Доступний гумор ведучого «Профутбола» легко пояснює його жарт: «Карпати» на третьому місці, пора закінчувати чемпіонат…» Мені самому подобається бажання Ігора Йовичевича повернути своїм підопічним задоволення від футболу. Але відносити львів’ян до реальних претендентів на п’єдестал поки що почекаю.
КОЛИ АХМЕТОВ ПІДЕ НА ФУТБОЛ
Поява Ріната Леонідовича в ефірі багато з’ясувалося. Ні, те, що Ахметов поставив під сумнів минулий успіх чинного чемпіона, дивує мало. Хоча сам ораторствующий тут же дав зрозуміти, що в дисбалансі між гостьовими і домашніми матчами ніхто не винен (?).
Зачепили і запізнілі вітання «Дніпру» з його участю у фіналі Ліги Європи. Але і тут є натяк на контраст. Адже всі знають, хто з українських клубів брав участь в єврофіналі і завоював трофей в недалекому минулому.
З урахуванням нинішніх реалій, дніпрянам треба міцно замислитися: що вони роблять не так, якщо один видатний миротворець їх так хвалить…
А ще всі вболівальники України дізналися, коли Рінат Ахметов сходить на футбол. Вийшло, що окрім «Донбас Арени», ні одному стадіону ВИПовскую ложу поки готувати не слід.
Сумно. А підозріло ще одне твердження власника донецького гранда: такого сильного «Шахтаря» ніколи ще не було. Може і так. Але ж і такого сильного конкурента, як київське «Динамо» теж не виникало давненько. І тільки ряд організаційних розбіжностей не дозволяє «Дніпру» використовувати весь могутній інтелект Мирона Маркевича. Знову ж на благо високої конкуренції.
Але якщо вилити по-східному іскристу мова дорогого Ріната Леонідовича назад в посудину, то побачимо велике бажання дружити проти одного конкурента. Того самого, якого Ахметов з чемпіонським званням так і не привітав.
Куди менше сенсу розчулюватися прохідний перемоги гірників над «Говерлою». Хіба, згадавши про знахідку дотепників, які назвали цей матч «малим класіко». Все правильно і навіть передбачувано. Включаючи і зазначене В’ячеславом Грозним місце, звідки юні динамівці не повинні були давати бити грандіозним бразильцям.
Побажання на майбутнє буде одне: нехай препарат «поліпшує» аналізи Фреда не завадить, а Тейшейра з Едуардо підтвердять свій високий клас на «Львів Арені» з «Фенербахче». А то всі бачили, що у Гладкого поки на голи «мораторій», а в Стамбулі визнані бразильці Луческу як-то посоромились. Причому на позиціях, куди ближче до воріт, ніж вказував Грозний.
ДЕНЬ НЕПТУНА
Якщо згадати довгоочікуване повернення моряків на рідну арену та ще з «Динамо», то подія цілком під стать веселого свята. І Олександр Бабич міг легко спробувати себе в ролі морського володаря.
Допомогли і самі динамівці. Посмію подискутувати з найавторитетнішим з них. Після матчу Шовковський сказав, що команда очікувала саме такого прийому і просто терпіла. Але хіба чемпіону було обов’язково дражнити амбітну місцеву молодь такими незлагоджені командними діями?
З явними помилками діяли Сидорчук, Велозу, Антунеш, Петрович, Виду… Не вражав навіть досвідчений Гусєв. Як наслідок, м’яч у гостей довго не тримався. І тільки один і самий зоряний з них його часто перетримував.
У своєму шаленстві Ярмоленко не бачив партнерів в упор. Але точно також не поспішав до Андрія і особистий успіх. І лише під завісу все стало на свої місця.
З’явився багатообіцяючий Мякушко, а Мораэсу вистачило і єдиного напівмоменту. Схоже, Жуніор бачить ворота навіть потилицею. А потім свою всеперемагаючу спрагу голи втамував і Ярмоленко. В атаці, що є суттю почерку «Динамо».
ПРО ХИБНЕ І ПРИРОДНОМУ СОРОМІ
Після «феєричного» виступи «Дніпра» у Полтаві, де Мирон Богданович відбував вирок Арановского за склом, відповідь знову тримав його помічник Іванов. І повторився… Виявляється, що нічиї дніпряни штампують з командами, з якими завжди «грають важко».
Якщо згадати дебютні 1:1 з «Говерлою» і нинішні з «Ворсклою», то скоро «Дніпру» буде незатишно з усіма. Благо, хоч «Зоря» не завжди грає в стилі «Барселони». Доведено «Сталлю», зі змістом використала благеньке полі «Метеора», хоча і не з найкращим складом луганчан.
Дебютна перемога «сталеварів» виявилася дуже доречною. Зовсім непереможна для дніпрян команда Юрія Вернидуба відкотилася від п’єдесталу. А далі про веселих прикидках, яких вже довелося наслухатися.
Одні експерти стверджують, що в третьому турі «Зорі» просто не вистачило емоцій. Хоча мало хто з потерпілих фіаско в Дніпропетровську був причетний до перемоги над «Шарлеруа». А щоб не уславитися тугодумом, тепер легко пояснити, звідки з’явився вагон бажання у «Ворскли». Звісно – це реабілітація після провалу з «Жиліною».
До подвигу додається гордовита риторика головного тренера Василя Сачко: «В Полтаві – свято. До нас приїхав топ-клуб, фіналіст Ліги Європи. Але ми були з ним на рівних, а за створеними моментами навіть перевершили!»
…Як же все просто виходить. Але всі гіпотези і пишномовні промови меркнуть перед простими словами капітана «Дніпра». Руслан засоромився такої гри і попросив вибачення у своїх уболівальників.
Ось! Це вже ближче до істини. Футболіст, як і письменник, завжди повинен бути щирим. Добре, що справжній капітан Ротань це розуміє. Тепер справа за всією командою. Не хочеться виглядати дешевим ментором, але дніпряни в бажанні повинні брати приклад не тільки з найближчих дніпродзержинських сусідів, а заодно придивитися до географічно не занадто далекою Олександрії. Команда Володимира Шарана теж вирвала нічию у «Металіста», хоча своєю грою цілком може пишатися.
