Представники «Шахтаря» регулярно спекулюють на темі повернення на рідний стадіон, свідомо граючи на почуттях своїх земляків і фанів. З табору донецького «Шахтаря» постійно лунають промови про те, що клуб мріє повернутися на «Донбас Арену», яка нещодавно відзначила 6-ю річницю проведення першого офіційного матчу. Там, нагадують гірники, за підтримки рідної публіки підопічні Мірчі Луческу виносили будь-яких суперників.
Сам тренер з приводу і без апелює до часів славних справ, не відмовляючи собі в задоволенні прикрити обітованим стадіоном обнажающуюся часом спортивну наготу його команди.
Даріо Срна взагалі обіцяв не залишати футбол, поки знову не зіграє на «Донбас Арені». А гендиректор клубу Сергій Палкін зігріває почуття земляків, до речі, цілком зрозумілі жителям решті частини країни, розповідями про те, як залучений менеджмент оранжево-чорних питання якнайшвидшої репатріації.
Але чекають український «Шахтар» рідні пенати? Кожна тверезо мисляча людина розуміє, що в недалекому майбутньому такий сентиментальний «камбек» навряд чи можливий.
По-перше, мрія донеччан нереалізована до тих пір, поки не відновиться цілісність українсько-російського кордону. Поки по всьому її периметру не будуть підняті синьо-жовті прапори. В іншому випадку ні один клуб України не відправить у Донецьк своїх футболістів. Хоча б з міркувань безпеки.
Про єврокубках я навіть не кажу. Щоб над «Донбас Ареною» знову зазвучав гімн Ліги чемпіонів, європейські країни повинні, як мінімум, «відкрити» Донецьк – визнати його територією, в якій відновлений конституційний порядок. З фейковими республіками такого діалогу не буде.
Йдемо далі – інфраструктура. Щоб зіграти на «Донбас Арені», треба якось дістатися в місто, розквартируватися в ньому. По повітрю не вийде, адже перетворений в братську могилу аеропорт повністю зруйнований. Наземним шляхом? Так сотні кілометрів донбаських доріг побиті артилерією і градами. Щоб привести все це в цивілізований вигляд, знадобляться роки!
Третій момент – психологія. Вся Україна ще довго не зможе забути, з яким захопленням у лютому 2014-го трибуни «Донбас Арени» скандували «Беркут! Беркут!»… Чи змінилися з тих пір настрої в окупованій зоні? І хто взагалі розуміє, скільки десятиліть має пройти, щоб на одній трибуні мирно розмістилися ті, кого зараз розділяють блок-пости і фронтова кордон?
У донецькому клубі напевно усвідомлюють всю глибину проблеми, але продовжують спекулювати на темі повернення. Виходить, «Шахтар» свідомо грає на почуттях донеччан?
