Якось непомітно перше коло підійшов до свого екватора. Сказати, що лідери і аутсайдери після зіграного відрізка чемпіонату несподівані, – не можна. У табличній розстановці все більш-менш передбачувано.
Дивує, швидше, не розташування команд, а деякі особливості їх ігри та трансферної політики.
6-й тур чемпіонату України став найменш результативним за всю історію турніру. Більш того, ще ніколи не були настільки сором’язливі. Класичне «…і чаю не поп’єте?» вони втілили в абсолютно сухою штиль. Забивали виключно господарі, і якось з-під палиці. Одвічна синиця в руках, шанована нашими клубами середньої руки, в останньому літньому турі набула гіпертрофованих форм. Гра за принципом «як би не пропустити» явно не приваблює вболівальників на трибуни стадіонів, а списувати невіра в свої бомбардирські можливості на спеку негоже.
Відразу три команди прем’єр-ліги явили підкреслене миролюбність: «Ворскла» і «Говерла» уклали на п’ять мирних угод, «Металіст» задовольнявся чотирма паритетами. В якійсь мірі наявність такого відчутного числа миролюбних колективів також можна пояснити все тієї ж граничною обережністю. Але все-таки у кожного з трьох нічийних лідерів своя історія.
«Ворскла» у більшості випадків укладала мирні договори з позиції сили, «Говерла» – грамотно ладу гру в обороні (хто б міг подумати, що після шести турів в графі «поразки» в ужгородців буде цифра ідентична показником «Шахтаря»!), «Металіст» поєднував одне з іншим.
Протилежний полюс – «Карпати», компромісів поки не визнають. Цим вони викликають симпатію, але все-таки, об’єктивно кажучи, галичанам є куди рости. На помилки львівській команді суворо вказав суворий екзаменатор – чинний чемпіон країни київське «Динамо» в очному поєдинку, який отримав ранг центрального в турі (до речі, такий високий статус київсько-львівської баталії – непоганий показник результативності роботи наставника галичан Ігора Йовичевича).
Зазначу присутність серед команд, які розжилися після шести турів двозначним числом очок, луцької «Волині». Лучани завжди були тренерської командою, і Віталію Кварцяному (та й не тільки йому, Анатолію Дем’яненку також) вдавалося навчити тактичним новацій небесталанных, але не зіркових футболістів. Ставка на фізичну міць, сповідувана Віталієм Володимировичем, поки грає. І нехай більше волинян пропустили тільки записні аутсайдери, але непоганий атакуючий потенціал «хрестоносців» втілився в проміжне місце в єврозоні.
А ще зазначу «Зорю». Хвалити її останнім часом стало чимось на кшталт обов’язкової програми в аналітичних оглядах, лаяти – моветоном. Поки що луганчани успішно розривають своєю присутністю трійку явних фаворитів нашого чемпіонату. Підопічні Юрія Вернидуба в черговий раз не програли «Динамо», мають кращу в лізі різницю забитих і пропущених м’ячів. Але при цьому, на жаль, ризикують уславитися постачальниками талантів для пересічних іспанських клубів нижчих ліг.
Кандидат у збірну України Дмитро Хомченовський покинув зростаючу «Зорю», щоб радувати своїм талантом вболівальників «Понферрадины» (представляє 70-тисячне містечко і грає на 8-тисячному стадіоні). Ви чули про такий клуб? То-То й воно. Якщо метою чорно-білих на сезон був відбір очок у «Динамо», то тоді немає питань до селекційній політиці чемпіонів СРСР-72. Як говориться, скінчив діло – гуляй сміло, звичайно, якщо немає іншої справи. Якщо ж завдання перед чорно-білими варто більш амбітна, то цей трансфер викликає, м’яко кажучи, здивування.
«Динамо» і «Шахтар» розглянемо в зв’язці. Ситуація нагадує гру в дурня два на два, вибачте вже мені приземленість порівняння. Пара, що володіє правом першого ходу, як правило, їм з розумом розпоряджається, виграючи в результаті партію. Аналогія з клубом-чемпіоном, забронировавшим собі місце в групі Ліги чемпіонів, і віце-чемпіоном, вимушеним пробиватися туди крізь сито відбору, пряма. «Динамо» отримало можливість створити в серпні певний очковий доробок, зробивши перший хід, адже гірники були зайняті європейськими проблемами, борючись з міцними «Фенербахче» і «Рапідом».
Але великого доробку не вийшло. 3-очкову перевагу киян – відстань всього лише однієї перемоги. Тепер же евроциклы киян і гірників зрівнюються. Ступінь втоми буде ідентичною, а чистота експерименту з визначення кращого клубу України – абсолютної (сподіваюся, що все обійдеться без підступів Феміди). Трохи на руку «Шахтарю» може зіграти більшу кількість збірників у «Динамо» (маю на увазі не тільки Україну), значить, постсессионные тури будуть для киян складніше.
«Дніпро» на трансферній фінішній прямій різко прискорився і здійснив кілька помітних придбань, тим самим показавши, що він – в обоймі претендентів на «золото». У «Ворсклі» вперше за дуже тривалий час заговорили про фінанси. Можливо, незакриті грошові питання і заважають полтавчанам показувати більш агресивний футбол. Поки їх гра, наче фонтан поблизу стадіону «Ворскла» – то б’є ключем, то иссыхает. Тим не менш, у духовній столиці України (а так – ні більше, ні менше – звуть саме Полтаву) реально наявність команди європейського класу.
Як оцінити старт новачків – «Сталі» та «Олександрії»? Власне, присутність у заявочних списках команд досвідчених футболістів не дозволяє вважати дніпродзержинців та олександрійців відвертими дебютантами. А найкращою характеристикою їх відносного дебюту є показник в графі «пропущені м’ячі». Він і у «Сталі», і в «Олександрії» – на рівні донецького «Шахтаря»! Володимир Шаран і Володимир Мазяр вміють побудувати гру від оборони. Додати б ще різноманітності в атаці (особливо це стосується представників Кіровоградщини) і можна розраховувати на тверді місця в середині турнірної таблиці.
Неологізм «засентябрило», введений в ужиток поетом-піснярем Оленою Небыловой і оспіваний Софією Ротару, до нинішньої погоди підходить як не можна краще. «Сентябрение» на футбольних полях – це час зіткнення єврокубковій групової реальності (якщо хочете, поетики) з прозою нашого чемпіонату. Це можна порівняти з механічною коробкою передач.
Процес зміни ступенів проводиться спрямованими механічними рухами важеля перемикання передач. І не завжди у наших клубів ця операція проходить безболісно. А проза вітчизняної прем’єр-ліги, з якою стикаються наші авторитетні (навіть за європейськими мірками) клуби, не завжди буває ними проштудирована від кірки до кірки.
