У чемпіонаті перерва, гравці роз’їхалися по відпустках. Але повернуться з них не все. Дехто з легіонерів спить і бачить себе де завгодно, тільки не тут.
Різні причини – і затримка зарплати, і неспокійна обстановка, і банальний брак ігрової практики. Нарешті, просто бажання змінити обстановку.
ЛІТНІЙ відтік
Ще влітку прем’єр-ліга перенесла серйозний відтік кваліфікованих кадрів на чолі з Дугласом Костою, перебрався з «Шахтаря» до «Баварії» (не скажеш адже зараз, що з Донецька в Мюнхен). Крім того гірницький клуб покинули Луїс Адріану («Мілан»), Фернанду (Сампдорія »), а також Ілсинью. «Динамо» втратило Джермейна Ленса («Сандерленд») і Дьемерсі Мбокані («Норвіч»), «Дніпро» – Ніколу Калініча («Фіорентина») і Джаба Канкава («Реймс»). Решта – по дрібниці. До речі, зірки українського чемпіонату виїжджали не тільки на захід, але й на схід. Далі всіх забрався румунський півзахисник «Волині» Ерік Бікфалві, що зупинив свій вибір на китайському клубі з поетичною назвою «Ляонін Хувін».
Втрати компенсувалися, в основному, за рахунок внутрішніх резервів і вільних агентів. «Шахтар», наприклад, повернув в команду Едуарду, треба сказати, цілком успішно зумів вдруге увійти в одну річку. За гроші (і чималі) був придбаний тільки парагваєць Дерліс Гонсалес, за якого «Динамо» виклало «Базелю», якщо вірити transfermarkt.de, 9,4 мільйона. Ближче до осені «розійшовся» «Дніпро», який не пошкодував по мільйону євро за костариканця Джона Руїса («Лілль») і хорвата Івана Томечак («Рієка»), а також не позначеної в вільної друку суми за оренду бразильця Андерсона Піко («Фламенго »). Все ж краще, ніж нічого, і поки ще не можна говорити, що в кадрово-легіонерську плані ми перебуваємо на початку 1990-х років. Ось з фінансовим станом більшості клубів – інша справа. Тут ситуація й гірше буде. Що поробиш – така вже загальна економічна ситуація в країні. Ну, а щодо затримок з зарплатами, так це, вибачте за каламбур, розплата через те, що довгі роки жили не за коштами. Хто не витрачав гроші по нічних клубах, зараз особливо не ниє.
Тоді, на початку 1990-х перші «справжні», тобто з так званого далекого зарубіжжя, легіонери з’являлися лише завдяки особистим зв’язкам авторитетних тренерів. Бернд Штанге привіз в «Дніпро» з бундесліги Андреаса Зассе і Емерсона, а за рекомендацією Валерія Лобановського в «Динамо» на одну гру з’явився кувейтець Насер Ель-Саух. Зате зараз навіть безнадійний аутсайдер запорізький «Металург» дозволяє собі таку розкіш. І, що цікаво, нігерієць Нурудін Орелесі дограв за запорожців до кінця сезону, а не втік достроково, як деякі українці. І якщо побажає залишитися тут, то неодмінно буде затребуваний.
Забавно, що ще один гравець «Металурга» Павло Пашаєв легіонером став по ходу чемпіонату. У Баку у правого захисника вирахували азербайджанське коріння, і вирішили, раз вже з Рамізом Мамедовим, Олександром Самедова і Олександром Алієвим не склалося, то можна хоча б з Пашаєвим спробувати. Не збентежило і те, що за 21 рік він перевалив, а за українську молодіжку пограв неабияк. Два матчі за першу збірну в 2009 році вже опустимо, вони були товариськими. Не знаю, як Асоціація футбольних федерацій Азербайджану вирішувала питання заігранності з ФІФА та УЄФА, але у відборі Euro-2 016 Пашаєв за Азербайджан не грав. Дебютував тільки в листопаді в товариському матчі з Молдавією.
Що ще примітно, легіонери були абсолютно у всіх командах. І тільки двоє – Рум’ян Овсепян з «Сталі» та Іван Родич з «Металіста» виходили на поле нечасто. Перший, граючи за донецький «Металург», був в обоймі і регулярно викликався в збірну Вірменії. Зараз же – на жаль. Другий нагадав крилатий вислів Штірліца про те, що запам’ятовується остання фраза, забивши красивий м’яч «Чорноморцю» у заключному перед перервою матчі. Перший і єдиний у своєму послужному списку.
ВОРОТАРІ у спадок від минулого
За амплуа – нічого незвичайного. Воротарів всього двоє – чех Ян Лаштувка і хорват Кршеван Сантіні. Обидва зіграли по одному матчу. Можливо, ви запитаєте, навіщо такі потрібні? Будете праві, але тільки частково. Дійсно, легіонери такого класу навряд чи корисні українському чемпіонату. Але справа в тому, що і той, і інший запрошувалися «Дніпром» і «Зорею» в якості основних голкіперів. І довгий час були такими, поки їх не відтіснили в запас молоді українці. Закономірний процес. Легіонери ж просто чесно і в міру сил відпрацювали свої контракти. Сантіні не пощастило – його Юрій Вернидуб кинув під «Сталь» разом з іншими гравцями найближчого резерву – і луганчани поступилися – 0: 2. Лаштувка таки взяв участь у переможному для «Дніпра» матчі з «Олександрією» (2: 0).
