Все йде до того, що в наступному сезоні кількість учасників турніру в елітному вітчизняному дивізіоні досягне рекордної позначки. Або антирекордну – так висловитися, мабуть, буде правильніше. Розмови про те, що для найбільшою за площею країни Європи (держави, чиї території розташовані в різних частинах світу, в розрахунок не беремо) дюжина клубів у Прем’єр-лізі буде виглядати скупо, у сформованій ситуації виглядають щонайменше недоречними.
Піддаватися емоціям, спираючись на географічні аргументи, в той час, коли клуби не мають свого будинку, захлинаються штрафами, місяцями не виплачують зарплату і не можуть навести порядок у своїх управлінських структурах, ніхто не збирається. Звичайно, до 31 березня, коли настане дедлайн для ліквідації атестаційних задирок, які загрузли в болоті ФК в теорії можуть подсуетиться, але, враховуючи обсяг проблем, в такий розклад, схоже, мало вірять і в самих регіонах. А тому незвідана нами схема з 12-ма учасниками (було 14, 16, 18, 20), лобійована активом УПЛ телевізійниками, з великою часткою ймовірності стане актуальною вже найближчим літом.
Коротенько згадаємо історію. Після прем’єрного першості 1992 з 20-ма командами (де боротьба велася протягом чотирьох місяців у двох групах) в першому повноцінному чемпіонаті ми перейшли на формат з 16-ю, однак відразу ж після цього вирішили нікого не викидати з «вишки» і затіяли експерименти. Три сезони поспіль в нашій еліті перебували 18 колективів (з обміном «два в два»), потім, зробивши рокіровку “три – один», на чотири роки повернулися до 16-ти, після чого спробували формулу з 14-ма командами (і навіть побалувалися з плей-офф). Остання не прижилася і з двох спроб (мовляв, багато областей втратили можливість бачити грандів), і влітку 2002 року, реформувавши чемпіонат допомогою обміну «один – три”, ми повернулися до «формату 16» і чітко дотримувалися цієї схеми до революції (в сумі з 25-ти чемпіонатів у такому складі проводилися 17).
Випадки, коли при традиційному обміні «два в два» вилетіли «Металург» З (двічі!) І «Говерла» зберігали елітну прописку через фінансово-інфраструктурних проблем тих, хто мав або добув право виступати у вищій лізі («Олександрія», «Кривбас», «Сталь»), вважалися не інакше як форс-мажором.
Нагадаємо, що на останніх засіданнях робочої групи з реформування формату проведення чемпіонату розглядалися три варіанти з дюжиною учасників. Один з них взагалі виглядає екзотичним – формування на другому етапі трьох четвірок немає в жодному європейському чемпіонаті! Крім того, при такому розкладі турнір за 5-8-е місця може перетворитися на товариський за умови перемоги в Кубку України клубу не з топ-четвірки, а всі команди у підсумку проведуть по 28 матчів. Ніби як малювати.
Інша формула, з трьома колами (33 поєдинки), використовується в Європі (про це – трохи нижче), але все ж в пріоритеті у представників українських клубів варіант з двома шістками. Після двоколового турніру (22 матчі) учасники на другому етапі в секстет за інтересами розігрують медалі та путівки на міжнародну арену, а також право залишитися у вищому дивізіоні (всього – 32 гри). Кількість набраних на першій стадії очок при цьому або зберігається (наші функціонери схиляються до цієї схеми), або ділиться навпіл з округленням у бік збільшення при непарному показнику. Системи обміну між лігами також в стадії розгляду. Як варіант – один клуб позбавляється елітної прописки, а ще два проведуть стикові матчі.
Подивимося на європейські схеми. Звертає на себе увагу той факт, що з асоціацій, що розташувалися в поточній таблиці коефіцієнтів на позиціях з 1-ї по 12-ю (саме цей контингент, згідно сітці УЄФА, делегує своїх повпредів у груповому раунді Ліги чемпіонів і Ліги Європи безпосередньо), в своїх вищих дивізіонах менше 16-ти учасників мають тільки Україна (14) і Швейцарія (10).
У чотирьох топ-чемпіонатах Європи (Англії, Італії, Іспанії та Франції) виступають по 20 клубів, ще в чотирьох (Німеччини, Португалії, Голландії та Туреччини) – по 18. По 16 учасників присутні в 10-ти чемпіонатах – Бельгії, Росії, Чехії, Греції, Польщі, Швеції, Норвегії, Сербії, Грузії та Боснії.
Про те, що формат з 14-ма клубами виглядає дещо зім’ятим, свідчить той факт, що його використовують всього шість країн – Україна, Румунія, Кіпр, Білорусія, Ізраїль і Люксембург.
12 учасників (тут ми включаємо увага!) Фігурують у 12-ти національних турнірах. Вісім асоціацій (Данія, Ірландія, Мальта, Словаччина, Фінляндія, Угорщина, Чорногорія і Уельс) практикують змагання в три кола (в Уельсі, правда, третє коло проходить в рамках другого етапу після поділу на шістки). В Ісландії боротьба протікає у два кола, а ще три члени УЄФА (Північна Ірландія, Шотландія і Казахстан) використовують два повноцінних раунду. Цікава формула в перших двох турнірах, де клуби грають між собою в три кола, а потім у двох шістках продовжують боротьбу в одне коло (в сумі виходить 38 поєдинків). Але все ж варіант, до якого схиляються наші клуби, ближче до того, що працює в Казахстані. Мова йде про двох колах на першому етапі і двох – на другому вже в окремих шістках. Правда, окуляри в Казахстані діляться навпіл, а в групі аутсайдерів один клуб вилітає і один грає плей-офф.
