«СЕ» проаналізував ситуацію, що склалася останнім часом в «Металісті», і зробив спробу окреслити подальші перспективи розвитку харківського клубу. Про те, що у деяких команд елітного дивізіону – у тому числі у ряду старожилів – виникнуть фінансові проблеми, ми стали здогадуватися ще в період швидкоплинного літнього міжсезоння. На диво, мало не похмуріше інших виглядали перспективи «Металіста» – багаторазового бронзового і одного разу срібного призера чемпіонату країни.
***
За часів президентства Олександра Ярославського поняття «Металіст» і «криза» здавалися несумісними. Навіть наприкінці 2013-го, коли вперше заговорили про якісь ускладнення, ці розмови ніхто не сприйняв всерйоз.
Тим більше, наглий догляд тодішнього президента і вихід на авансцену Сергія Курченко збігся з першим і єдиним сріблом, завойованим в суворій боротьбі з солідними конкурентами по чемпіонату – «Дніпром» і «Динамо». Фінансування ще залишалося стабільним, а перспективи розвитку клубу з першої столиці налаштовували на оптимістичний лад.
Все докорінно змінилося в минулому сезоні. Заборгованості із зарплати і преміальним змусили виїхати всю латиноамериканську діаспору, на якій, будувалася гра команди Мирона Маркевича і змінив його на тренерській лаві Ігоря Рахаева. Але якщо навесні 2014 вдалося виїхати на старому багажі і зайняти високе третє місце, то новий сезон з самого початку став підтверджувати побоювання. Результати пішли на спад, і шосте місце за підсумками чергового чемпіонату стало логічним відображенням існуючих в слобожанському клубі проблем.
***
У літнє міжсезоння керівництво «Металіста» вирішило змінити стратегію розвитку клубу. На пост наставника був запрошений Олександр Севідов, відразу позначив курс на зміну ігрового стилю. Передбачалося зрадити забуттю традиційний для харків’ян в останні роки ухил в «латинізацію» і сформувати український «Металіст». Севідов запросив ряд кваліфікованих вітчизняних футболістів – і перемога в рідних стінах над «Карпатами» (2: 0) у першому ж турі дала надію, що в недалекій перспективі команда поверне втрачені позиції.
Сувора дійсність збігатися з очікуваннями ніяк не хотіла. Після згаданої домашньої вікторії харків’яни стали чергувати поразки з нічиїми і опинилися незабаром за межами першої десятки. До того ж у серпні трапився виліт з Кубка країни від першолігового «Миколаєва», що найменше відповідало нашим колишнім уявленням про «Металісті».
***
Тим часом, звинувачувати в усьому що відбувається Севідова було б невірно: вже хто-хто, а він з безгрошів’ям і нерозумінням подальших перспектив стикався неодноразово. У «Карпатах» і «Говерлі» ситуація була не набагато кращою нинішньої харківської – і, мені здається, що працював у творчій відпустці телевізійним експертом Олександр Володимирович добре розумів, куди йде і що чекає в майбутньому його і соратників по тренерському штабу.
Наставник харків’ян всі ці півроку намагався працювати з наявним матеріалом, але все важче ставало налаштовувати підопічних на ігри і тренувальний процес. Борги по зарплатах росли немов на дріжджах, а грати на ентузіазмі і тільки на ньому дорослим відбувся людям, що мають сім’ї, було складно насамперед психологічно. Севідов це виразно розумів – як і те, що побічно винен перед деякими гравцями, що мали пропозиції з інших вітчизняних і зарубіжних клубів: він особисто вмовляв їх залишитися в Харкові …
***
У кожній лінії у слобожан підібралися відмінні виконавці, що пройшли горнило не тільки елітного дивізіону країни, а й єврокубки, а дехто навіть збірні різних віків. На останньому рубежі, наприклад, існує повноцінна конкуренція: Рустам Худжамов, Сергій Погорілий, Олександр Горяїнов, перспективний Денис Сидоренко – будь-який тренер прем’єр-ліги був би щасливий мати в розпорядженні чотирьох класних голкіперів. У захисті найцікавіший сплав досвіду (Полянський, Путівцев, Курилов) і молодості (Рижук, Соболь, Нойок), у середній лінії грають такі майстри як Льопа, Ковальчук та Чурко. В атаці – найдосвідченіший результативний універсал Прийомов і обдарований перспективний Бесєдін.
