Півзахисник київського «Динамо» Андрій Ярмоленко підбив підсумки матчу своєї команди проти дніпродзержинської «Сталі», який проходив в рамках 14-го туру чемпіонату України.
– Сьогодні, як і в першому турі, «Динамо» дуже важко далася перемога над «Сталлю». У чому причини?
– Дніпродзержинці щільно обороняються. Крім того, захисники і опорники «Сталі» грають персонально по футболістам, не думаючи про гру. Головне для них – не дати зіграти своєму опонентові. Було важкувато, але добре, що ми не «вимкнулися» і зуміли здобути перемогу.
– Обидва тренери сказали, що хід гри переламав вихід на поле двох українців замість легіонерів у другому таймі. Вам не здається дивною така ситуація?
– Ми не ділимо команду на українців і легіонерів. Ми – «Динамо», де всі футболісти об’єднані однією метою. Я думаю, що це просто збіг. Сьогодні гру підсилив Буяльський, завтра це зробить інший гравець. Головне, щоб ніхто не ображався на те, що його залишають в запасі. Треба, щоб кожен віддавав всі сили на полі, незважаючи на кількість час, які виділяє тренерський штаб.
– Данило Сілва пропустив вже другий матч після народження дитини. Не надто багато для святкування?
– Не знаю, це потрібно запитати у тренерського штабу. Данило не пропустив жодного тренування, йому тільки перед матчем сказали, що він не потрапляє в заявку. Можливо, тренерський штаб вирішив, що так буде справедливо по відношенню до інших хлопцям, які літали в Лондон. Я думаю, що ніяких образ ні в кого не буде. Після паузи, пов’язаної з матчами збірної, у кожного буде шанс довести свої претензії на місце в основному складі.
– Було помітно, що ти тримався за м’яз. Щось трапилося?
– Це сталося ще в першому таймі матчу з «Челсі». У мене поїхала опорна нога, через що я отримав мікротравму. Я їздив на МРТ, яке нічого не показало, але нога у мене ще болить. Незважаючи на це, я хотів вийти на поле, щоб перервати тривалу гольову засуху. Звичайно, зараз нога погано себе почуває, тому доведеться пару днів пропустити. Сподіваюся, вже в наступному матчі за збірну буду грати на повну силу.
– Що ти кричав трибунам, коли забив перший м’яч?
– Та там якийсь «знавець футболу» постійно кричав, щоб мене замінили. Можливо, це навіть на краще – його крики мене тільки підстьобували. Я йому довів, що він не розбирається у футболі, тому надалі йому варто помовчати, щоб не заважати іншим стежити за подіями на полі. До речі, перед грою дружина сказала, що у мене вийде забити. «Повітряний поцілунок», природно, був адресований моїй родині.
– З яким настроєм тепер поїдеш в збірну?
– Гра була важкою, у нас багато чого не виходило, тому я дуже радий, що нам вдалося перемогти. Не буду приховувати, було дуже важко, але головне, що ми взяв три очки. Тепер з гарним настроєм поїдемо в розташування збірної.
