Лідер київського “Динамо” Андрій Ярмоленко, которму набрид чемпіонат України, не вважає, що команда дуже сильно втратить після його відходу. Півзахисник збірної України розповів на конференції sport.ua про нездійснений трансфер в “Сток Сіті”, а також поділився спогадами від минулого сезону і відповів на питання про свою кар’єру.
— Ви часто даєте інтерв’ю, це європейський стиль поведінки. Так воно? Або Ви втомлюєтеся від постійного інтерв’ювання, від інтересу до себе?
— Я змінився в цьому плані — раніше не так часто спілкувався з журналістами. Подивився, як футболісти в Європі спілкуються з пресою — і трошки змінив свою думку. Зараз намагаюся, навіть коли погано зіграв, виходити і розповідати людям, чому так сталося. Все-таки у “Динамо” (Київ) дуже багато вболівальників. Люди хочуть чути, чому так сталося. Звичайно, десь неприємно, але треба поважати уболівальників.
— Вам приємні звання кращого футболіста, кращого бомбардира, чи для Вас це чергова галочка?
— Так цих галочок не так і багато. Звичайно, приємно, але треба в першу чергу думати не про себе, тому що це все-таки заслуга команди, хлопці показували хорошу гру. Якщо б ми не стали чемпіонами, то ніякого звання не було б.
— Останнім часом є така думка: раптом так трапиться, що Андрій Ярмоленко піде з київського “Динамо”, то півкоманди немає. Ви думаєте про це чи бачите, що є люди, які можуть Вас цілком замінити?
— Ні, я так не думаю. По-перше, є кваліфікований тренерський штаб, який зможе замінити будь-якого футболіста. Я бачу, що є багато молодих хлопців, які зараз прогресують. Якщо їм давати більше ігрового часу, то це буде майбутнє київського “Динамо”. Той же Мякушко… Зараз ви бачите, як заграв Влад Калитвинцев. Це я кажу конкретно про тих хлопців, які грають на моїй позиції. Тому я думаю, що для “Динамо” це проблемою не стане.
— Кого б Ви назвали своєю головною зміною?
— Є Мякушко — молодий, перспективний. Є Олег Гусєв, який на протязі багатьох років показує стабільну гру. Микола Морозюк. Підписали зараз нового, молодого гравця Гонсалеса. Вже чотирьох я назвав.
— Чи є у Вас намір до кінця цього трансферного вікна спробувати вести переговори і піти?
— Я вже цього не приховую, скрізь про це заявляю. Звичайно, я хочу спробувати себе в іншому чемпіонаті. Зараз все залежить тільки від президента клубу.
— Зі “Сток Сіті” хто-небудь сюди приїжджав? З ким Ви спілкувалися?
— Є конкретна пропозиція, яку вони зробили “Динамо” (Київ). Ігор Михайлович поки згоди не дав.
— Є образа на Ігоря Михайловича з-за того, що він Вас не відпускає? Ви ж ніби як домовилися, Ви говорили, що він опустить, але цього так і не сталося…
— Я взагалі по життю не дуже образливий людина, так що я на Ігоря Михайловича ніколи не буду ображатися. Я його розумію як президента. Йому, напевно, хочеться зберегти всіх футболістів, які стали чемпіонами. Напередодні Ліги чемпіонів хочеться залишити той склад, який є. Я вважаю, що я професіонал, повинен чесно, сумлінно відробляти свій контракт, що я і роблю. У мене залишився рік контракту. Я говорив, що, якщо не піду цим влітку, плакати не буду, тому що я граю в команді, за яку вболівав з дитинства. У мене тут дім, батьки, родина, друзі, тому пограю ще рік, буду викладатися на кожному тренуванні, грі, а потім вже буду думати про продовження своєї кар’єри в іншій команді.
— Ігор Михайлович хотів зберегти Вас в команді або його не влаштувала сума, яку запропонував “Сток Сіті”?
