Центральний захисник «Динамо» Александар Драгович дав інтерв’ю перед заключними матчами збірної Австрії у відборі до ЄВРО-2016, торкнувшись також тему клубних справ. – Найбільше, я скучив з німецької мови, – посміхаючись, зізнався Драгович австрійським журналістам. – Я у вільний час відвідував курси російської мови, але потім закинув їх з причини частих поїздок в Лізі чемпіонів, мені трохи не вистачає мотивації для навчання.
– Перемога 2: 0 над «Маккабі» в Тель-Авіві, чотири очки, лідерство в групі з «Челсі» і «Порту». Можна сказати, що ти задоволений стартом у груповому раунді Ліги чемпіонів?
– Так, у першій грі проти «Порту» з фартом ми могли навіть виграти. Але ми повинні бути задоволені. У Тель-Авіві спека і вологість були найбільшою проблемою. Я після гри сказав: «Якщо я зараз не помер, значить у мене є хороші шанси ще довго пожити». Це було ще гірше, ніж зі збірною Австрії у Москві. Взагалі, ми добре усвідомили, що в Лізі чемпіонів легких суперників немає, як показав БАТЕ, перемігши «Рому» і «Астана», яка зіграла внічию з «Галатасараєм». Наша мета – перезимувати в Європі, мінімальна мета – третє місце в групі.
– Наступний ваш суперник – що знаходиться в кризі англійська чемпіон «Челсі». Які ваші шанси?
– У тому стані, в якому зараз знаходиться «Челсі», в Києві дійсно все можливо, але ми залишаємося реалістами – фаворитом залишаються англійці. Стадіон буде заповнений вщерть, вболівальники поженуть нас вперед, і ми хочемо сподіватися на хороший день.
– Для «Динамо» йде ще й національну першість, після десяти ігор ви лідируєте непереможними з 28 очками. Все, крім захисту титулу, було б розчаруванням?
– Звичайно, чемпіонський титул – це наша мета. У минулому сезоні ми не програли жодної гри, також добре ми стартували і в цьому сезоні. Правда, це не найсильніша ліга, і суперників не так важко обігравати, як в Англії чи Німеччині. Однак у нас дуже сильна команда, до того ж сильні індивідуально виконавці, як наш кращий гравець Андрій Ярмоленко. Ми добре взаємодіємо, про що свідчать наші результати.
– «Шахтар», який обіграв «Рапід» в іграх за потрапляння в Лігу чемпіонів, є вашим основним суперником, який з політичних причин не може грати в Донецьку. Наскільки великою перевагою це є для вас?
– Напевно, це мінімальну перевагу. У них 20 бразильців у складі і їм все одно, де грати, в Донецьку або в Києві. Що б життя не піднесла, вони показують, що безвихідних ситуацій немає, тому що вони можуть жити в Києві. Зрештою, грають не вболівальники, а ми, футболісти. Підтвердження тому можна було бачити в Тель-Авіві. Там фани були прекрасні, але в підсумку це їм не допомогло. Коротше кажучи, це дійсно для нас невелика перевага.
– Влітку ти вважав, що на твоєму столі з’явиться така кількість пропозицій, що доведеться вибирати. Скільки ж ти їх, зрештою, розглянув?
– Було дві конкретні пропозиції, але вони не відповідали моїм домаганням – це було гірше, ніж зіграти з «Динамо» в Лізі чемпіонів. Чемпіонат Європи наступного року – відмінне місце, де можна багато чого довести самому собі і також – розвиватися далі.
– Що для тебе першочергово – престиж клубу або фінансова складова?
– Тут все в одному флаконі. Я хочу в топ-клуб, але, на жаль, такої пропозиції не було. Тому мені стало зрозуміло, що я залишаюся в Києві.
– Актуальними, дійсно мають вагу, є «Барса», «Реал» і «Баварія» … Після них – пробіл. Чи належать також в твоєму розуміння до абсолютних топ-командам такі клуби, як, приміром, «Аресенал» і МЮ?
– Нууу … Напевно всі ці команди – топ клуби. На жаль, вони не виявляли інтересу до мене. Я буду удосконалювати свою гру і наполегливо працювати, решта – прийде саме собою.
– Є команда твоєї мрії?
– Ні, визначеної немає. Не хочу зациклюватися.
– У своєму інтерв’ю ти охарактеризував мадридський «Реал» як «Феррарі» сучасного футболу.
– «Реал» – дійсно королівський клуб, кожен хотів би в ньому грати. Але футбол – не концерт за заявками. Особисто для мене найкращою командою сучасної Європи є мюнхенська «Баварія».
