Португальський півзахисник київського «Динамо» Мігель Велозу в інтерв’ю програмі «Профутбол» на телеканалі «2+2» розповів про життя в Україні, виступах за столичний клуб, про свій імідж і найближчому майбутньому.
Про імідж…
– Я сам стежу за своїм іміджем, у мене немає людини, який би за це відповідав. Просто намагаюся добре виглядати. Я б не сказав, що схиблений на цьому.
Про Кріштіану Роналду…
– Роналду – це еталон професіоналізму. Він раніше усіх приходить на тренування, сам розминається. Навіть після двох тренувань він може залишитися на третю персональну. Він самостійно розвиває своє тіло, дуже піклується про свою фізичну форму, роблячи додаткові вправи. І його бажання передається партнерам.
Про скромною службовій машині, на якій він їздить у Києві…
– Партнери з-за цього наді мною жартують, але я на це не звертаю уваги. У цього автомобіля так само чотири колеса, є все для того, щоб переміщатися з одного місця в інше. Хто жартував? Ярмоленко і Коваль. А відносини у мене з усіма гарні.
Про вміння діяти у відборі…
– Коли я тільки починав займатися футболом, грав центрального захисника. Потім мене поставили в центр поля. Я багато працював над досягненням високого рівня точності передач. Але буду ще прогресувати, щоб краще відбирати м’ячі.
Про тренерів «Динамо»…
– Мене запросив в «Динамо» Сьомін, але з ним ми попрацювали всього два місяці. У нього був індивідуальний підхід до гравців. Блохін – тренер, у якого своє бачення. І ми намагалися робити те, що він просив, більше діагональних передач (посміхається). Історія з віджиманнями? Я пам’ятаю. Вона була пов’язана з Аруною. Але гравці повинні виконувати те, що говорить тренер.
Сильні гравці «Динамо» були і раніше, але Ребров і Рауль додали організованості на полі. А з’явилася вона – прийшов результат. Ми організовано діємо на своїх позиціях. Для мене було важливо, що ми обіграли «Шахтар», тому що там багато сильних футболістів, вони п’ять років були чемпіонами і грали в Лізі чемпіонів. Але і у нас сильні виконавці.
Про мову…
– Вивчив я вашу мову? У мене було три уроки російської, але коли я побачив ваш алфавіт, вирішив не продовжувати. Вчу у повсякденному житті.
Про ситуацію в Україні…
– Від ситуації в Україні та чемпіонаті ми нікуди не дінемося. Багато сильні футболісти поїхали, і це позначилося на грі команд. Але це частина життя.
Мій перший рік життя в Україні пройшов спокійно, але в грудні 2013-го все почалося… Я тоді був не в Україні, у нас була відпустка. Потім – збори в Іспанії… на Жаль, багато країн проходять через такі складні моменти, це частина життя. Але я сподіваюся, що в Україні все налагодиться. Я спочатку не знав, що відбувається в центрі Києва, але потім напруга зросла, з’явилися барикади, все було охоплене вогнем. Я приходив на Майдан і бачив усе це на власні очі. Повторюся, сподіваюся, що далі все буде спокійно.
Чотири місяці тому мені подзвонила мама. Вона стала дуже переживати, коли активізувалися бойові дії на сході країни. Вона казала, щоб я їхав додому. Я спробував її заспокоїти. Хоча з урахуванням того, що до зони бойових дій звідси не так вже далеко, ми нічого не можемо передбачити.
В Україні мене вразило єдність народу. У складні моменти люди об’єднуються і єдиною силою вирішують проблеми.
Про трансферні плани…
– У мене були пропозиції з Італії. Ми з дружиною довго думали, але вирішили залишитися в Україні. Продовжу контракт влітку наступного року? Думаю, зараз рано про це говорити. У команди є цілі, і у мене теж. Ми будемо йти разом з командою. А про майбутнє я поки навіть не думаю.
