Узбецький форвард Максим Шацьких побував в гостях у Алли Бублій в передачі «Моя гра» на каналі «Футбол 1» і розповів про те, як йдуть справи в «Русі» та про можливі варіанти своєї подальшої професійної кар’єри:
– Для українського футболу Ви справжня легенда, Ви це відчуваєте?
– Ні. Я ніяка не легенда і не зірка. Ніколи себе таким не вважав.
– Дайте самі собі характеристику, хто Ви?
– Я футболіст, який намагається на футбольному полі робити те, що повинен робити і приносити користь своїй команді.
– Вам колись набридав футбол?
– Ні. До такого доходило, що думав все пора закінчувати. Після поразок таке бувало, моя дружина знає, що після невдалих ігор мене не можна чіпати години 2-3 мінімум, діти про це знають. Тому мені треба посидіти, проаналізувати гру, зробити висновки, щоб уникнути цього наступного разу. Але до такого, щоб доходило, що все набридло не хочу, то ні, думки такі не відвідували.
– Ви за свою кар’єру пограли в багатьох клубах. У кожній команді Ви ставили перед собою певні цілі. У «Динамо» ось Ви прагнули стати чемпіоном, а ось у Вашій нинішній команді яка у Вас мета і звідки берете мотивацію?
– Я граю тому, що можу грати. Я буду грати доти, поки здоров’я дозволятиме. З «Говерли» я пішов тому, що дуже важко вів переговори з Ужгородом. Багато після мого рішення перейти в аматорську команду вирішили, що все він туди пішов, щоб спокійненько собі закінчити. Ні. Мої агенти не зупиняються і продовжують займатися моїм працевлаштуванням. За «Рух» залишилося дограти дві гри і далі будемо дивитися, можливо, будуть якісь зміни.
– Ви хочете повернутися в елітний український дивізіон або у Вас в планах покинути Україну?
– В українську Прем’єр-лігу складно буде повернутися. Я про це говорив вже багато разів, поки не поміняють цю радянську ментальність, що якщо у людини в паспорті вік за 30 перевалив, то все він вже нецікавий. Я постараюся зламати цей стереотип. Я не кажу про воротарів, а саме про польових гравців. Я ось недавно бачив Саню Шовкоского і сказав йому, щоб не надумав закінчувати через вік. Поки все нормально, нехай і далі стоїть. Якщо все буде добре, то він ще стоятиме п’ять років. На нього молитися треба, це реально «вратаріще» європейського рівня.
– Які Ваші нинішні ігрові кондиції? Вам всього 37 або вже 37? Як ви себе почуваєте?
– Мені вже 37, відчуваю себе чудово. Природно природа своє бере, від цього нікуди не дінешся. Вже далеко швидкість не та, але зате швидкість компенсую чимось іншим. Зараз я вже по-іншому дивлюся на футбол, по-іншому мислю. Через багатьох тренерів я пройшов і у кожного постарався узяти все найкраще.
– Про завершення кар’єри поки немає ніяких думок?
– Поки немає. Я сам відчую, коли необхідно йти.
– Були чутки про переговори з англійськими клубами, прокоментуйте.
– Переговори тривають, конкретно нічого не можу сказати. Є агенти, які займаються цим питанням. Зараз буде зимове трансферне вікно два місяці. Вони в цей період дуже плідно попрацюють і будемо дивитися варіанти. Це може бути не тільки Європа, але й Азія. Є клуби, які в моїх послугах зацікавлені. Про це говорити поки рано, я не люблю порожні коливання повітря, поки немає фактів.
– Англійські клуби. Які дивізіони представляють?
– Є клуби з Прем’єр-ліги і з Чемпіоншипа.
– Є якісь пропозиції з УПЛ?
– Я чесно Вам скажу, що навіть не знаю, що буде після зими з нашим чемпіонатом. Дай Бог, щоб він залишився в такому форматі як зараз.
– У УПЛ зараз у багатьох клубів проблеми з фінансуванням. Як ідуть справи в «Русі»?
– У цьому плані «Рух», мабуть, не одна з, а єдина команда на такому рівні у якої ідеальні поля, ідеальні умови для тренувань, для проживання, хороший автобус. У цьому плані повний порядок. Поїздив вже з командою по областях. Що тут скажеш, іноді приїжджаєш на такі поля, що по ньому просто складно ходити по цьому полю, а треба ще якось бігати і м’яч водити і щось з ним робити. Ті роздягальні де ми перевдягаємося, у мене відео є, я зараз скрізь де їздимо на відео знімаю – це не просто жах, це катастрофа. Зрозуміло, що це не Прем’єр-ліга, але я, коли в школі вчився у нас краще поле було. Іноді собаки вибігають на поле, мужик може якийсь через поле взагалі йти у своїх справах. У деяких селах роздягальні, як Вам пояснити, фундамент і стіни. У аматорської лізі виявляється є ще перша і друга ліги. Я думав, що це вже все, а немає. Я взагалі не уявляю, що там ще нижче.
-Як Вам футболістові, який пограв на найвищому рівні, грати на таких полях, заходити в такі роздягальні?
– Я до всього ставлюся з гумором. У нас хороший колектив, команда, тренер. Ми іноді, коли в своїй області граємо намагаємося переманити суперника, шоб вони до нас приїхали. Адже у нас поле ідеальне і створені всі умови. Футболісти суперників приїхали, пожили в готелі, поїли, зіграли гру і задоволені поїхали. Є команди молоді, там взагалі діти приїжджають по 18-20 років, а хтось його там побачить, хто його помітить у тому селі? Талановитих хлопців дуже багато по Україні, але це треба їздити дивитися.
– Багато приходить людей на матчі?
– Коли президент проводить лотерею, то збирається повний стадіон.
– Якщо в «Русі» дійсно все гаразд, то може варто залишитися в цій команді?
– Я чесно Вам скажу, що я і не проти. Тут все є. Коли граєш вдома, то отримуєш колосальне задоволення.
