Трансферна сага з продажем лідера київського “Динамо” Андрія Ярмоленка була приречена стати головне темою літнього міжсезоння.
“Біло-сині” у притаманному собі стилі тягнуть з відходом гравця, хоча сам футболіст наполегливо вимагає трансферу.
Відмова продати футболіста в “Сток Сіті” за 20 мільйонів євро і важкі переговори з “Евертоном” ясно дають зрозуміти, що керівництво “Динамо” не робить висновків з помилок минулого, наступаючи на одні і ті ж граблі. Практика давно показала, що намагатися насильно утримати гравця ні до чого доброго не приводить. А розмови про неодмінну продажу в ТОП-клуб так і залишаються розмовами: гранди просто не шикуються в чергу за гравцями “біло-синіх”. Хоча преса пише про інтерес “Барселони”, сам Андрій ці чутки спростував.
Згадуємо 7 найяскравіших прикладів помилкової політики київського клубу щодо своїх гравців.
Горан Гавранчич. Влітку 2005 року сербської універсалу “Динамо” активно торгувала італійська “Фіорентина”. Горан як раз видав класний сезон разом з “Динамо” в Лізі чемпіонів, забивши до того ж неймовірний за красою гол у ворота “Роми”. “Фіалки” давали динамівцям 5 мільйонів євро, але киян вимагали 8. Як підсумок – сторони так і не домовилися про трансфер, а Гавранчич відверто втратив мотивацію і покинув клуб в 2009-му на правах вільного агента.
Валентин Белькевич. Білоруський майстер став одним з найбільш вдалих трансферів новітній історії “Динамо”. Однак Валентина також в свій час не захотіли відпускати. Пропозицію донецького “Шахтаря” у 8 мільйонів доларів, зрозуміло, відкинули, а от інтерес з боку “Сампдорії” і “Фіорентини” прикінчили на корені, навісивши на Белькевича вражаючий цінник. “Будь-якого футболіста основного складу ми могли вигідно продати, але не робили цього заради збереження команди”, – пояснив свої рішення Ігор Суркіс.
Андрій Несмачний. Одна з найбільш драматичних трансферних історій київського “Динамо”. Маленька трагедія Андрія Несмачного. Захисник киян взимку 2006 року повинен був опинитися в англійському “Блекберні”. Сторони вдарили по руках, а Ігор Суркіс оголосив про продаж гравця за 1,5 мільйона. Але до підписання контракту справа так і не дійшла. За чутками, у “Динамо” тричі (!) піднімали ціну на футболіста, і горді англійці, зрештою, смачно плюнули на спроби підписати Несмачного. Сам Андрій дограв в “Динамо” до кінця кар’єри.
Олександр Головко. Пара центральних захисників Головко-Ващук в кінці 90-х вважалася однією з найсильніших в Європі. Принаймні так писали і говорили в Києві. Взимку 98-го Олександром Головко зацікавився англійський “Ліверпуль”. Футболіст встиг навіть побувати на батьківщині “Бітлз” і зайнятися пошуком житла. Зрозуміло, трансфер зірвався – “Динамо” просило від англійців 8 мільйонів, а ті давали тільки половину суми. “Було неприємно, але я впорався. Думав, не поїхав зараз – поїду в інший раз”, – розповідав пізніше сам Головко. Поїхав. У 32 роки. Спочатку в Китай, а потім “Таврію”.
Максим Шацьких. У “Динамо” якісь особливі відносини з англійськими клубами. Їх жертвою став і легендарний узбецький бомбардир. У сезоні 2002/03 нападником “Динамо” активно цікавився “Ньюкасл”, якому Шацьких раніше забивав у Лізі чемпіонів. Керівництво киян за своєю старою звичкою завищило ціну на гравця, так що “Сороки” все зрозуміли відразу і до активних переговорів справа не дійшла. Правда, це якраз той випадок, коли футболіст ні про що не шкодує. Ну, або робить вигляд.
Олександр Шовковський. Легендарний воротар “Динамо” після розкішного чемпіонату світу в Німеччині, де видав феєричну серію пенальті зі Швейцарією, нібито цікавив “Манчестер Юнайтед”. Втім, набагато більш реальною виглядає історія з лондонським “Фулхемом”. Подейкують, що СаШо настільки хотів перебратися в Англію, що попросив у “Динамо” істотного збільшення до зарплати, сподіваючись на відмову. Президент клубу Ігор Суркіс, і оком не моргнувши, виконав умову свого капітана. Лондон накрився мідним тазом. Зате Шовковський продовжив радувати нас своїми сэйвами…
Діого Рінкон. Бразилець чудово виглядав у “Динамо” в перший час після свого переходу. Його голи у ворота московського “Локомотива” досі стоять перед очима. Підкосила Рінкона історія з таким переходом в “Бордо”. У липні 2006-го французи активно працювали над цим трансфером, але так і не змогли добитися від “Динамо” зниження фінансових апетитів. Після цього Діого просто “забив” на футбол, розтовстів, а після закінчення кар’єри навіть лікувався від алкоголізму.
