Скромна пропозиція від телевізійників клубам українського елітного дивізіону має змусити гарненько задуматися… Ну що, друзі, схоже, всім нам потрібно готувати себе до того, що в наступному чемпіонаті виступатиме всього 12 колективів. Теоретичні шанси, що число учасників виявиться більше, ще залишаються, але вони мізерно малі. Фінансове нехлюйство керівників окремих клубів еліти призвело до того, що вони обросли непомірними за теперішніх часів боргами. Ахова фінансова ситуація, через яку окремі ФК можуть попросту припинити своє існування, укупі з позицією каналів, які транслюють матчі першості країни, і призвела до того, що в Україні в елітному дивізіоні гратимуть антирекордну (в чомусь – ганебні) 12 команд.
Абсолютна більшість футбольних фахівців б’є на сполох, а деякі з них буквально волають, мовляв, не можна допустити таке скорочення. Адже ніяких гарантій того, що ми зможемо безболісно повернутися, скажемо, через два роки до 16-ти учасникам в еліті, немає. Але думка футбольних експертів – немов голос волаючого в пустелі. До того ж його заглушив дзвін телевізійних монет.
Нагадаю, що в українському футболі відбулася знакова подія – канали-транслятори «Футбол1 / Футбол2» і «2 + 2» виступили єдиним фронтом і запропонували за пул чемпіонату, в якому братиме участь 12 колективів, 102 млн гривень. Якщо ж число команд буде більше, то телевізійники пригрозили тим, що не будуть показувати всі матчі через низький рейтингу окремих поєдинків. Загалом: хочеш – іди в колгосп, а не хочеш – корову заберемо. Як казав герой одного популярного фільму: «Прийом відомий, вірно?» (До речі, а ви можете уявити, щоб в Англії чи Італії компанія-транслятор диктувала, скільки їй потрібно залишити команд в елітному дивізіоні?)
Наші ж телевізійники та прихильники беззастережного прийняття їх пропозиції наполягають на тому, що саме так ми повернемо вітчизняний футбол з небес на землю, і смачно шмякнувшісь, почнемо впевненою ходою крокувати до світлого футбольному майбутньому – з переповненими аренами на всіх матчах і мільярдними, нехай і в гривнях, контрактами за телеправа. Хто повинен побудувати українські футбольні Нью-Васюки, при цьому не вказується.
«Підрахували, відібрали – за їжу, туди-сюди, але чотири тисячі дали. Під розрахунок – ось це так! »- Так співається в одній з пісень Володимира Висоцького. Вітчизняні телеканали після подібних маніпуляцій готові виділити клубам Прем’єр-ліги приблизно 4 млн в зеленій валюті (у Польщі подібний пул оцінили в 33 млн євро, в Греції – в 50, про більш заможних країнах помовчимо. В Англії, наприклад, аутсайдер в минулому сезоні отримав у півтора рази більше, ніж коштує весь грецький пул).
Тобто кожна команда з елітного українського дивізіону за підсумками сезону отримає приблизно по 300-350 тис доларів. Зайве говорити, що для вітчизняних важкоатлетів, які цікавлять телевізійників в першу чергу, ця сума сміхотворна – це приблизно двомісячна зарплата одного провідного гравця лідируючих в першості ФК. Інтерес вона представляє тільки для колективів, що перебиваються із хліба на воду. І в цих обставинах мені не зовсім зрозумілий ультимативний тон представників телебачення. Адже якщо на секундочку уявити, що клуби не домовилися з каналами, і футбол зовсім не потрапить на телеекрани, то складно відразу сказати, хто втратить більше – клуби або канали. Більш того, в цій ситуації не варто виключати, що народ знову потихеньку почне підтягуватися на стадіони.
