Палкін пропонує ліквідувати посаду президента УПЛ

Ген Директор «Шахтаря» Сергій Палкін в розмові з каналом «Футбол 1» поділився думками про необхідність змін у Прем’єр-лізі. – Чому, на ваш погляд, Прем’єр-ліга і клуби, власне, її й утворюючі, так затягнули з вирішенням проблеми президента?

– Я вважаю, що ми до цієї проблеми підходимо не з того боку. Ось цей ось інститут президентства, коли посаду повинен займати якийсь надзвичайно серйозний, значний і владний чоловік, не працює.

Причина в нашій до межі політизованою обстановці, яка, звичайно ж, зачіпає футбол і в ньому додатково прикрашає. Починається з’ясування – а якої ти партії, а чиїх будеш і так далі. Нам такого даром не потрібно, тому що ми вже давно забули, заради чого створювалася Прем’єр-ліга і для чого подібні організації існують по всьому світу!
Кажуть, три роки не можемо зібратися і переобрати? Так я вже думаю, може, все це президентство з Прем’єр? Ліги взагалі прибрати – хай буде нормальний генеральний директор, його наділять повноваженнями, а при ньому, наприклад, нехай працює наглядова рада з представників клубів. І все – працюй, паші, а то ми про статуси говоримо більше, ніж про справу! Прем’єр-ліга для чого створювалася? Для заробляння грошей. І?

– А зараз, коли грошей на ринку стало на порядок менше, ми нарешті прийшли до усвідомлення …

– Ці дуже жорсткі часи повинні все-таки змусити перебудуватися, бо якщо цього не станеться, ми попросту втратимо Прем’єр Лігу. У той час як ми, бачиться, повинні максимум за два-три роки прийти приблизно до бельгійського рівню – без гіпертрофованих зарплат і відповідних бюджетів. Зрозуміло, що це не передбачає якихось видатних досягнень з боку наших клубів, але тут вже нічого не поробиш – життя змушує.

– І настане нещадний кінець зарплатам по два мільйони євро і вище …

– Звичайно! І мільйон доларів для нашої ситуації вже перебір. Тим більше якщо ми як і раніше перебуваємо в цьому військовому стані, з економікою, з приводу якої задаються тільки одним питанням – ми пробили дно чи ще ні? Начебто нижче нікуди – але виявляється, що є куди, а потім знову є куди!

terrikon