Колишній капітан «Динамо» і збірної України, який спостерігав за матчем киян проти «Челсі» на «Олімпійському», дав високу оцінку роботі Сергія Реброва і грі його команди, пояснив, чому на «Стемфорд Брідж» ним виявиться достатньо і нічиєї, і розповів, коли сам стряхнет пил з тренерського диплома. – На самому початку ви спостерігали за матчем в куртці, але дуже скоро її скинули. Гра вийшла спекотною не тільки для тих, хто перебував на полі?
– (Посміхається). Вона вийшла цікавою і принциповою. Так, не було забитих м’ячів, але гострі моменти створювалися, а киянам і їх суперникам для перемоги було достатньо реалізувати хоча б один. З обох боків ми побачили дуже хороший футбол – особливо в плані організації гри. Чітко було видно, який малюнок намічався тренерами, які завдання вони ставили перед своїми футболістами – і як ті, в свою чергу, збиралися їх вирішувати.
– Сюжет матчу збігся з вашими очікуваннями?
– Повністю. Мені «Динамо» у другому таймі дуже сподобалося: після перерви команда додала, розкрилася, стала показувати більш цікавий футбол.
– На вашу обличчю було видно, що сюжет поєдинку вас захопив і захопив. Не уявляли себе подумки на полі? І якщо так – у футболці якої команди?
– Я вже давно не уявляю себе ні в якій футболці. Ось чому гру дивився з точки зору фахівця, який аналізує відбувається на полі, а не сприймає матч крізь призму емоцій.
– Як дипломованого тренера, чиї симпатії, припускаю, були на боці господарів, нульова нічия в цьому матчі вас розчарувала або вселила оптимізм?
– Цей результат залишає обом командам шанс вийти з групи. Багато чого, звичайно ж, тепер вирішуватиметься в Лондоні, але, якщо говорити про матч на «Олімпійському», то гості дуже грамотно побудували тут гру: їм важливо було не допускати помилок, але головне – не дозволяти суперникові проводити швидкі контратаки. Відходячи на свою половину поля, вони перекривали зони і відкривали простір перед собою. У підсумку «Челсі» вдалися дуже цікаві атаки.
За схожою схемою діяло в цій зустрічі «Динамо». Граючи вдома, воно намагалося більше контролювати м’яч, добре справлявся із завданням центральний опорний хавбек Сергій Рибалка. Команда не обходилася без втрат в середині поля, які приводили до швидких контратак суперника і гострим моментам, але помилок такого роду в порівнянні з матчем з «Шахтарем» було набагато менше. Так, можна згадати, як Неманья Матіч перехопив м’яч і загострив ситуацію, ще кілька епізодів в кінці, але це нормально: принципові гри без помилок неможливі.
***
– Ви провели паралель з програної киянами зустріччю з гірниками. Дивились цей матч цілком?
– Тільки фрагментами. Однак і їх було достатньо, щоб проаналізувати поєдинок і скласти свою думку.
– Повертаючись до гри з «Челсі»: чи слід було арбітру призначити пенальті на 17-й хвилині після падіння Сеска Фабрегаса?
– Цей момент був з категорії «на розсуд судді». Контакт із захисником киян у гравця «Челсі» був однозначно, але арбітр мав право як призначити 11-метровий, так і не робити цього. Дамір Скоміна віддав перевагу другому варіанту.
– З вашої точки зору, такі ігри показують, що Сергій Ребров виріс як тренер?
– Звичайно! Разом з ним виросла і команда, у неї з’явився запам’ятовується ігровий малюнок.
– А у вас, спостерігаючи за матчами зразок цього, не виникає думки струсити пил з отриманого півроку тому тренерського диплома?
– Не будемо квапити події, всьому свій час. Як тільки відчую готовність до тренерської роботи – ви відразу про це дізнаєтеся.
– Жозе Моурінью стверджує, що «Челсі» мав в поєдинку на «Олімпійському» перевага 75 хвилин – і лише в останню чверть години у «Динамо» з’явилися шанси вирвати перемогу. Джон Террі, навпаки, вважає гру рівний, а нульову нічию позитивним для своєї команди результатом. Яка з цих точок зору вам ближче?
– Гостям було дуже важливо не програти: якби вони не узяли в Києві ні очка, шанси вийти з групи для них ставали б примарними. Та ж завдання було у господарів – їх перевага диктувалося в тому числі психологічним фактором свого поля. У підсумку «Динамо» більше атакувало, «Челсі» оборонялось, але, повторюся, робило це грамотно, строго в рамках поставленого завдання.
Свої умови диктували як кадрові проблеми, так і недовіра тренера окремим виконавцям: не просто ж так Моурінью поставив Фабрегаса з Матіч і Раміресом опорниками, а Зуму, центрального захисника, перевів направо. Всі вони, мені здалося, із завданням впоралися.
***
– До речі, вам довелося поспілкуватися в цей приїзд з тими ж Моурінью і Террі?
– Ні, я ні з ким з «Челсі» не спілкувався. Прилетів до Києва у вівторок, подивився футбол, а в середу, незабаром після нашої з вами розмови, відлітаю назад.
– Але в динамівську щось роздягальню заглядали?
– Теж немає. З Ребровим я поспілкувався наступного дня – по телефону.
– І на завершення: щоб зберегти шанси на вихід з групи, динамівцям тепер обов’язково треба перемагати на «Стемфорд Брідж» …
– А я б не сказав, що перемога необхідна їм кров з носу. Ось програвати не можна ні в якому разі.
– Буде достатньо і нічиєї?
– «Порту» попереду ще гра в Лондоні, непростий буде і його зустріч з киянами на своєму полі. Так що називати лідера цієї групи я б не поспішав. Ось аутсайдер зрозумілий: з перших матчів «Маккабі», при всій до нього повазі, показав себе претендентом на цю роль. Розраховують на вихід в плей-офф команди повинні набирати в матчах з ним по три очки, але й недооцінювати ізраїльтян я б не радив …