Адже зараз з відвідуваністю матчів чемпіонату України справжня катастрофа. Загляньте до відповідних реєстрів. Тільки п’ять (!) З 14-ти вітчизняних колективів еліти в нинішньому сезоні подолали планку середньої відвідуваності в 5 тис уболівальників на поєдинку! Звичайно, я пам’ятаю про те, що відбувається в країні, що деякі клуби не можуть грати на своїх аренах і т.д. Але все ж – це красномовний показник того, що інтерес до футболу у нас катастрофічно падає. І рівень команд тут має далеко не першорядне значення. Згадайте матч «Динамо» – «Шахтар» минулої осені на НСК «Олімпійський». Краще колективів у нас на даний момент немає! Але навіть на їх очній зустрічі в розпал сезону стадіон був заповнений лише наполовину! Чому народ повинен повалити на подібні поєдинки в наступному сезоні? До того ж теоретично їх за сезон може бути відразу шість (чотири в першості, фінал Кубка країни і Суперкубок). Думаю, обґрунтовану відповідь, що базується хоч на якихось цифрах і аргументах, маркетингових дослідженнях на це питання не дасть ніхто – можна почути тільки припущення.
До того ж в нинішній Прем’єр-лізі, що створювалася якраз для комерціалізації вітчизняного чемпіонату, попросту не знають, що робити з катастрофічно зменшується відвідуваністю. Генеральний директор ПЛ на одній із зустрічей з журналістами відмахнувся: «Це проблеми клубів». А адже хто, як не Прем’єр-ліга, повинен допомогти ФК в цьому питанні? Організувати хоч якісь семінари, тренінги і тому подібні заходи? До того ж не треба нічого вигадувати – в «Динамо» і особливо в «Шахтарі» вже відкатали схему, при якій середня (!) Відвідуваність на арені досягала цифри в 35 тис.
Але повернемося до телевізійного пулу. На мій погляд, і канали, нині показують футбол, доклали свою руку до того, що увага до спорту номер один катастрофічно впала. Мова про гонитві за ексклюзивністю, часом межує зі жлобством. Телевізійну картинку з матчів першості країни можна побачити тільки на каналах-трансляторах. Навіть Перший Національний залишився не при справах. Для державного каналу, не кажучи вже про решту, картинка з вітчизняних футбольних полів попросту недоступна! І якщо Прем’єр-лізі це все одно, то, як мені здається, ФФУ має бути зацікавлена в тому, щоб, скажімо, відеоогляд туру національного чемпіонату був показаний на якомога більшій кількості каналів. І якщо вже канали ставлять ультиматум, то і футбольним чиновникам варто бути більш принциповими. Тим більше що сума, пропонована телевізійниками, за великим рахунком, для такого бізнесу, як елітний футбольний дивізіон європейської країни, смішна. І ще непогано б, погодившись на передачу прав каналах за 4 млн доларів, висунути ще й умова показати ігр по п’ять з турніру першої ліги. Немає достатньо грошей – будьте ласкаві, відпрацюйте в соціальному сегменті. Вболівальників адже потрібно виховувати. Звідки, наприклад, в країні візьмуться фанати спортивної телеграфії, якщо про це виді спорту ніхто не знає?
Думаю, кожному з нас доводилося чути, що, мовляв, раніше до футболу було більше уваги, бо не було інших розваг, а зараз у людей є куди більше варіантів для проведення дозвілля. Так от, днями я наткнувся на цікаве футбольне дослідження, проведене ще в довоєнний час. Мова про сезоні-2012/2013, коли, приміром, середня відвідуваність домашніх матчів «Шахтаря» була за 40 тис тис людей. У той час з тисячі осіб в Донецьку регулярно ходило на футбол близько 40, у Києві – 10. А ось, наприклад, в Базелі – 160, в Берні – 140, в Ейндховені – 150, в Амстердамі – 60. Що, скажете, в Швейцарії чи Голландії жителям, крім футболу, зайнятися нічим?
Загалом, досить куце пропозицію вітчизняних каналів по ідеї повинно змусити задуматися всіх, причетних до вітчизняного футболу. Або ми задовольняємося крихтами телевізійного ринку, спостерігаючи за тим, як марніє чемпіонат, або всі разом, по всіх напрямках, працюємо над створенням конкурентоспроможного і цікавого продукту під назвою «Чемпіонат України з футболу». Третього, схоже, не дано …
