У матчах, які відбудуться сьогодні та завтра, визначиться вісімка команд, які продовжать боротьбу за Кубок України. Швидше за все, ними виявляться виключно представники прем’єр-ліги. Шість перших команд з поточної таблиці, восьма і дев’ята.
Займають сьоме місце «Карпати» вже вилетіли. Але то було на попередній стадії турніру, коли відносини з’ясовувалися не в двох іграх, як зараз, а в одній. Система з матчами вдома і на виїзді зменшила ймовірність сюрпризів, якими міг би бути чарівний своєю Кубок. Але треба ж було чимось компенсувати нестаток календаря нашої еліти…
Але шукати інтригу у матчах 1/8 фіналу Кубка України все ж легше, ніж чорну кішку в темній кімнаті. Особливо, тому що вона там є. Так, у переважній більшості пар старші за рангом (або по займаному місцю) не без праці, але без особливих проблем довели свою перевагу. Подекуди навіть доставили радість місцевій публіці (на цьому етапі «молодші» вже не мали переваги свого поля – мало того, починали вдома). Але не скрізь. Принаймні, в трьох парах збереглася чисто спортивна інтрига. У п’яти інших інтригуючим є те, що запропонують тренери наших провідних команд, які грають на рідних полях, та ще з гандикапом, зробленим місяць тому.
Зрозуміло, що, говорячи про наявність інтриги, я насамперед маю на увазі дуелі, що стартували з нічийних результатів. Але і в протистоянні «Ворскли» з «Чорноморцем» ще далеко не все ясно. Особливо після того виверження голів, яке влаштували одесити в матчі з запорізьким «Металургом». Так, навколо того матчу ходило чимало різних нехороших чуток: мовляв, треба ж на щось жити футболістам, і… Однак м’ячі залітали красиві, і футбол був загалом непоганий. Полтавці, безумовно, помітно перевершують своїх одеських колег, але це Кубок, а там всяке буває.
Ще більш цікавими представляються пари «Олександрія» – «Зірка» та «Сталь» – «Гірник». Багато що об’єднує ці два дуети. І рахунок 1:1, зафіксований у першому матчі, і долі команд-фаворитів («Олександрія» та «Сталь», нехай і різними способами, підвищилися нинішнім літом в класі), і турнірним становищем суперників. Клуб з Кіровограда очолює турнірну таблицю першої ліги, «Гірник» йде третім. Якщо прем’єр-лігу розширять до 16 команд (або, що, на жаль, зараз виглядає більш реальним варіантом, хто з еліти накаже довго жити), і третя команда другого за рангом дивізіону може піти на підвищення. А може, і четверта…
Нарешті, і це, напевно, найголовніше – обидва цих протистояння – дербі. Одне – широко відоме – кіровоградське, в якому районний центр обходить обласної. Інше – менш розпіарені – з Дніпропетровської області. Тужний спогад. Обидва клуби – і «Сталь», і «Гірник», грають на стадіонах, бувалих баталії не тільки прем’єр-ліги, а до того – «вишки», але і єврокубків. Був час, коли провідні європейські команди приїжджали на «Метеор», а коли Дніпропетровськ був закритим містом, і вже в наш час, коли солідної грою і результатами радував «Кривбас», то і на криворізький «Металург». Географічна близькість неодмінно додасть перчинки.
Ось «Динамо» буде складніше налаштуватися на «Оболонь», ніж перед першим поєдинком. Все-таки, два гостьових м’яча вже за душею є. Є простір для маневру складом, але з іншого боку Сергій Ребров повинен тримати в тонусі футболістів, позбавлених в уїк-енд ігрового дня. З подібною проблемою вибору зіткнеться і Мірча Луческу. Там між суперниками прірву просто гігантська – перша команда прем’єр-ліги і передостання першої. Виходячи з досвіду гри в Тернополі, можна припустити вихід в складі «гірників» солідного загону футболістів молодіжної команди.
Тут, як і в грі «Дніпра» з «Олімпіком», де результат дуелі теж в принципі ясний, цікаво в першу чергу поглянути на тренерський підхід до прийняття кадрових рішень, і ставлення гравців до гри. Як тих, чиє місце в складі не підлягає сумніву, так і тих, хто тільки прагне туди пробитися. І навіть тих, хто вже практично опустив руки.
І, напевно, ще виділив би матч «Зорі». Юрій Вернидуб дуже серйозно ставиться до турніру, і після осічки в чемпіонаті зі «Сталлю» ротацією не зловживає. Після першої гри з «Геліосом» Юрій Миколайович прямим текстом сказав: «Хотілося б виграти якийсь трофей, це моя мрія як тренера».
