У календарі української Прем’єр-ліги коротка пауза. Матчі 6-го туру заплановані лише на наступний тиждень. Але в такому перерві на полях було не менш спекотно.
Минулий тиждень – це дві перші зустрічі українських клубів «Шахтар» і «Зоря» в плей-офф кваліфікаційних турнірів Ліги чемпіонів та Ліги Європи. А ще минулий тиждень відзначено цікавими іграми в 1/16 фіналу Кубка України.
Матчі «Шахтаря» проти «Рапіда» у Відні і «Зорі» проти «Легії» в Києві були розібрані в обох ефірах грамотно, спокійно і об’єктивно. Побажаємо українським клубам успіху у відповідних зустрічах, які будуть вже на цьому тижні. Особливо наша спільна підтримка необхідна луганчанам.
Справи кубкові
Чому до цієї, досить ранній стадії розіграшу Кубка, зазвичай підвищений інтерес? Причин три. В таку пору між собою зустрічаються переважно команди різного класу навіть за формальною ознакою: проти клубів Прем’єр-ліги грають колективи з Першого і Другого дивізіону і навіть аматори. Тут можливі результативні сюрпризи, що саме по собі «розігріває кров». Минулий уїк-енд не став винятком: з подальшої боротьби за Кубок у нинішньому сезоні випали «Карпати», «Металіст», «Говерла» і «Металург», їх вибили з турніру «брати менші». А «Ворскла» пройшла чернігівську «Десну» лише у серії післяматчевих пенальті.
Друга причина підвищеного ажіотажу полягає в тому, що ФФУ правильно поступає, проводячи матчі на цьому етапі саме на стадіонах «молодших» ліг, звідси максимальний інтерес місцевої і не тільки місцевої публіки до приїзду «зірок». Яскраве тому доказ – поєдинки «Гірників» з Комсомольська проти «Динамо» та аматорської команди з Одеської області «Балкани» проти «Дніпра».
По-третє, такі матчі дуже корисні селекціонерам клубів «еліти». Вони вдивляються, кого з футболістів команд з більш скромною історією можна взяти собі «на олівець» як перспективних. До цього варто додати, що імениті клуби мають чудову можливість випробувати в справі своїх юних вихованців.
За великим рахунком, перед футбольними програмами стояло завдання чітко і системно донести своїм глядачам всі ці грані футбольної інтриги 1/16 фіналу Кубка країни. І журналісти з експертами впоралися з цим завданням.
Правота суджень у студії «Профутбола»
Ігор Циганик за підтримки експертів Олександра Іщенка та Ігоря Шуховцева окремо підняв дві теми, зовсім не магістральні в нашій футбольній журналістиці.
Чи потрібно у клуби першої, а тим більше, другої ліги запрошувати тренерів-легіонерів в той час, коли без роботи перебувають аж ніяк не останні українські фахівці? Я, звичайно, не запевняю, що нині перебувають «у творчій відпустці» Юрій Калитвинцев або Юрій Максимов підуть працювати у нижчі ліги, тезки-то, за великим рахунком, давно довели свій високий професійний рівень. Крім Максимова та Калитвинцева, є ще класні наставники, які зараз без клубів.
Не хочу ображати (та й Циганик до такого не прагнув) болгарського коуча Ангела Червенкова. Але цікаво, якими особливими тренерськими досягненнями він спокусив керівництво оновленого київського «Арсеналу», який виступає у другому дивізіоні? Хоча б за свої дві каденції в українському чемпіонаті в ФК «Севастополь» в 2010-11 і в 2014 роках?
Друге питання, справедливо піднятий Ігорем: що це за вірус такий обрушився на деякі українські клуби, коли за них заявлені і навіть грають на полі президенти, скажімо ввічливо, кілька вийшли зі звичного віку для гравців? Успіхи у футболі (а не в їх основному бізнесі) керівника донецького «Олімпіка» Владислава Гельзина, а тепер і його колеги з столичного «Арсеналу» Олексія Кікірєшко слід оцінювати за ККД менеджменту, а не власної участі в матчах.
Так, багато президенти і топ-менеджери клубів самі грають футбол. Але зазвичай або у вузьких, не засвічених у ЗМІ аматорських турнірах, або в «виставкових», часто благодійних матчах, припустимо, з зірками екрану і сцени. Це нормально, це свіжий штрих, несподівано піднімає інтерес публіки. А грати в офіційних зустрічах Прем’єр-ліги і ПФЛ – це що, якщо не профанація самогО професійного футболу?
Актуально!
Знову в ефірі піднята найважливіша тема поведінки фанатів на трибунах, зараз на прикладах в Миколаєві, Комсомольську та Кіровограді. Та й «красенів» – відомої своєю агресивністю торсиди польської «Легії» – у Києві та Львові.
Саме увага ТБ до цього правильне. Інша справа, навряд чи виправданий оптимізм провідного ПФ в його репліці: «Зі стюардами вже навчилися працювати». Швидше, помітний процес такої праці, її результат. Проблема вимагає об’єднання всіх сил: ФФУ, правоохоронних органів і, зрозуміло, підвищення самосвідомості самих фанів в тому, як себе вести і на стадіонах, і за їх стінами. А тому абсолютно провокаційними читалися відверті залицяння Циганика перед неадекватною публікою, яку, за його словами, провокують заворушення на люди у формі, які перебувають під час матчу на футбольній арені. Я підкреслюю, що саме так були розставлені акценти в студійному коментарі ведучого, що цілком може бути розцінено як вираження солідарності з хуліганами.
Кращі матеріали
Такими для мене в минулий недільний вечір бачаться два, і вони обидва безпосередньо не пов’язані з перипетіями на футбольних полях саме минулого тижня.