— Ті гроші, про які ми домовлялися з Ігорем Михайловичем, він міг одержати. Але Ігор Михайлович сказав мені, що хоче продати мене тільки в топ-клуб.
— Сума відступних прописана у Вас в контракті?
— Я не можу нічого розголошувати. Мені контракт не так вже важливий. Я звик довіряти людям, вірити на слово.
— Хто Ваш агент?
— Можна запитання?
— Може бути, Вам ця людина щось говорив про інтерес “Тоттенхема”? Останнім часом багато розмов про те, що “Тоттенхем” зробив пропозицію “Динамо”. Можливо, ви спілкувалися?
— Їсть багато різних розмов. Зараз Я можу перерахувати 50 команд, про які йдуть розмови. Я говорю зараз тільки про конкретику. Конкретну пропозицію зробив лише “Сток Сіті”.
— Марк Хьюз в останньому своєму інтерв’ю говорив: “Ми хотіли підписати спочатку Коноплянку, потім Шакірі, зараз вже гаразд, Ярмоленко”. Як Ви сприйняли ці слова? У нього був вибір, нікого не підписали, ось тепер за Ярмоленка стали в чергу…
— Думаю, у кожного клубу є якісь гравці, яких він хоче підписати. Якщо не вдається підписати одного, вони перемикаються на іншу. Якщо не вдається підписати другого — вони переключаються на третього. Кожен клуб дивиться, де вигідніше. Євгена Коноплянку можна було підписати безкоштовно, тому він був першим. Тому я образи не відчуваю.
— Привітали Євгена Коноплянку з новим етапом в його кар’єрі?
— Так, звичайно. Я з ним листуюся. Привітав, я дуже радий за нього. Я вважаю, що він відмінний футболіст, зможе добре себе проявити.
— Якщо завтра прилетить Ігор Михайлович, покличе Андрія Ярмоленка в кабінет і запропонує контракт на два роки з відмінними умовами, що Ви відповісте?
— Для мене гроші не дуже… Звичайно, гроші в нашому житті важливі, тому що хочеться робити приємне коханим людям. Але в першу чергу хочеться рости, просуватися в футбольному плані. За грошима не варто гнатися. Зазвичай, хто за ними женеться, у тієї людини їх і немає. Найголовніше для мене — футбол, зростати у футбольному плані. Коли я минулого літа підписував контракт на рік, я Ігорю Михайловичу сказав, що це буде мій останній контракт, більше я підписувати не буду, бо вважаю, що зараз — саме той вік, коли потрібно йти і рухатися далі.
— Ви говорили про те, що хочете виграти з “Динамо” чемпіонство, Кубок — те, що Ви повинні київським “Динамо”. Минулий сезон міг скластися краще для киян, припустимо, в Лізі Європи?
— Звичайно. У плані чемпіонату України, Кубка — краще нікуди, я вважаю. А ось Ліга Європи так… Ми не показали в грі з “Фіорентиною” свою гру — що в Києві, що у Флоренції. Не знаю, чому, але зіграли погано.
— Коли Вас видалили у грі з “Генгамом”, що Ви подумали, коли через п’ять хвилин у роздягальню зайшов Беланда?
— Я спочатку навіть не зрозумів, що його видалили. Я подумав, що закінчився перший тайм, всі гравці заходять, а Юнес просто перший зайшов у роздягальню. Потім дивлюся — ні, ніхто не йде. Я його питаю: “А де решта?”. Він мені каже: “Мене теж видалили”. Стало дуже прикро, що ми так підвели хлопців — весь другий тайм вони будуть грати удев’ятьох.
— Який матч, як Вам здається, був самим феєричним для “Динамо”, для Вас особисто в минулій Лізі Європи?
— Навіть не знаю. Мені особисто сподобалася друга гра з “Генгамом”, в Києві. Було видно, що всі хочуть пройти далі, був характер на полі.