– В останні роки тебе обсипають похвалами. Наскільки це лестить тобі, з одного боку. З іншого -слід Чи ігнорувати схвальні оцінки, щоб вони не заважали вдосконаленню?
– Я вже кілька років у справі. Тому звик. Похвали і критика – невід’ємна частина футболу, як і життя в цілому. Я знаю, як з усім цим справлятися, щоб бути максимально корисним на своєму місці. Виходить те трохи краще, то трохи гірше, але футболісти адже люди, а не роботи.
– Над чим, на твою, тобі слід попрацювати?
– Над усім, у всіх складових. Мені, наприклад, потрібно створювати більше загроз для чужих воріт. Мені належить ще сила-силенна роботи.
– Чи є ти тим типом гравця, якому, для того, щоб поліпшити гру, потрібно тренуватися понаднормово?
– Це – таємниця (сміється). Я не хочу виставляти себе таким собі зразковим учнем. Звичайно, бувають такі дні, коли потрібно попрацювати додатково, але не щодня.
– Бременський «Вердер» недавно відсторонив гравця через поїдання жирних багетів. Наскільки ти педантичний в даному питанні?
– Доводиться, оскільки клуб стежить за нашим харчуванням, і у нас щоденні зважування. Але я з тих, хто вважає, що гравець повинен їсти те, що добре для його самопочуття. Питання в тому, як він виконує свою роботу. Хороше харчування аж ніяк не є запорукою гарних результатів.
– Чи є захисник, на якого ти рівняєшся?
– У минулому це був Неманья Відіч. Зараз Рафаель Варан безумовно кращий центральний захисник в світі, тому що він молодий, динамічний і рухливий. Він дуже гарний.
– Збірна Австрії недавно у світовій табелі про ранги підійнялася на небувалу висоту – 11-е
місце. Як високо може піднятися така маленька футбольна країна, як Австрія?
– Звичайно, ми будемо атакувати топ-10. Ми хочемо перемагати в кожній грі, але ми не повинні витати в хмарах. І ще: ми молода і голодна команда і маємо потенціал для зростання. Але ми повинні не про це думати, а повинні намагатися вигравати раз за разом, а інше прийде саме собою.
– Марсель Коллер нічого не хоче знати про святкування дострокового виходу з групи, він хоче 6 очок у матчах з Чорногорією і Ліхтенштейном. Чи потрібен для досягнення успіху настільки серйозний підхід?
– Неодмінно! Крім того – потрібно з повагою ставитися до команди-суперника. Ми будемо стовідсотково сконцентровані, тому як ми хочемо а) закінчити груповий турнір без поразок, б) піднятися якомога вище в світовому рейтингу напередодні чемпіонату Європи. Таким чином, я можу тільки погодитися з головним тренером.
– Пауль Шарнер назвав в кінцевою метою вихід у півфінал Євро-2016. Яку мету вважаєш реалістичною ти?
– Так, ми знаємо, Пауль завжди ставить найвищі цілі, але не можна себе переоцінювати. Звичайно, багато залежить від нас, але в кожному турнірі потрібно ще трохи удачі. Звичайно, ми не ідеально пройшли кваліфікацію: проти Чорногорії можна було б зіграти і 1: 1, проти Росії будинку – так само. Якщо все по дурості йде не так, ми можемо навіть втратити. Ми не повинні були тринькати моменти.
– Чи є традиційність однією зі складових успіху?
– Природно. Визначати півфінал, як мета – перебільшення. І це стосується не тільки Пауля Шарнера, а й багатьох журналістів: вже говорять частково і про можливе виграші титулу. Абсолютно чесно, ці люди помилилися у виборі професії. Звідси і помилка в розумінні. Давайте радіти вже тому, що ми вперше пройшли кваліфікаційний раунд. Потрібно спочатку дограти, решта – поживемо – побачимо.
– Індивідуальна майстерність безсумнівно має величезне значення, але воно присутнє і у інших національних збірних. Яке значення має командний дух?
– Він, звичайно, дуже високий. Ми всі одна команда, люди, які збираються в одному місці і отримують від цього задоволення. Це теж грає на нашу користь.
– Чим займаєшся, якщо випадає годинку-другу вільного часу?
– Через додаткового навантаження, пов’язаної з грою в Лізі чемпіонів, у мене його фактично немає. Але якщо все ж випадає трохи вільного часу, намагаюся з’їздити до Відня і зустрітися з друзями.
