Для початку, мабуть, варто відзначити кілька моментів щодо стартових складів. В «Шахтарі» все було очікувано за винятком того факту, що Тайсон не потрапив навіть у заявку. Також не було В’ячеслава Шевчука, але це менш значимий фактор. Що стосується «Динамо», то відразу кинулося в очі відсутність Сергія Рибалки, який отримав м’язову травму, а також статус запасних Євгена Хачеріді та Дерлиса Гонсалеса.
За чилійцеві все зрозуміло: виїзд в збірну, включав важкі перельоти, напевно, не пройшов безслідно. Хачеріді ж, насмілюся припустити, залишився на банці з-за «психологічного аспекту». Хоча і його функціональний стан, зрозуміло, відомо лише тренерському штабу киян.
Як би те ні було, але старт поєдинку показав, що саме відсутність Риболовлі і Хачеріді може стати вирішальним фактором. Домагой Віда, що склав з Александаром Драговичем, відразу почав втрачати позицію, у зазор між ним і Данило Сильвою постійно проходили передачі (або ж банально за комір), а головне – туди успішно просочувався Бернард.
І лише самовіддані дії на останній лінії оборони (у тому числі і того ж Види) укупі з нерозторопністю Олександра Гладкого та Марлоса не гірникам дозволили забити швидкий гол. По справедливості – «Шахтар» був зобов’язаний виходити вперед хвилині до 15-ї.
Втім, головною причиною стартового провалу «Динамо», на мій погляд, став розбаланс в середній зоні. Тріо хавбеків – Денис Гармаш, Мігел Велозу і Сергій Сидорчук – ніяк не могли налагодити транзиции. Причому, як атакуючі, так і оборонні. При переході в атаку Гармаш часто втрачав м’яч, Сидорчук сам губився, а Велозу (єдиний, хто з цієї трійки виглядав більш-менш солідно) трохи не потрапляв в такт з партнерами (мені здалося, не зовсім зі своєї вини).
При переході до оборони Сидорчук знову ж губився, часто був за лінією м’яча, Велозу, як завжди, не вистачало швидкості (хоч і не критично), а Гармаш начебто вступав у відбір агресивно і кілька раз проявив себе, але в цілому теж часто помилявся позиційно.
Загалом, «Шахтар» контролював гру і, створювалося враження, просто приголомшив своїм натиском підопічних Сергія Реброва. Забий гірники швидкий гол, навряд чи б хто здивувався. А замість цього вони могли пропустити на 16-й хвилині, коли чудовий момент був у Андрія Ярмоленка з передачі Антунеша – Андрій П’ятов виручив. В районі 30-й хвилині ” біло-сині видали ще одну блискучу контратаку, але вибіг за межі штрафного П’ятов випередив Ярмоленко.
Щось підказує мені, що ці два епізоди в якійсь мірі протверезили «Шахтар», або ж це динамівці знайшли в собі сили змінити хід гри. Як би там не було, цей намітився перелом співслужив господарям погану службу: кияни активніше пішли вперед, розкрилися і дозволили суперникам зіграти на просторі. У підсумку Марлос і Бернард розігнали відмінну контру, яку завершив перший ювелірним ударом з району 11-метрової позначки.
У цьому епізоді, на мій погляд, в першу чергу треба відзначити провал опорної зони киян, зокрема Велозу, який спочатку не зміг наздогнати ведучого м’яч Марлоса (або хоча б збити йому темп), а потім – після передачі на Бернарда – кинув Марлоса і пішов атакувати, причому досить в’яло, Бернарда, хоча перед тим були два захисника (тобто було кому вступити у відбір і підстрахувати). У підсумку Марлос опинився неприкритим у штрафному (Гармаш і Сидорчук не встигли повернутися – їх вина теж є) і без перешкод вразив ворота.
Варто відзначити ще кілька моментів по самій грі. У «Динамо» дуже слабо діяв лівий фланг. Олег Гусєв був непомітний в атаці, а Антунеш не справлявся з Марлосом, який часто залишав фланг Даріо Срні, а сам фактично грав під нападниками.
Олександр Кучер з Ярославом Ракицьким «з’їли» Жуніора Мораэса, причому Ракицький ще й встигав чудові передачі роздавати. Вся гострота киян йшла від Ярмоленка, і не дивно, що на другий тайм йому в підмогу замість Гусєва вийшов Дерлис Гонсалес.
Також повинен похвалити Тараса Степаненка, який виконував величезний обсяг роботи і, на відміну від своїх динамівських візаві – дуже якісно гасив атаки суперників і страхував партнерів. При цьому гірники отримали можливість регулярно проводити швидкі атаки, адже кияни були змушені йти вперед і залишати вільні зони.
В одному з епізодів Алекс Тейшейра увірвався в штрафну і впав, наткнувшись на Драговича. Суддя розцінив цей момент як симуляцію бразильця (і я схильний погодитися з Анатолієм Адбулой – Тейшера «малював») і пенальті не поставив, однак і жовтою карткою обманщика не покарав, як цього вимагають правила і рекомендації. Враховуючи, що півзахисник “гірників” вже отримав «гірчичник» на третій хвилині за відмашку від Велозу, все повинно було закінчитися вилученням.
Примітно, що через кілька хвилин саме Тейшейра в метушні виявився найспритнішим і вразив ворота Олександра Шовковського, а незабаром просто добив що поплили динамівців, реалізувавши вихід один на один. Нехай все дуже скидалося на офсайд, але це не скасовує черговий колективної помилки киян (ну і Види знову не догнав – не знаю міркувань Реброва щодо Хачеріді, але він, як мені здається, такого собі не дозволив би).
Важливо відзначити, що гірники виглядали свіжіше – в тому числі і емоційно (можливо, це і стало вирішальним фактором). «Фізика» і організація гри останнім часом були головними складовими успіху киян у поєдинках з «Шахтарем». На цей раз цього не було – на важких ногах підопічні Реброва нічого не могли протиставити більш технічним і швидкісними суперниками.
Головним чином це не дозволило «Динамо» скористатися традиційними проблемами «Шахтаря» – нешвидким переходом в оборону, розривами між лініями. Раз за разом кияни допускали технічний брак елементарних ситуаціях, програвали багато боротьби у середній зоні (не кажучи вже про зону атаки).
Це прозвучить шаблоном, але так і є: гірники перевершили суперників по всіх ігрових компонентів. Хоча я впевнений, що рахунок абсолютно не відображає різницю в класі між командами (та й взагалі не свідчить про будь-яку перевагу «Шахтаря» у широкому сенсі), але в даному конкретному матчі – все було по справі.
В центральному матчі туру, який відбувся у п’ятницю на «Олімпійському», донецький «Шахтар» обіграв «Динамо».
ДИНАМО – ШАХТАР – 0:3
Голи: Марлос (40), Тейшейра (59, 67)