Екс-форвард київського «Динамо» і збірної України розповів про причини розставання з хорватським клубом, свої враження від матчу Україна – Білорусь, подальші плани, а також передав привіт Андрію Ярмоленку. – Артем, яка головна причина відходу з «Хайдука»?
– Все було добре, але прийшов новий тренер з Німеччини зі своїми поглядами на футбол (Дамір Бурич. – прим. авт.). Його щось не влаштовувало. Ну а президент і спортивний директор клубу дали зрозуміти, що в «Хайдуку» буде молода команда. І зараз акцент буде робитися на молодь.
При новому тренері я не грав, він мене не бачив у своїй команді. Все почалося з того, що новий наставник забрав у мене 10-й номер, аргументуючи це тим, що в тих командах, в яких він працює, немає десятих номерів. Мовляв, у нього в житті немає десятого номера, нібито вся команда – десятий номер. Вважаю, що це повна маячня. Загалом, почалося все з цієї історії, потім я отримав пошкодження, відновлювався, в перших числах липня почав тренуватися. І за півтора місяця я не отримав жодного шансу проявити себе на полі. У мене не було навіть десяти хвилин в грі! Прийняв рішення, що далі так тривати не може. Хоча клуб нічого не говорив. Але, поспілкувавшись з керівництвом «Хайдука» і своїм менеджером, прийняли спільне рішення, що варто рухатися далі.
– Насправді, ти міг би залишитися і чекати поки прийде новий тренер. У «Хайдука» за рік можуть змінитися кілька наставників…
– Ви правильно говорите, але для мене гроші ніколи не були на першому місці. Якщо б хтось з керівництва звернувся до мене і сказав, що у «Хайдука» не проста ситуація і, можливо, доведеться знизити мій контракт, так як клубу його складно виконувати, я пішов би на це. Без питань! Повторюся, гроші для мене не на першому місці. Розлучившись з клубом раніше терміну, я пробачив «Хайдуку» 100 тисяч євро.
– Це ті гроші, які ти повинен був отримати за наступний рік контракту?
– Абсолютно вірно. Хорватські газети пишуть, що Мілевський пробачив клубу 100 тисяч, бо хотів розірвати контракт і грати. Основна причина розставання з клубом – те, що я не граю. У 30 років неприємно сидіти на лавці або навіть не потрапляти в заявку. Мені це теж дуже неприємно. Ми вирішили, як вирішили, все за обопільною згодою.
«НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ Я ДУЖЕ СЕРЙОЗНО ГОТОВИЙ ДО НОВИХ ВИКЛИКІВ»
– Як попрощався з «Хайдуком»?
– З президентом відмінно попрощалися, потиснули один одному руки, згадали приємні моменти. Зі спортивним директором клубу після розриву контракту вранці випили кави. Якщо говорити про команду, то на останньому тренуванні я прийшов на стадіон, потиснув руку кожному футболісту, який грав зі мною, потиснув руки тренерському складу. Від усієї душі побажав «Хайдуку» удачі.
– Рік тому після майже великої паузи ти повернувся у футбол. Як ти себе почуваєш після сезону в «Хайдуку», за який ти зіграв 27 матчів, забив три м’ячі і віддав шість результативних передач?
– На сьогоднішній день я дуже серйозно готовий до нових викликів. Я до першого числа тренувався з командою в дворазовому режимі. З 5 липня працюю в загальній групі. Це зовсім не той стан, коли я пропустив вісім місяців, і мені все потрібно було починати майже з нуля.
– Чому в «Хайдуку» так часто змінюються наставники?
– Змінюються і змінюються… Зараз ось тренер з Німеччини прийшов, можливо він допрацює до зими. (Сміється) Не знаю, може, дотягне, там знову поміняють.