Що стосується інших позицій, то звертає на себе не дуже велика кількість нападників. І це при гострому дефіциті класних форвардів в Україні. У національну збірну більш-менш регулярно (коли був здоровий і знаходився в формі) викликався лише Лукаш Теодорчик. Але в «Кадрі» він тільки на підхваті. Ще б пак: там і Роберт Левандовскі, і Аркадіуш Милик. Свого часу грав за збірну Хорватії Едуарду, але ті часи далеко позаду. Та й в «Шахтарі» уроджений бразилець вже давно не чистий нападник. Хоча гольове чуття у нього нікуди не поділося. Ні вік, ні травми, ні статус першого запасного того не заважають.
Покажіть мені ВАШИХ півзахисник …
Ось півзахисники у нас сильні. Мігел Велозу, Бернард і навіть не проходив до складу «Дніпра» (бо сказав недавно, що назавжди покидає Україну) Міхель Бабатунде грали на чемпіонаті світу в Бразилії. У Бернарда, судячи з усього, чемпіонати ще будуть. Схоже, бразилець взявся-таки за розум. Думається, великі перспективи й у Алекса. Все буде залежати від того, куди він перейде з «Шахтаря». Все-таки приголомшлива результативність бразильця в чемпіонаті України нікого не обдурить. Необхідно проявляти себе в Європі. Проте чекати його переходу взимку навряд чи варто. Бразилець – дійсно гравець рівня Ліги чемпіонів, але він вже заграний в ній. От влітку – інша справа. Якщо, звичайно, «Шахтар» запросить за нього реальні гроші, а не 40000000, задекларовані Мірчею Луческу. Алекс – гравець рівня Ді Марії? Ну ну…
Зараз у збірну регулярно викликається парагваєць Дерліс Гонсалес. Цілком можливо, завоює право зіграти на ЧС-2018.
Вистачає пристойних зарубіжних виконавців в обороні. Принаймні, троє зобов’язані їхати на Euro-2016. Це хорвати Даріо Срна і Домагой Віда, а також стопер збірної Австрії Александар Драгович. Якщо проявить себе в Європі Віторіну Антунеш, то, можливо, і він відправиться до Франції. Хоча у нього у збірній Португалії конкурентів вистачає. Може, і нам слід подумати про те, щоб натуралізувати Данилу Сілву. Сам футболіст, схоже, не проти. Клуб, так вже точно. У ФІФА та УЄФА заперечень бути не повинно …
НА ПЕРШОМУ МІСЦІ бразильця
Як і в більшості східноєвропейських (і не тільки, адже це лише Англія всяких там французів воліє) країн, по національному представництву лідирують бразильці – 16 чоловік. І це, не рахуючи Едуарду. Полунападающій «Шахтаря», можна сказати, перехідний місток до займає друге місце хорватам, яких у нас дев’ять осіб. Хорватська легіон традиційно великий і традиційно гарний. З тих, хто грає зараз, і тих, хто був раніше (Стіпе Плетікоса, Горан Сабліч, Іван Стрініч, Огнен Вукоєвич, Єрко Леко і Нікола Калинич) можна скласти приголомшливу символічну збірну.
Пострадянський простір представлено, в основному, грузинами, яких у нас семеро. Олександр Кобахідзе і Муртаз Даушвілі регулярно викликаються в збірну. Всі інші «братські республіки» представлені скупо – білорус Михайло Сиваков, латвієць Віталій Ягодинський, вірменин Рум’ян Овесепян і узбек Санжар Турсунов. Повпред Узбекистану в «Ворсклі» – залізний гравець основного складу своєї збірної і єдиний представник Азії в прем’єр-лізі.
Двоє – Євген Стариков і Джон Руїс представляють КОНКАКАФ, З Африки футболістів було небагато – всього шестеро, причому четверо грали за «Олімпік». Ось тільки колишній донецький студент Келвін, з’явившись ненадовго, так само непомітно і зник. Незадовго до перерви залишив Україну (можливо, назавжди) і подавав колись великі надії Шериф Іса. Нігерієць пішов зі скандалом, заявивши близько місяця тому, що в клубі платять всім, окрім нього. Мовляв, шантажують, вимагаючи укладення нового контракту. Схоже, гроші отримав і, як кажуть, «накивав П’ЯТЬ».
Третій африканець «Олімпіка» – гвінейський захисник Секу Конде. Коли гвінеєць грав за дубль «Дніпра», його звали в молодіжну збірну України. Дивлячись на його нинішню гру (скільки ж привіз!), Вже й не зрозумієш, за які такі заслуги. Нарешті, Моха – поряд з Папа Гуйє кращий африканський футболіст чемпіонату. Його іноді позначають іспанцем (ну так, паспорт є), але який же він іспанець, якщо народився в Марокко, і не далі як минулого року грав за національну збірну цієї країни.
Нарешті, про питому вагу, точніше, значущості легіонерів для наших команд. Про це можна говорити тільки відносно учасників єврокубків, насамперед, «Шахтаря», який, на відміну, наприклад, від «Динамо», без іноземців ніяк не обійдеться (якщо, звичайно, не поверне орендованих), у той час як кияни запросто зробили б це і нинішнім складом. Можна, звичайно, сказати, що тому-то вони і беруть участь в єврокубках, що у них легіонерів багато. Але і в «Зорі», і в «Ворсклі» головні ролі грають українці. І ця роль буде тільки зростати.
