Тепер уже колишній наставник української «молодіжки» Сергій Ковалець підбив підсумок своєї трирічної роботи з командою і поділився думкою як про день вчорашній, так і завтрашній. – На посаді наставника молодіжної збірної України ви пропрацювали три роки. Що дав вам, як тренеру, цей період?
– Було відчуття гордості від того, що тренуєш цю команду. Крім набутого досвіду, працювати з кращими молодими гравцями нашої країни було великою честю – як для мене особисто, так і для всього тренерського штабу. Хочеться подякувати національну федерацію футболу за умови, які були створені для підготовки та проведення матчів.
Все було на високому рівні. Ми вдячні також керівникам і тренерам клубів за постійний контакт і підтримку, що дозволяло гравцям завжди з великим задоволенням приїжджати в збірну. Дякую своїм найближчих помічників, представників медичного та адміністративного штабів «молодіжки» за терпіння, яке так необхідно в роботі з молодими футболістами.
Величезне спасибі хотів би сказати і всім українським уболівальникам – вони завжди гаряче підтримували команду. У цьому зв’язку пригадується минулорічний матч з Латвією у Черкасах, коли забитий нами на 93-й хвилині м’яч викликав бурю позитивних емоцій.
Три роки в молодіжній збірній – це досить продуктивний період в моїй тренерській кар’єрі. Я також вдячний вашим колегам із засобів масової інформації, підтримка яких завжди необхідна молодим гравцям. Ясна річ, що була і конструктивна критика, яка здатна не тільки надихнути, але й впливати на просування вперед. Говорячи про значення ЗМІ у розвитку футболу, згадується фільм про нашу «молодіжці» на одному зі спортивних каналів. Уродженець Вінницької області Віталій Буяльський в одному з його епізодів вийшов на футбольне поле свого рідного селища Калинівка в оточенні місцевих дітлахів. Це наочно продемонструвало, як живуть в селищах або райцентрах звичайні пацани можуть домагатися успіху і мати перспективу в українському футболі.
– Зміна поколінь для національної команди – процес непростий, а для молодіжної його і зовсім можна назвати болючим. Встигли це відчути?
– Звичайно. Перехід від юнацького до дорослого футболу завжди вважається найболючішим, і це природно. Багато футболістів не мають стабільного місця в стартовому складі, в чому на «дорослому» рівні ми поступаємося суперникам з інших європейських країн – скажімо, таких, як Хорватія, Швейцарія, Франція, Македонія або Ісландія. У той же час у наших молодих хлопців є велике бажання добиватися результату, є мотивація. Приємно, що сімох гравців «молодіжки» попереднього скликання штаб Михайла Фоменка привертав і привертає до лав головної команди країни. Це дуже важливо. Адже, як відомо, одним з головних призначень юнацьких та молодіжних збірних є підготовка гравців для національної команди.
– Що було найскладнішим для вас у поточному відбірковому циклі чемпіонату Європи 2017?
– Це те, про що говорили самі гравці – Лучкевич, Зінченко, Данченко, Коваленко, Юрченко – про такий важливий аспект, як зіграність. Адже на рівні молодіжної збірної ми не провели жодного товариського матчу одним складом. Втім, справа навіть не стільки в зіграності, а в такому понятті, як колективізм. Взаєморозуміння і почуття ліктя повинні формуватися ще до виходу на тренування або гру – в побуті, в повсякденному спілкуванні. А часу-то було обмаль! Комплекс ряду факторів, як мені здається, і позначився в перших матчах відбіркового турніру. На жаль, зіграності нинішньому складу поки не вистачає. Взяти хоча б Меморіал Лобановського. Ми могли зіграти з тими ж Лучкевич, Коваленко, Соболем і САРНАВСЬКИЙ, але в той час ці хлопці вирушили на молодіжний чемпіонат світу. І це правильно, адже для становлення молодого футболіста такий досвід неоціненний. Але разом з тим нашої оновленій команді не вистачало елементів зіграності якраз в перших відбіркових матчах.
– Після трьох невдач в іграх з Македонією, Ісландією і Францією наша «молодіжка» досить успішно з’їздила на Британські острови, звідки привезла чотири очки після нічиєї з Шотландією і виграшу у Північній Ірландії. Ці результати можна розцінювати як маленький крок вперед?