– З тренерів «Хайдука» у тебе найтепліші стосунки були з Ігорем Тудором. Хоча на старті вашої роботи виникало багато питань…
– Спочатку були непонятки, але потім знайшли спільну мову. Я залишився про нього дуже хорошої думки. Пам’ятаю його як хорошого футболіста. Він провів багато років у «Ювентусі». Видно, що людина з харизмою і характером. Зрозуміло, що це тренер з великої букви. Хочу побажати йому удачі в ПАОК.
– Правда, що Тудор був незадоволений тим, що ти пив колу?
– Коли ми летіли, він побачив, що я п’ю цей напій. Тудор говорив, що футболісти не повинні пити колу. А я у нього просто запитав чи він пив колу, коли сам був гравцем. Той розсміявся.
– Пізніше ви разом каталися на яхті. Історії про італійському «Ювентусі» були?
– Розповідав про Фабіо Капелло, Марчелло Ліппі. Дуже цікаво було, що в свій час вони дуже багато бігали – в «Ювентусі» величезні навантаження. Тудор любить сильний, динамічний футбол.
«ВИЙДИ МИ НА ГРУ В ЗАГРЕБІ, КОЛИ НАШІ ВБОЛІВАЛЬНИКИ БУЛИ ВНЕСЕНІ В „ЧОРНИЙ СПИСОК“, НАС БИ ПОТІМ ПРОСТО НЕ ПУСТИЛИ Б В СПЛІТ»
– Чемпіонат Хорватії сильно поступається українському?
– На даний момент, коли в Україні катастрофа і залишилися 3-4 команди відповідні колишньому рівня, український чемпіонат не набагато сильніше хорватського. А якщо брати років п’ять тому, коли я грав у «Динамо», то різниця на користь України була істотна. Ви згадайте, які у нас були заруби в чемпіонаті! «Динамо» складно було грати на виїзді в Луганську, Маріуполі та інших містах. А що вже говорити про «Металіст» чи «Дніпро»?
– Чим тобі запам’ятався головне хорватське дербі «Хайдук» – «Динамо»?
– За напруженням ці матчі мені нагадали поєдинки «Динамо» – «Шахтар». Не забуду, як ми вигравали 1:0, але за кілька хвилин до фінального свистка пропустили. Ця гра запам’яталася надовго. Одного разу поїхали грати у Загреб, я як раз повинен був виходити в основному складі. У роздягальні готуємося до виходу на поле, тут заходить спортивний директор і каже, що гри не буде. Я спочатку не зрозумів, подумав, може, матч відбудеться пізніше. Але мені сказали, що можна їхати додому, марно щось говорити і чогось чекати. Виявилося, що в «чорний список» були внесені вболівальники з «Торсиди». Їх не пустили на стадіон, а вони мають великий вплив у Спліті. І як мені пояснили, нас би просто не пустили в місто, вийди ми на гру. Повернулися в Спліт, приїхали на стадіон. Там зібралися 8-9 тисяч уболівальників, і вони скандували «Хайдук!». Вболівальники грають дуже важливу роль в життєдіяльності клубу.
– Вболівальники реально стежать за футболістами?
– Це правда. Коли бачили мене, наприклад, кричали «Миля!» і бажали успіху.
– Після приходу Білого і Радченко «Хайдук» став найбільшою українською командою в Європі…
– Коли хлопці прийшли в клуб, ми багато спілкувалися. Адже я давно в команді, і вони хотіли знати всі подробиці про особливості клубу. Звичайно, важко, що вони також не завжди грають в основному складі. Їм, напевно, теж обіцяли ігрову практику.
«НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ НІ В ЯКИЙ «РУХ»
– Наскільки тобі на першому етапі в «Хайдуку» допоміг тренер Борис Перек?
– Він зіграв величезну роль у моєму переході в хорватський клуб. Борис з моїм менеджером провернули дуже приємну для мене махінацію, швидко підписали контракт. За це спасибі Борі. Його участь в моєму переході я ніколи не забуду. Три дні тому зідзвонювалися з ним. Він вже в Києві (Борис Перек працює в «Динамо». – Прим. MatchDay), а я – в Спліті. Нормально поспілкувалися, побажав йому удачі.
