі не мають права грати проти своїх «базових» команд, в інших – навпаки, «материнські» клуби не мають права впливати на таку проблему. По проблемі «забороняти або не забороняти орендованим спортсменам грати проти своїх «базових» клубів» свою думку висловив президент ФФУ в інтерв’ю ПФ: «Тут має бути саме виважене рішення. Якщо ми всі побачимо ті чи інші поправки в Регламент, і при широкому обговоренні вони отримають підтримку, то, звичайно, ми будемо ініціаторами внесення таких змін до Регламенту».
Ще Вадим Скічко нагадав цікаві приклади, як орендований Максим Малишев у футболці «Зорі» забивав рідного «Шахтарю», а ще раніше Фернандо Морієнтес, будучи в оренді в «Монако» – рідного «Реалу». Обом «баз» ой як не вистачило очок з-за цих голів. Згодом Малишеву «Шахтар» не дозволив грати проти себе у другому колі. Тепер ось «Динамо» не дозволило новоспеченому «морякам» Владиславу Калитвенцеву грати проти себе. Правильно це чи ні?
Цікавий матеріал Скічко драматургічно розвинули експерти в студії ПФ. Андрій Несмачний та Едуард Цихмейструк зайняли абсолютно протилежні позиції в цьому питанні, і аргументовано відстоювали свої точки зору. Тут враховувались інтереси самих футболістів – постійно грати на високому рівні, а не лавки запасних протирати, і інтереси футболу країни. Весь фрагмент в ПФ вийшов драматургічно посиленим, а тому глядачеві максимально цікавим.
Зовсім інший акцент на цій темі був розставлений у студії ВФ. Там ведучий спробував трохи злукавити і поскаржитися: чому ж тоді ситуація у парі «Динамо» – «Говерла» відрізняється від ситуації «Шахтар» – «Іллічівець»? Чому, мовляв, «Іллічівець» обзивали «фарм-клубом» оранжево-чорних, а ужгородців так не величають по відношенню до біло-синім? Справді, чому?
Та все просто. По-перше, в команді В’ячеслава Грозного на поле виходить не тільки динамівська молодь, але і шахтеровская. А це вже псує «чистоту наукового порівняння». По-друге, і це, можливо, найголовніше. Є підстава запитати у директора каналу «Футбол»: у якій ТБ-пул входив «Іллічівець» (влучно прозвали фанатами «Арендовец»), і в якій пул входила і входить «Говерла»? Чи давно «фарм-клуби» почали гуляти по чужих ТВ-пулами?
А чи є конфлікт?
У ВФ в черговий раз піднята тема «конфлікту» між Сергієм Ребровим і Віктором Леоненком. Піднята, чесно кажучи, штучно, можливо, заради збільшення глядацької аудиторії. Леоненко буквально «прокинувся» після слів Денисова: «Ребров з-за тебе відмовляється спілкуватися з нашим каналом, крім тих, що стосуються чемпіонату країни». Тут дуже важливі слова: «Крім тих, що стосуються чемпіонату країни», т. к. Ребров Регламенту не порушував.
Після такої «вступної» модератора передачі понесло нашого «правдоруба» на адресу головного тренера свого колишнього клубу… Тема, скажімо, давно затерта, але знову спливли старі «аргументи»: «я не розумію, які ще два тижні потрібні для підготовки…», або взагалі «хто Ребров такий, його звільнять, а я залишуся!» Однак, усе по порядку…
Про сьогоднішню «неготовності» біло-синіх, коли ті заявили про свій пріоритет на поточному етапі сезону, тобто про матчі в групі Ліги чемпіонів. А ті починаються у вересні. Смішно вимагати від Віктора Євгеновича, щоб він, як годиться справжньому експерту, знайомився з дисертаціями відомих тренерів і представників спортивної науки про методи етапного програмування тренувальних навантажень у футболістів в річному циклі. Навіть вимагати від нього, щоб прочитав хоча б короткі популяризаторские для широкого загала» статті в журналах «Футбол», «Спортивні ігри» В. А. Маслова, О. П. Базилевича, А. М. Зеленцова, В. о. Лобановського. Статті давні, написані ще до народження «кілера» або в період його отроцтва. І написані вони на ту ж тему – стратегія моделювання тренувального процесу в різні періоди цього самого горезвісного річного циклу. Або ще простіше, щоб він щось пам’ятав з теоретичних занять Лобановського, коли обидва з тим же Ребровим були футболістами в команді Метра.
Як сказав мені зовсім нещодавно в розмові один з провідних журналістів каналу «Футбол»: «Ну, що ви хочете від Леона, він давно залишився там, у 90-х роках». А ось Ребров як раз не залишився, він наполегливо розвивається як тренер, як футбольний фахівець. Деколи, набиваючи гулі, часом «промазуючи». Але всім очевидно, що Сергій Станіславович не варто, не тупцює на місці. Ніхто не гарантує, що, складися потрібні результати, він не буде звільнений з тренерського містка. Як звільнені з цієї причини багато й більш імениті наставники. Така тренерська доля, і вони свідомо її обрали.
Але Віктору самовпевнено порівнювати себе з Ребровим сьогодні в реальної ієрархії світу футболу, а тим більше, ставити себе вище – смішно.
Тонко підмітив ще роки півтора тому один з найцікавіших молодих футбольних журналістів України Олександр Ткач: «Футбольний «експерт» Віктор Леоненко, такий, яким ми його знаємо, можливий тільки на українському спортивному телебаченні. Зовсім не тому, що воно якесь особливо хибне, скандальне або епатажне… Так, це майже завжди кітч, балаган і Вєрка Сердючка. Але ніхто більш тонкий, більш інтелігентний, більше заслужений і більш позитивний взяти на себе хоча б частину цієї ролі не погодився». Ось так…
А прирощує така манера глядацьку аудиторію? Може, спроба директора каналу «завести» свого партнера по студії була просто маркетинговим прийомом? Цього разу ми не довідаємося. І ось чому:
«ПФ» Телеканал «2+2». Аудиторія 20-50+ Частка – 6,91% Кількість глядачів – 716 тис.
«ВФ» «Футбол – 1». Дивно, але до часу написання статті (16:00 3 серпня) ці дані відсутні. Щоб таке означало?