Однак проблеми команди Севідова, як тепер очевидно кожному, лежать далеко не у футбольній площині. В інтернеті ви без зусиль знайдете відео з заміської бази харків’ян у селищі Високому. Подивіться – і жахнетеся того, в якому стані перебуває в недавньому минулому зразковий об’єкт інфраструктури та предмет гордості клубу. Проблеми з опаленням, полями і багатьом іншим навівають самі гнітючі думки.
Є думка, що по-справжньому класна команда здатна тренуватися в самих спартанських умовах і при цьому давати результат. Приклад «Металіста» показує, що це далеко не так.
***
Перед домашнім матчем 15-го туру з «Зорею» щосили мусувалися чутки, що харків’яни мають намір бойкотувати поєдинок через тотальних невиплат зарплат. Незважаючи на недобрі передчуття, команда все-таки вийшла на поле, до того ж показавши досить непоганий рівень гри проти сильного суперника. Однак ще до матчу залишив розташування «Металіста» найдосвідченіший півзахисник Сергій Назаренко, що, поза всяким сумнівом, в рази зменшило для тренерського штабу слобожан можливість кадрового маневру в середній лінії.
Але це були тільки квіточки. Ягідки довелося спостерігати через тиждень. За добу до виїзду на матч в Олександрію були сумніви, чи відбудеться поєдинок на стадіоні «Ніка». Всупереч сумнівам, харків’яни вирушили автобусом на матч, оселилися в готелі. Розв’язка наступила в день гри: приїхавши на стадіон, команда не вийшла на передматчеву розминку.
***
Замість цього до фан-сектору гостей вирушили капітан команди Олексій Довгий і віце-капітан Сергій Погорілий. Спілкування з уболівальниками вийшло недовгим, і гравці поспішили назал в роздягальню. Навіть диктор по стадіону попередив зібралася на трибунах публіку: матч може не відбутися …
Однак сталося, здавалося, неможливе. Гравці додзвонилися до президента клубу (дехто вперше почув його голос) і, за словами Рустама Худжамова та Олексія Довгого, були завірені, що «все буде добре». Фактично без розминки і з півгодинним запізненням харків’яни вийшли на матч з «Олександрією». І хоча поразку з рахунком 0: 2 позитивним результатом не назвеш, в нестачі старання і відсутності самовіддачі команду складно дорікнути.
Вже після гри стало відомо, що в полку покинули харківський корабель прибуло: зимової паузи вирішили не чекати Сергій Рудика і Станіслав Куліш.
***
Ви запитаєте, що далі? А далі – суцільні питання. Якщо гравці стануть масово подавати позови про невиплату зарплати, доля харківського клубу виявиться незавидною. А адже і старі борги Едмара, Шелаєву та іншим раніше актуальні. Плюс – внески за участь у чемпіонаті ніхто не відміняв. Повернення Ярославського теж здається на даному етапі малоймовірним, хоча життя часом підносить такі сюрпризи, які не вписуються в загальну логічну картину що відбувається.
Багато що залежатиме від того, як швидко власник клубу позначить позицію щодо подальших перспективам. Насамперед це стосується фінансової сторони айсберга. Якщо обіцянки якимось чином збудуться, збережуться і шанси врятувати самобутній клуб. Якщо ж продовжиться негативна тенденція останніх декількох місяців, то український чемпіонат може втратити одного з найяскравіших своїх представників …