– Звідки виникли чутки про твій перехід в «Рух» Винники?
– Не хочу про це «Русі» говорити. Просто з-за того, що там грає мій кент Саша Алієв, люди почали вигадувати історії, жартувати над цим. Мені не смішно. Ніхто не збирається ні в який «Рух», ні в які Винники. Всі питання до мого менеджменту.
– З Олександром Алієвим давно спілкувалися?
– Кілька тижнів тому, листуючись смс-ками. Розмовляли про житейських справах, про футбол мало говорили. Він мене спитав, чому я не граю. Пояснив йому. Після цього не спілкувалися. У кожного своє кіно.
– Ти для себе вирішив, що в Україні можеш грати тільки в «Динамо» чи є варіанти?
– Я не проти повернутися в Україну, і мені дзвонили з конкретною пропозицією клуби Прем’єр-ліги. Але скажімо так, ці «дзвінки» мене не влаштували. Якщо надійде пропозиція від хорошого клубу, готовий розглядати.
«ЗДАЛОСЯ, ЩО ХАЦКЕВИЧ ДУЖЕ ПЕРЕЖИВАВ У ЦЬОМУ СТИЛЬНОМУ ПІДЖАКУ»
– Коли ти грав в «Хайдуку» проти «Дніпра», заявив, що не будеш святкувати гол, якщо заб’єш, оскільки вболівальники київського і дніпропетровського клубів дружать. В Україні твій можливий клуб повинен бути «другом», «Динамо», «Дніпро», чи ти готовий розглянути навіть пропозиція від умовного «Шахтаря»?
– Якщо надійде хороша пропозиція, то чому б і ні. Що стосується «Дніпра», то у мене з Мироном Маркевичем дуже хороші стосунки склалися ще з того часу, коли ми разом працювали в національній збірній. Також він завжди перед грою тиснув мені руку, коли він був тренером «Металіста», а я – гравцем «Динамо». Я його дуже поважаю як тренера. До того ж дуже переживав за його команду у Лізі Європи минулого сезону.
– За кого вболівав у матчі Україна – Білорусь?
– У мене вже питали про це перед грою. Я переживав за красивий футбол, і щоб ніхто не травмувався. Трохи здивувало, що білоруси або злякалися, або провалили перший тайм. І Ярмоленко і компанія швидко розібралися в цій ситуації і забили три голи. Гра була зроблена в першому таймі.
– Як тобі гра Андрія Ярмоленка?
– Дуже радий за нього. Хочу передати йому привіт і побажати, щоб він продовжував також сильно грати і перейшов в хороший європейський клуб. І там показував такий же рівень футболу і таку ж впевненість, як і зараз.
– Незвично було бачити екс-партнера по «Динамо» Олександра Хацкевича на чолі збірної Білорусі? До того ж вона протистояла Україні…
– Звичайно, незвично. Коли камера показувала Олександра Миколайовича, було видно, що він дуже сильно переживав у цьому стильному піджаку. Мені здалося, що йому було ніяково і нелегко виводити команду на матч в Україні. Адже він у Києві живе. Тому, думаю, незвично не тільки для нього, але і для мене. (Сміється.)
– Які твої подальші плани?
– Повторюся, розірвав контракт, тому що хочу грати у футбол. З дня на день чекаю пропозиції від європейських клубів. І тоді буду розуміти що далі.
– Коли ми останній раз бачилися в Києві, ти казав, що збираєшся на батьківщину, в Білорусь. Як відбулося повернення до Мінська?
– Дуже здорово побував у Мінську на Новий рік. Батьки були задоволені. Зібралися разом сім’єю – з батьками і сестрою. Всі були дуже здивовані побачити мене в Мінську на новорічне свято.
– Сильно змінився Мінськ?
– Місто засмутився. У нас був чемпіонат світу з хокею, і до цієї події багато чого налаштували. Місто стало набагато цікавіше і привабливіше.
