Напередодні старту групового етапу Ліги чемпіонів в Ньоні відбувся XVII Форум елітних тренерів УЄФА. Серед інших на цю зустріч був запрошений і головний тренер «Шахтаря». Про що говорили кращі футбольні наставники Європи? Які теми обговорювали? Які питання піднімали? Про це – в ексклюзивному інтерв’ю з Мірчею Луческу.
– Містер, ви багато років присутні на зустрічах елітних тренерів. Пам’ятаєте, коли це сталося вперше?
– Мені було 36, коли я очолив збірну Румунії, змінивши Штефана Ковача – тренера зі світовим ім’ям, у свій час керував «Аяксом» і збірної Франції. Я ж у той час був зовсім молодим фахівцем і одночасно граючим тренером у бухарестському «Динамо». Як тільки я прийняв національну команду, мені запропонували увійти в Технічний комітет УЄФА, який складається з семи фахівців. Я дав згоду.
Пропрацював там п’ять років – до відходу зі збірної. І знову повернувся в УЄФА лише більш ніж через десять років, в 2000-му, в якості наставника «Галатасарая», який виграв Суперкубок УЄФА в поєдинку з мадридським «Реалом». Перед стартом Ліги чемпіонів були запрошені тренери 10-15 команд-грандів того часу. Там я вперше зустрів Капелло, Ліппі, Трапаттоні, Фергюсона…
Перетнулися ми з Арсеном Венгером, якого я вже добре знав до цього. Ми з ним познайомилися, коли я перебував з бухарестським «Динамо» недалеко від міста Нансі. А Венгер тоді очолював місцевий футбольний клуб. І він приїхав подивитися на наше тренування. З того дня між нами встановилися теплі дружні стосунки.
Ну а з тих пір, як я прийшов у «Шахтар» і ми почали перемагати як в чемпіонаті, так і в єврокубках, мене стали запрошувати на форум щорічно. Можливо, тут значення має і футбольна кар’єра, тренерський досвід. Крім того, Східну Європу там представляють всього кілька людей. В цьому році було дуже приємно зустріти на форумі Мирона Маркевича. Це дуже почесно для України.
– За яким принципом запрошуються наставники на цю зустріч?
– В основному це тренери команд, які вийшли в 1/8 Ліги чемпіонів. Плюс чотири наставники команд-півфіналістів Ліги Європи.
– Зустріч найкращих тренерів – це багато років одні і ті ж особи?
– Не зовсім. Світовий футбол розвивається циклічно. Спочатку домінувала Німеччина з Беккенбауером і «Баварією». Потім Італія – якраз в той період, коли я там працював. Італію змінила Англія. І, нарешті, Іспанія.
– Як видозмінився Форум елітних тренерів за ці роки?
– Він став набагато динамічнішим і демократичним. Не тільки тому, що він дає можливість обговорити проблемні питання. Насамперед, це шанс побачити один одного, завоювати взаємна повага.
Тому що близько знайомі люди не зроблять якихось вчинків, які іноді мають місце у чемпіонатах. На міжнародному рівні все інакше. Сьогодні абсолютно всі запрошуються в якості спікерів! Тоді як раніше, наприклад, було всього один-два доповідача, а решта – просто статисти…
Великий крок вперед в плані організації роботи форуму – багато в чому заслуга румуна Іоана Лупеску, технічного офіцера УЄФА. До речі, в минулому це мій футболіст! Я запросив його, 18-річного, в першу команду «Динамо» (Бухарест), довірив капітанську пов’язку…
Але все це тривало недовго. Після румунської революції я поїхав в Італію. Дванадцять моїх вихованців з «Динамо» перейшли у провідні європейські клуби. Залишатися у країні було неможливо, система змінювалася. Іоан довго грав за леверкузенський «Байєр», потім повернувся на батьківщину, після чого почав працювати у Федерації футболу Румунії. Мішель Платіні його помітив і запросив в Ньон. Саме Іоан зміг встановити довірчі відносини з провідними тренерами!
– Який з обговорюваних на нинішньому форумі запитань викликав найбільш бурхливу дискусію?
– Гол віденського «Рапіда» в наші ворота зі штрафного! Дуже цікавий епізод. Ще до зустрічі я попросив розглянути це питання, оскільки його трактування може багато чого змінити у футболі. У цьому зв’язку П’єрлуїджі Колліна дав пояснення до новими правилами, прийнятим Міжнародним комітетом ФІФА.