В ПФ класний публіцистичний спеціальний репортаж про футбол на окупованій території Донбасу зробив В’ячеслав Щерба. Тема піднята всебічно – освітлені і соціально важливі аспекти всеукраїнського масштабу через їх переломлення в футбольній сфері, і долі окремих людей, по суті, власними руками зачеркнувших своє майбутнє у футболі України. У розглянутому сюжеті принципову позицію ФФУ по цій темі оголосив її президент Андрій Павелко.
За освітлення зовсім іншої теми взяв Володимир Крамар з ВФ. Як відомо, «Ворскла» перервала свій подальший шлях у нинішньому євротурнірі. Одним з найяскравіших невдах в її складі, виявився форвард Олександр Ковпак. Як раз психологічні моменти стану самого футболіста після осічки полтавської команди і зацікавили репортера каналу «Футбол». Матеріал вийшов розумною, правдивою і делікатним по відношенню до гравця.
Боротьба за рейтинг або ворожіння на кавовій гущі?
Перейде Ярмоленко найближчим часом в ліверпульський «Евертон» чи ні? Якщо студія ПФ, торкнувшись цієї теми, обмежилася реплікою свого ведучого: «Дочекаємося реального підсумку – тоді повернемося до неї», то в ВФ питання «переїде Андрій на туманний Альбіон?» досяг масштабів фрази одного знаменитого англійця «Бути чи не бути»? До дискусії у студії справедливо згадати і якісний сюжет Ігоря Бурбаса про динамівці.
Хто сперечається, подібні теми підігрівають інтерес аудиторії, і ніхто не вправі заборонити їх. Більш того, Олександр Денисов як модератор, як керівник програми, нарешті, як директор телеканалу «Футбол», виходячи з інтересів каналу, обґрунтовано не давав теми затухати.
З іншого боку, і це також серйозно, ніхто насправді не знає, та й не може знати всіх підводних течій в будь-якому трансферному процесі. В тому числі, і конкретному процесі «Перехід Ярмоленка». Причина очевидна: трансфери – це гроші, дуже великі гроші. А ті, як відомо, люблять тишу. Звідси висновок: ніхто не выведает зараз у президента «Динамо» Ігоря Суркіса всіх нюансів ситуації. Тоді, залишається гадати?
Я бачу грунтовність у судженнях Віктора Вацко, навіть його самообмеження лише суто футбольними моментами. А саме, що для «Динамо» зараз, напередодні старту групового турніру Ліги чемпіонів, догляд другого вінгера (після Ленса), по суті лідера команди, дуже небажаний.
Для самого ж Андрія як гра футболіста у складі нехай середняка однією з найсильніших у світі ліг, якщо не найсильнішою – Англійської ПЛ, якраз і дасть стимул прогресувати.
Між рядків читалися аргументи Вацко: все ж мінімум 25-30 матчів в останніх турах чемпіонату Англії – це більше, ніж 6 матчів у групі Ліги чемпіонів. Знову ж таки, невідомо, кого жереб зведе з біло-синіми в одну групу. Теж вірно, хоча мене як вболівальника «Динамо», звичайно, не може радувати навіть сама перспектива відходу Ярмоленко саме зараз.
І якщо роздуми Вацко суто футбольні, логічні і зважені, то «доброзичливі» спроби його «опонента» Віктора Леоненка вишукувати уявні скандали при догляді динамівців в інші клуби, виглядали настільки непереконливо, що конкретних прикладів цього від нього вимагав сам Вацко.
Ще більш безглуздою виглядала спроба «правдоруба» порівнювати в трансферному аспекті «Динамо» і «Шахтар». Натяк нібито на мудрість друге і… самі розумієте, на що в стані перше. Тут вже «експерта» гальмував сам Денисов.
«Розп’ятий немовля» на файерах…
Так, Саша Денисов гальмував Віктора Леоненка. Але, на жаль, нікому було пригальмувати його самого, коли він раптом голослівно звинуватив фанатів «Динамо» не просто у використанні фаєрів…, а навіть знайшов на них намальовану кимось свастику! Перша моя реакція на таку інформацію – маячня якась! Чому зі свастикою, що вони, як-то особливо горять? Або головне було не в файерах? Головне, судячи з усього, полягало в озвучуванні домашнього завдання, суть якого – забруднити День Незалежності тиражуванням промосковського фільму жахів про націоналістів і фашистів, що орудують в Україні.
В результаті – нічого з цієї маразматичних ідеї не вийшло. Все одно народ більше повірив інформацією СБУ про те, що деякі підприємства господаря «Шахтаря» підозрюються у сприянні сепаратистам. І ця тема ще далеко не вичерпана в ЗМІ. Але в даному випадку хотілося б задати прості питання не тільки Саші Денисову, але і його експертам-помічникам.
Перш ніж зробити таку резонансну заяву було проведено хоч мінімальний журналістське розслідування про те, що мерзенні знаки на петарди справді справа рук саме фанатів «Динамо», а не підлих провокаторів? Такі питання мають право на життя завжди, а тим більше, напередодні Дня Незалежності. Чому ні делегат, ні офіцер безпеки матчу, а я це вже знаю, нічого про ці предмети з символікою не написали в своїх рапортах, чому вони першими не дізналися про це і не зафіксували в протоколі?
Далі, якщо поглиблювати «сценарій фільму жахів». Хто гарантує, що на матчах гірників не з’являться такі провокатори, нехай не зі свастикою, а скажімо, з символікою ДНР, ЛНР та інших новороссий? Наслідки не треба прогнозувати?
На жаль, доводиться констатувати, що всепроникна кисілевська ТВ-пропаганда провокує ескалацію розколу українського суспільства, в тому числі і по лінії фанатів. І особливо сумно, що одним з її інструментів стають деякі футбольні передачі.