— Як вважаєте, чемпіонство заслужене? “Динамо” 70% матчів грало в Києві, а головний конкурент — “Шахтар” — не проводив матчі вдома…
— Звичайно, я вважаю, заслужено. Ми показали гру, пройшли весь чемпіонат без поразок. А те, що “Шахтар” грає всі ігри на виїзді — це ж не ми винні. Звичайно, ми всі хочемо, щоб ігри були і в Донецьку, і в Маріуполі, але ми ніяк на це вплинути не можемо. Наше завдання-виходити і грати у футбол. У нас є свої вболівальники, які вимагають від нас в кожній грі перемог.
— Після того, як змінилася гра команди, Ви відчули, що вболівальників стало більше ходити на стадіон? Як Ви вважаєте, з чим це пов’язано?
— Звичайно, коли команда показує хорошу гру, коли команда виграє, то люди починають ходити на стадіон. Тому потрібно насамперед своєю грою затягувати людей на стадіон.
— А те, що люди іноді роблять після матчів? Згадати тільки фінал Кубка України…
— Звичайно, це некрасиво. Нікого не красить те, що люди так робили. В першу чергу футбол для глядачів, люди приходять туди сім’ями відпочити, розслабитися, подивитися на таке видовище. Тим більше класна гра, повний стадіон. Вибігати і битися — не дуже гарно.
— В той момент, коли була перерва і думали, нагороджувати чи ні, були думки про те, що анулюють результат вболівальників?
— Ні, таких думок не було. Просто натовп — це дійсно страшна сила. Людей дуже важко заспокоїти. Начебто дорослі люди, а поводяться як діти. Один повис на перекладині, другий на неї стрибає. Смішно дивитися на людину, яким 20-30 років, а він стрибає на перекладину, ламає ворота. Я не знаю, що це дасть, якщо ти зламаєш ворота. Забереш поперечину собі додому?
— Були фото, де Дамагоя Увазі качали. Вас чіпали в той момент Вам вдалося швидко піти в підтрибунне приміщення?
— Хотіли підкидати, але я хлопцям сказав: “Не треба, будь ласка”. Дійсно було дуже багато вболівальників, які були трошки не в собі, п’яненькі. Я боявся, що підкинуть, а потім розбіжаться, забудуть про мене. (сміється) Тому попросив, щоб вони цього не робили.
— Будете дивитися сьогодні матч “Шахтар” — “Фенербахче”?
— Так, звичайно, дуже цікаво.
— За кого будете вболівати?
— За “Шахтар”. З шарфиками, з плакатами, звичайно, сидіти не буду, але буду дивитися, переживати за “Шахтар”, тому що з багатьма хлопцями звідти спілкуюся. Хочеться, щоб більше наших команд представляла Україну в єврокубках.
— Для Вас може бути мотивацією залишитися зараз заради Ліги чемпіонів, яку так давно чекали в Києві?
— Я взагалі намагаюся не забивати собі голову переходом. Як буде — так і буде. Все-таки у мене вже був такий період, коли було багато чуток про мій перехід. Тільки почав про це думати — і у мене нічого не виходить. Добре, що у мене вже був такий досвід, я переключився від цього. Є людина, яка займається цією справою. Моя справа — грати у футбол, показувати на тренуваннях і на іграх високий рівень, працювати та зростати.
— З якою командою хотілося б зіграти в Лізі чемпіонів і з якою точно не хотілося б?
— Хотілося б з “Реалом” зіграти. Дуже давно хочу побачити Кріштіану у справі. З Мессі доводилося грати. Більше не хочу з “Барселоною” грати, тому що у цих людей м’яч нереально відібрати. А ось з “Реалом”, з “Челсі” хотілося б себе спробувати. Я дивився перший кошик, другий. Кажу хлопцям: “Там “Реал”, “Челсі”, “Рома” і ми”…
— “Реал”, “Челсі”, “Рома” і ми”? Ого…
— Чому ні? Я вважаю, у нас амбітна команда, багато молодих футболістів, які хочуть довести всьому світу, що вміють грати у футбол. Чому не зіграти з такими командами і не набирати свої очки?
