Бельгійська система чемпіонату, адекватні бюджети, вирівнювання класу середняків, якісні ТВ-програми – яким може бути наш футбол. Український футбол вже увійшов у стадію змін, і все це чудово розуміють. Закінчився той безтурботний час, коли грошовий потік був стабільний і сильний. Криза. А значить, пора міняти стратегію.
Цей самий криза пов’язана з багатьма речами економічного властивості, але в першу чергу – з перебудовою свідомості. Потрібно чітко для себе зрозуміти, що колишньої зони комфорту вже не буде. Є нові умови та виклики, що вимагають нового підходу.
Свого часу вітчизняна Прем’єр-ліга створювалася для підйому елітного футболу і заробляння на ньому грошей. Чому вона не діяла і проїдала бюджет, ми тут розбиратися не будемо. Наборот, хочеться зазирнути в недалеке майбутнє.
Власники клубів вищого дивізіону в єдиному пориві бажають змін, у зв’язку з чим, власне, і була створена робоча група, яка займається розробкою формату наступного чемпіонату України. Далі послідує пошук оптимальної бізнес-моделі та стратегії розвитку для нашого футбольного господарства. Кінцева мета – перетворити турнір в привабливий в усіх відношеннях продукт. Для глядачів, ТВ, інвесторів. А ось як це може виглядати через кілька років, спробував собі уявити «Футбольний клуб». Отже, десь в 2019 році, в післявоєнний час …
Формат і інтрига
Ось уже кілька років чемпіонат розігрується за бельгійською системі з 12 клубами. Після регулярної частини турніру йде стадія плей-офф, де команди поділяються за принципом 6 + 6. Далі починається найцікавіше: окуляри учасників діляться навпіл, що підсилює інтригу в боротьбі за дві путівки в Лігу чемпіонів. Перше місце – це окрема розмова, бо відразу гарантує 12000000 євро в якості стартового бонусу за пряме попадання в основну сітку головного євротурніру. А з урахуванням відрахувань від реклами і телевізійних прав, сума в підсумку набігає солідна – дорівнює кількох бюджетам клубів з нижньої частини таблиці.
У той же час вболівальники є свідками лютої боротьби за зону Ліги Європи, адже і тут можна суттєво поповнити скарбницю. Вийшов у груповий раунд – отримай 1,3 мільйона євро, вигриз перемогу – ще 200 000 євро, зачепився за нічию – 100 000. Виходить, що за рахунок виступів на євроарені спокійно можна покрити половину річних бюджетів.
До слова, вони, бюджети, нині перестали бути роздутими. Тепер в клубах оперують адекватними цифрами. Учаснику Прем’єр-ліги з головою вистачає 4-5 млн доларів на рік. Щоб уникнути пастки, як у випадку з нинішніми «Металістом», «Металургом», «Говерлою», ліцензування клубів перетворили на жорсткий процес з єдиними правилами для всіх.
З одного боку, такі фінансові критерії є підйомними для зростаючої частки претендентів на підвищення в класі з першої ліги (УПЛ вже заводить розмови про розширення складу чемпіонату до 16 команд), а з іншого – вони посприяли вирівнюванню класу середняків Прем’єр-ліги. Матчі між ними безкомпромісні, змістовні та інтригуючі, що привертає вболівальників на стадіони і до телеекранів. У виграші та здобувачі золота – прохідних матчів практично не залишилося, а значить, і підготовка до євробаталій стала ефективнішою в рази.
Телебачення
Зважаючи на зростання попиту на якісний футбольний контент, в телестудії перестали запрошувати «прохідних» експертів. У ціні захоплююча аналітика, професійні, об’єктивні і в той же час зрозумілі уболівальникам міркування про улюблену гру.
Футбольні війни залишилися хіба що в історичних довідниках. Відповідно такі набили оскому поняття, як заангажованість арбітрів, залишилися в минулому. Це, звичайно, не означає, що телепрограми закривають очі на суддівські помилки. Просто на цій темі вже не спекулюють, як раніше, чи не роздмухують штучний ажіотаж. До роботи суддів ставляться з розумінням, тому що існує комфортна впевненість – хабарів ті не беруть, а якщо помиляються, то лише в силу людського фактора.
Схема ведення репортажів про матчах також змінилася. Тепер зміну біля мікрофонів несуть виключно дуети – коментатор плюс аналітик. Крім знову таки професійної оцінки, парний жанр забезпечує дискусію в ефірі, підтримує емоційний градус, який здатний ще більше розширити глядацьку аудиторію.
Робота зі спонсорами
Прагнеш жити Умій вертітись. Саме цей принцип взяла на озброєння Прем’єр-ліга, яку 29 лютого 2016 очолив менеджер нової формації. Для початку УПЛ провела апгрейд власного офіційного сайту, який перетворився на джерело корисної інформації і тепер задовольняє запити величезної аудиторії – від Пацанва до професійних журналістів.
Згодом були укладені спонсорські договори з низкою стабільних компаній. У міру того, як оздоровлювався український футбол, росла його фінансова стійкість. На банерах стадіонів і в тілі / радіоефірах вже не зустрінеш реклами насіння і сушеної риби. Зате вельми органічно виглядають вивіски виробників спортінвентарю, автомобільних шин, пива. Неозброєним оком видно, що стратегія Прем’єр-ліги спрямована не на виживання, а на розвиток.
Похід на стадіон став одним з популярних способів сімейного проведення часу, внаслідок чого на трибунах навіть стали з’являтися сімейні сектори. Клубні служби не сидять склавши руки. А як інакше, якщо клубна економіка переведена на комерційні рейки? Дармових грошей немає, активна робота з рекламодавцями не припиняється. Саме тому на футболках команд присутні відразу кілька рекламних блоків. Що приваблює спонсорів? Прозорий футбол і чесна боротьба.
Школи і легіонери
Криза змусила клуби взяти курс на українізацію, і ось вже селекціонери ретельно шерстять внутрішній ринок. І це, звичайно, стимулює роботу футбольних шкіл.
Кількість легіонерів стабілізувався. Їх куди менше ніж у березні 2013-го, коли майже 39% гравців українського елітного дивізіону року були іноземцями. Якщо наші клуби запрошують футболіста з-за кордону, значить, він дійсно хороший і дійсно на голову вище місцевої молоді. Іншими словами, конкуренція народжує якість. Випадкових гастролерів вже немає.
Природно, молоді серби, хорвати, поляки знову рвуться в Україну, чиї клуби обов’язкові і дорожать своєю репутацією. Платять тут вже не по 30 тисяч доларів на місяць, але гонорари гідні і стабільні. І тільки якщо гравець по-справжньому талановитий, йому зможуть запропонувати більше, ніж удома. Ну а те, що рівень вітчизняного клубного футболу вище вище того ж балканського, навіть не обговорюється.
При цьому кращі українці все ж їдуть, але, як правило, в топові чемпіонати. Продаж доморощених гравців стала важливою статтею доходів представників УПЛ. Розмови ж про кадровий дефіцит в контексті збірної України – далеке минуле.