– На жаль, наше телебачення не показувало матчів молодіжної збірної за кордоном. Повірте, що це були сильні поєдинки. Наша команда провела їх на хорошому емоційному і творчому рівні і повинна була домагатися позитивного результату в Македонії та Франції. Це ж можна сказати і про домашньому матчі з Ісландією. Самі гравці відчули, що зрушення на краще вже з’явилися. Мені хотілося б побажати новому тренерському штабу «молодіжки» удачі, адже команда у них хорошого рівня. У нинішньому відбірковому циклі залишилося провести п’ять матчів, причому чотири з них вдома. За цей час всі учасники напевно будуть втрачати очки, про що свідчить поточний турнірне становище. Є надія, що молодіжна збірна України докладе всіх зусиль, щоб домогтися в цих іграх позитивного результату. Ми віримо в хлопців.
– Чи важко налаштовувати молодих футболістів психологічно?
– Нам приємно, що гравці попереднього і нинішнього скликань приїжджали в «молодіжку» із задоволенням. У нашій збірній завжди була хороша атмосфера, дисципліна, а також розуміння відповідальності за те, що футболісти представляють нашу державу на міжнародній арені. Команда номер один в країні – це збірна. Якою б вона не була – національної, молодіжної або юнацької – будь-яку з них завжди однаково будуть підтримувати наші уболівальники. Що стосується психології, то перед кожним збором ми акцентуємо увагу хлопців на тому, що працюємо на довірі. Ми їм завжди говоримо, що контролювати їх немає сенсу, адже на сьогоднішній день вони – кращі молоді гравці України. У хлопців все ще попереду. Результат можна буде побачити після п’яти відбіркових матчів, зіграних у 2016-му році. Упевнений, що новий тренерський штаб і самі футболісти зроблять все від них залежне, щоб домогтися максимуму.
– Багато футболістів молодіжної збірної попереднього скликання нині залучаються до головної команди країни. А кого, крім Віктора Коваленка, Олександра Зінченка та Івана Петряк ви бачите як найближчих підопічних Михайла Фоменка?
– Гравці з «молодіжки» в національну команду викликалися регулярно, і перераховані вами прізвища не останні в розширеному списку кандидатів. Повірте, хороших хлопців у нас вистачає.
– Говорячи про специфіку роботи головним тренером в клубі і в збірній, вам є з чим порівнювати. У якій ролі було складніше і цікавіше?
– Напевно, все ж у ролі наставника «молодіжки». Тренери юнацьких та молодіжних збірних обмежені в часі, тому доводиться працювати в оперативному режимі. У стислі терміни – всього за сім днів ми повинні підготувати інформацію, аналогічна якої в клубі складається протягом місяця. Зрозуміло, все потрібно зробити швидко і якісно – щоб гравці змогли зрозуміти філософію, тактику, стратегію, а також дізнатися про сильні і слабкі якостях чергового суперника, проти якого належить грати. Хоча куди важливіше не гра суперника, а наша власна. Вболівальник адже простить всі, крім байдужості. І в даному випадку потрібно зробити комплімент молодим гравцям, які виходили на поле і завжди билися, граючи від серця для своєї країни.
– Не встигли ви покинути пост наставника молодіжної збірної України, як з’явилася інформація про можливу появу вас на чолі «Металіста». Що скажете з цього приводу?
– На мій погляд, неетично вести переговори з тим чи іншим клубом, якщо у нього є головний тренер. Тим більше, ми з Олександром Севідовим давні колеги, багато спілкувалися ще в бутність його наставником «Говерли» та «Карпат». Коментувати в даній ситуації мені нічого.
– Чи плануєте відвідати Euro-2016 у Франції?
– Перш за все, мені хотілося б привітати всю футбольну Україну з виходом національної команди у фінальну частину чемпіонату Європи. Для нас всіх, пов’язаних з футболом людей, це велике досягнення. Приємно усвідомлювати, що наша країна братиме участь на такому серйозному турнірі, в якому змагатися будуть кращі збірні континенту. З Михайлом Фоменко напередодні кожного чергового збору ми спілкувалися, обговорюючи тему кандидатів, яких викликаємо в збірні, а також ділилися думкою про якості тих чи інших гравців.
Хотілося б побажати головній команді країни успішного виступу на європейському футбольному форумі, на якому я, як представник Комітету збірних ФФУ, сподіваюся побувати. Цікаво буде стежити за виступами нашої команди ще й тому, що до її складу входять багато з наших колишніх підопічних по «молодіжці» – Шевченко, Малишев, Караваєв, Малиновський, Будковський … Користуючись можливістю, хочу також привітати українських уболівальників з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим.