— Якщо б Вам залишалося грати на професійному рівні півроку, що б Ви вибрали — півроку в “Динамо” зі “Сток Сіті” в АПЛ? Це тільки Ваш вибір…
— Якщо б тільки півроку — тоді, звичайно, в “Динамо”.
— Хотілося б все життя грати в “Динамо”?
— Я задавався таким питанням. Це залежить від людини. Мені було б, напевно, важко. Я така людина, що мені постійно потрібно шукати якийсь новий виклик, щось міняти, прогресувати, не робити це в одному чемпіонаті, в одній команді. Коли люди проводять всю свою кар’єру в “Барселоні”, то таких футболістів можна зрозуміти. А у нас, звичайно… Мене в “Динамо” все влаштовує, все супер. Єдине, що мені не подобається — це наш чемпіонат.
— З нашого чемпіонату багато українців їдуть в Казахстан, Азербайджан, навіть у Білорусі грають. Ви цю позицію можете зрозуміти?
— Звичайно, можу. Тут потрібно розуміти хлопців, з яких клубів вони їдуть. У них є сім’ї, маленькі діти. Коли людям не платять зарплату… Чому я кажу, мені не подобається наш чемпіонат? Тому що зараз у всіх наших клубах є затримки по зарплатах. Можна зрозуміти людину, коли йому потрібно утримувати свою сім’ю, а йому не платять зарплату. Діти не розуміють, є в тебе гроші, чи ні, йому хочеться купувати іграшки, відправляти кудись відпочивати, це природне бажання всіх людей. Тому я нічого страшного не бачу в тому, що люди їдуть туди грати. В першу чергу потрібно піклуватися про себе і про своїх сім’ях.
— Ваша сім’я впливає на Ваше рішення?
— Моя сім’я буде цінувати мій вибір і у всьому мене підтримувати. І батьки, і дружина знають: якщо я вирішив, то мене вже не переконаєш.
— Ваш маленький син Іван уже забив гол на “Олімпійському”. Все-таки бачите його у футболі?
— Звичайно, мені хочеться, щоб син виріс у футболіста, був краще тата, але це все буде залежати від нього, від того, які у нього будуть погляди на життя. Я буду підтримувати його вибір.
— М’яч — його улюблена іграшка?
— Ні, поки машинки. Це такий вік, що важко сказати, чи є у нього якісь задатки.
— Мало. Може, тато направить, а далі будуть і задатки…
— Від себе я буду робити все, що від мене залежить. А там, якщо син скаже, що йому футбол не подобається, то як я зможу його змусити? Я вважаю, що у футболі можна досягти успіху, тільки коли ти кожен день приходиш на тренування з посмішкою, тобі це в радість повинно бути.
— Другого хлопчика теж чекати?
— Скоро дізнаєтеся.
— Восени чекаєте?
— Так.
— За результатами старт сезону хороший, а як по відчуттях, по грі? Ще повинні награтися?
— Так. Напевно, є якісь проблеми у нас. Добре, що виграємо, набираємо очки. Але в кожній грі є якісь моменти, які не подобаються. У нас дуже хороший тренерський штаб, який вказує нам на ці помилки. Ми намагаємося їх виправляти.
— Сергій Станіславович Ребров за рік змінився в тренерському плані, в людському? Можливо, став трошки жорсткіше? Все-таки які нерви треба мати…
— Я якихось змін не побачив. Станіславович як був відкритим, так і залишається. Завжди можна до нього підійти, поспілкуватися на будь-які теми.
— Як Ви вважаєте, чи готові Мякушко та Буяльський в цьому сезоні замінити Ленса і Беланду?
— Чому ні? Головне — я вважаю, довіряти молодим футболістам, щоб їм було де себе показувати. Звичайно, будуть ігри, де не все буде виходити. Бувають матчі, коли у них не все виходить. Але з часом, я впевнений, та Буяльський, і Мякушко будуть основними гравцями “Динамо” (Київ).