До речі, лише цей комітет може вносити зміни в правила. Історично він представлений виключно командами з Великобританії: Англія, Шотландія, Північна Ірландія, Уельс. Плюс один чоловік від ФІФА…
Тобто консерватизм там властивий з самого початку. Так як саме вони «придумали» футбол, то навіть їх нефутбольні представники мають право змінювати правила! Правда, іноді запрошують займається суддів представника УЄФА, щоб почути іншу думку. Загалом, це складна система…
Отже, щодо голи «Рапіда». Такий гол тягне за собою серйозні зміни в правилах футболу. Мене підтримали і інші тренери – всі вважають, що той гол не мав бути зарахований! Але найдивовижніше в цій ситуації – що самі представники УЄФА хотіли розібрати в деталях цей епізод. Була серйозна дискусія. Колліна намагався пояснити нововведення. Інші не погодилися з ним.
Юрген Клопп, наприклад, сказав, що в Німеччині поняття не мають про такі зміни. Апріорі, якщо футболісти знаходяться за стінкою, то це звичайний офсайд. Незалежно від того, чи заважають ці гравці голкіперу чи ні. Так вважають всі присутні тренери! Звичайно, вже не можна нічого змінити, але в жовтні відбудеться міжнародна рада і це питання буде винесено на порядок. Зрештою, ми могли і не пройти кваліфікацію з-за цього гола… Все серйозно.
– Ваша думка: зараз в Європі грають більше в атакуючий футбол або від оборони?
– Наприклад, візьмемо підготовчі матчі мадридського «Реала». У всіх іграх їх противники домінували. Але завжди виходили переможцями мадридці. Тобто все залежить від футболістів, від організації гри.
Маючи таких швидких виконавців, як Бейл, Бензема, Роналду, навіщо грати в атакуючий футбол? Можна діяти від оборони, плюс один довгий пас чи навіс – і все! Тому що вони бігають, як спринтери на стометрівці. Їх просто неможливо зупинити. Важливо будувати гру таким чином, щоб не залишати вільних зон, але тоді всі думають, що ви дієте від оборони.
Однак це не так. Саме тому футбол настільки красивий! В «Барселоні», наприклад, зовсім інша історія: низькорослі технічні і швидкісні футболісти не можуть грати тільки на контратаках. Вони хочуть атакувати, заганяючи суперника на власну половину поля і пресингуючи. Тому при першій же втраті м’яча рвуться вперед. Кожен матч унікальний. Нам, як представникам українського чемпіонату, дуже важко виступати в Лізі чемпіонів.
Тому що вся Україна грає з «Шахтарем» від оборони. Навіть київське «Динамо» так діє проти нас! За кордоном же все по-іншому. В матчах з грандами нам потрібно вміти захищатися. У той час як у своєму чемпіонаті ми постійно атакуємо. А оскільки ми не звикли оборонятися, багато футболісти допускають помилки.
– Наскільки думка тренерів на таких зустрічах згодом впливає на рішення УЄФА і ФІФА?
– Жодна з наших зустрічей не проходить безслідно. Проблема особливо видно, коли мова заходить про суддівство і про спірні моменти, які ми аналізуємо. Саме Колліна виніс на обговорення всі ті проблеми, які мали місце в єврокубках протягом року. Ми все обговорили, він прийняв нашу думку до уваги.
У свою чергу, П’єрлуїджі на нарадах з арбітрами теж торкнеться ці моменти. Можу сказати, що багато чого змінилося в футболі завдяки тренерам. Тому що думка людей, які працюють безпосередньо в цій індустрії, людей, чиє життя і кар’єра часом залежать від помилок суддів, має велике значення. Тому Колліна прислухається до нас. Але ні він, ні тренери не можуть приймати рішення за арбітрів. Ми маємо право тільки вносити відповідні пропозиції…
Наприклад, ще одна велика дискусія зараз йде навколо можливості не карати команди двічі за фол останньої надії – я маю на увазі одночасне призначення пенальті і видалення гравця. Як це було з Кучером у матчі з «Баварією». Коли в точно такій же ситуації опинилася команда «Порту», аналогічного рішення не було. Пенальті є пенальті, але червона картка – це вже подвійне покарання. Питання активно обговорюється. Залишається лише чекати.