— Все-таки які нерви у хлопців… Пам’ятаєте, як Чумак говорив, що навіть футболку задом наперед наділ, коли перший раз виходив. Відчуваєте, що вони там трошки нервують, подбадриваете?
— Підбадьорити, звичайно. Чому ні? Але я думаю, що хлопці повинні самі справлятися зі своїм хвилюванням.
— Невже рад не даєте?
— Звичайно, даю поради, але кожна людина зі своїм хвилюванням може впоратися тільки сам. Звичайно, хвилювання у молодих хлопців буде важливих іграх. Це досвід, він приходить з роками, від цього нікуди не дітися.
— Як Ви ставитеся до того, що в “Говерлі” зараз 12 орендованих гравців “Динамо” і їм не дозволяють грати проти київського клубу? Молоді, спробували б себе на тлі Андрія Ярмоленка…
— Як говорив Станіславович в одному з інтерв’ю, є дві сторони. З одного боку, якщо вони відберуть очки у “Динамо”, з рідний клуб буде ними незадоволений. А якщо вони програють “Динамо”, то у інших команд будуть неправильні думки, про яких-то сдачах говорити. Напевно, ненормально, коли в одній команді перебуває стільки орендованих гравців іншої команди. І це, напевно, не від хорошого життя. Якщо б у “Говерли” були фінансові можливості, такого б не було.
— Припустимо, Павло Полегенько грає в тій же “Говерлі” зараз. Він добре себе проявить на Вашій позиції — і все, завтра відправили Ярмоленко, взяли Полегенько…
— Я готовий боротися за своє місце, я своє місце нікому не хочу віддавати. Я буду тільки радий, якщо молоді футболісти проявлять себе в “Говерлі”, прийдуть сюди і нехай доводять тут, що вони сильніші того чи іншого футболіста. Тільки в конкуренції ти зможеш рости.
— Звідки нерви у досвідчених футболістів київського “Динамо”? Звідки стільки червоних карток на старті сезону?
— Не знаю. Може, це якийсь збіг. У матчі з “Шахтарем” у Шовковського був фол останньої надії. У Рибалки була друга жовта картка, у Драговича теж. Данило здобув у боротьбі червону картку. Женя Хачеріді отримав червону картку. Не знаю, що він хотів зробити.
— І Сергій Станіславович, і Сергій Рибалка говорили, що будуть розмовляти з Хачеріді, вселяти йому, що так робити не можна. Була така розмова?
— Так. Думаю, ми з Женею все поговорили. І тренери йому сказали, що так робити не можна. І хлопці говорили. Женя — дорослий хлопець. Я думаю, він сам це чудово зрозумів і в майбутньому такого не буде. Все-таки вдесятьох залишати команду… Я не буду багато говорити, тому що це може трапитися з кожним. Це футбол, це емоції. Хтось вміє з ними справлятися, а хто-то без емоцій не буде самим собою і в 40 років. Я не можу зараз сидіти і критикувати Женю, розповідати, як він погано вчинив, якщо я сам півроку тому зробив так само. Всі ми прекрасно розуміємо, що підвели команду. Хто знаходить у собі сили вибачитися перед хлопцями, хтось-ні. Найголовніше — щоб людина розуміла, що він підвів команду, що ми могли втратити очки, чемпіонство. Про фініші чемпіонату потрібно думати вже зараз. Звичайно, зараз можемо втратити очки, а в кінці їх може десь не вистачити.
— Наступний матч з “Дніпром” — фіналістом Ліги Європи. Тим не менш, судячи по останньому ігор “Дніпра”, він важко входить в сезон. Чому так складається після надуспішного сезону?
— Напевно, так і буває. Чому, коли команда проводить одну феєричну гру, то після неї завжди є якийсь спад? Те ж саме і по сезону можна сказати. У минулому сезоні ти граєш у фіналі Ліги Європи. В наступному чемпіонаті ти приїжджаєш в Ужгород — і там сидять п’ять тисяч уболівальників. А на фіналі Ліги Європи — 70 тисяч. У плані мотивації, може, є якісь проблеми.
— Жуніор Мораєс ніби як без адаптації влився в команду. Чи це Так?
— Чому без адаптації?
— Трошки була, тим не менш з перших матчів грає, не сидить півроку, не чекає…
— На зборах, звичайно, людині було видно, що ще десь не розуміє нашу структуру гри, хто де має бути. Але минув якийсь час — і чоловік освоївся, почав забивати, приносити “Динамо” очки. Зараз ми його хвалимо, а що писали вболівальники два тижні тому? Я читаю, як відгукуються про гравців. Коли він не забив “Шахтарю”, у першій грі чемпіонату, вболівальники, наскільки я знаю, були не дуже задоволені підписанням. Але зараз він приніс нам шість очок. Я вважаю, що це хороше підсилення для нас, він — хороший нападник.
— Подейкують, що вже така зв’язка утворюється — Ярмоленко-Мораєс. Так воно? Працюєте?
— Звичайно, працюємо. Я бачу його сильні якості, він — мої. Намагаємося грати на наших сильних якостях. Це сильний футболіст, хороший нападник. Я особисто радий, що його підписали. Якщо навіть не дивитися на гру, а просто взяти статистику, подивитися, скільки він забивав у всіх командах, в яких грав. У всіх командах він забивав багато.
— А Ваше з Жуниором святкування гола — це була заготовка?
— Ні, ніхто не готувався, це спонтанно вийшло.
— Яке Ваше хобі? Книги вже дочитали?
— Так, книги дочитав. Але я не можу читати довго. Не знаю, чому. 10 сторінок прочитав — і мене відразу тягне на сон. Коли заснути не можу, прочитав трішки — і заснув. Люблю пограти в PlayStation. Зараз, коли є вільний час проводжу його з родиною.
— Приходила чи комусь з гравців “Динамо” повістка у військкомат? Чи Не збираєтеся Ви у зону АТО?
— Не знаю, чи спадало комусь повістка. Я можу говорити лише за себе. Особисто мені повістка не приходила. Збираюся я в зону АТО? Ні, мені не хочеться туди їхати, тому що я був у госпіталі і бачив, як молоді хлопці лежать без ніг, без рук. Все, у них вже не буде такого майбутнього, яке могло бути, якщо б ми жили в мирній країні. Чомусь я не бачу в зоні АТО ні одного сина якогось депутата, немає такого. Там я навряд чи буду великим помічником. Звідси Я можу принести більше користі, ніж там.
— Тим не менш не афишируете Ви цю допомогу. Деякі напоказ виставляють всюди… Що для Вас це означає?
— Я така людина, що, якщо я щось не зробив, не хочу, щоб про це знала преса. Я не хочу одразу це афішувати. Звичайно, у когось інша позиція — хтось хоче своїм прикладом показати, що треба так робити, і залучити якомога більше людей. Але мені так робити не хочеться. Якщо допоміг, мені здається, не треба бігати і кричати всім про це. Це я особисто про себе кажу.
— Флешмоб від Роми Зозулі — це правильна річ? Ви брали участь у ньому?
— Ні, я не брав участь в цьому. Я вважаю, Рома молодець, що допомагає хлопцям.
— Народ сумнівається, що Євро-2016 для України можливо. Яка Ваша позиція з цього приводу? Чому так відбувається? Попередня кваліфікація була феєрична для України, а зараз трішечки складно. З результатом, але не грою, напевно…
— Як прокляв нас хтось. Ми постійно займаємо місця, де потрібно грати стикові матчі плей-офф. Будемо від себе робити все можливе, щоб потрапити на пряму. Вже є невеликий відрив у наших суперників. Все-таки вони десь фаворити. Будемо робити все можливе, виходити і грати на перемогу.
