Перехід Алекса Тейшейри з «Шахтаря» в китайський клуб «Цзянсу Сайнти» – це подія, звичайно. Перш за все, воно визначається оголошеної трансферної ціною гравця. 50 мільйонів євро, як би хто не оцінював, серйозний показник. Рекордний навіть для українського футболу, для китайського, втім, теж, по цій ризик тепер будуть рівнятися всі інші зоряні угоди. Але, крім цього, тут привід поговорити про інших футбольних і життєвих категоріях.
Чи добре, що Тейшейра відправився в Китай? Якщо десь відсторонено подивитися на все це з золоченої гірки, загорнувшись в тогу холодного філософа, то глобально, для світового футболу погано, зрозуміло. Китайський чемпіонат, нехай буйно розвивається і зухвало зростаючий, не рівень для таланту Алекса. Бразилець міг прикрасити собою будь-який, найкрутіше першість, хоч англійське, хоч німецьке, хоч іспанське. Начебто «Ліверпуль» жадібно поглядав на неабиякого гравця «Шахтаря», та пожалів 50 мільйонів. Даремно поскупилися, між іншим, покупка того варта.
Так ось, про глобальне футболі, світового масштабу. Влуч Тейшейра в першість Англії, він міг би і сам стати суперзіркою планетарного формату, і всю гру своїми видатними якості збагатити. З Китаю це зробити буде набагато складніше. Кого ми обманюємо? Неможливо це з Китаю щось. Тому як, в тих краях зараз інші завдання, пов’язані з програмою розвитку футболу в КНР. Тобто, весь потенціал піде на вирощування місцевої першості, витягування його на якийсь пристойний рівень. Можливо, коли-то Піднебесна і стане впливати на футбольну моду (хоча, знову-таки, є сумніви), але не скоро. Тейшейра на той час піде на спокій і буде в своїй благословенній Бразилії цідити кокосове молоко прямо з горіха на своїй розкішній віллі.
А вілла у нього буде – будь здоров! У пресі замиготіли числа, що характеризують зарплату майбутньої зірки китайського футболу. Вони збивають з ніг. Втім, я звик не довіряти таким специфічним даними. Насправді, масштаби гонорару (і бонусів всяких) знає тільки сам гравець і його агент. У бразильському випадку, ще мама і дружина футболіста. І агента … Але раз Алекс наступив на горло своєї амбіційної серенаді про кар’єру в крутому чемпіонаті і про постійне місце в збірній Бразилії, значить аргументи йому були приведені залізобетонні. І тільки прошу вас, дорогі знавці футболу, не нити з приводу того, ось-де, проміняв людина місце в історії і пантеоні героїв на нікчемні гроші. Дуже може бути, що і проміняв. Але! Судити про чужих мільйонах і зважувати вчинки великих гравців на вагах благородства – доля злиднів і тих, хто в своїх очах не те що колоди, а лісоповалу не помічає. До того ж, як знати, а ну Китай виявиться пересадочних пунктом по шляху Тейшейри з «Шахтаря» хоча б і в Англію? Як «Анжи» у випадку з Вілліаном.
За китайський футбол я, скажу твердо, радий. Сильна покупка. Та й взагалі, цікава тенденція. Раніше в ту сторону рухалися гравці або зовсім вже вийшли в тираж, або тимчасово опинилися без роботи. Сьогодні чекайте потоку майстрів найвищого рівня і в самому розквіті сил. В принципі, він вже шурує на всю. Інша справа, що купа зірок не завжди дає гарне сузір’я. Але це вже китайські товариші нехай самі розбираються зі своєю футбольною астрономією. Наша справа – сторона: спостерігаємо, аналізуємо, мудрувати.
І про «Шахтар». Кращий клуб Східної Європи (і по цей момент, таке моє приватне переконання) переживає складні часи. Не будь президент «Шахтаря» Рінат Ахметов так закоханий в свою команду, все, мабуть, уже й могло б накритися латунним тазиком, інкрустованим стразами. Кілька років кочового способу життя – то ще випробування. Навіть, якщо ми говоримо про VIP-кочівників з великими можливостями. Проте, об’єктивна ситуація змушує себе шанувати.
Дебразілізація «гірників» не лавиноподібно, але спокійну, поступальну її, швидше за все, не уникнути. Власне, ніхто й не збирається надто вже яро викручуватися. Унаслідок безнадійності цього процесу. Тим паче, коли в руки йдуть такі серйозні гроші, що дозволяють клубу досить комфортно вирішувати оперативні питання своє життєзабезпечення, відмовлятися від них і гріх, і дурість.
Звичайно, Тейшейра був в «Шахтарі» останніх років командоутворюючим гравцем. Зараз здається, що дорівнює заміни йому не знайти. Тим більше, всередині колективу. Але нагадаю, що таке ж відчуття неприємно лоскотало вболівальницькі душі, коли зі складу зник Матузалем. Але з’явився же Фернандіньо. Пішов Фернандіньо, на новий рівень піднявся Тейшейра … Святе місце, як то кажуть, не загрожує вакуумом. І потім, в реаліях нинішнього українського футболу, будь-які дії, що дають можливість провідним клубам зберігати відносно високі позиції, вже можна вважати, чимось стабілізуючим, чи що. У сенсі, коли життя на нитці, не думай про плоді.
Алексу ж із задоволенням бажаю футбольної фортуни. З фінансовим-то благополуччям він, щось підказує, вже визначився. Тейшейра, знаєте, хороший хлопець, симпатичний і завжди відкритий до спілкування, душевну людину. Він прийшов в «Шахтар» в парі з Дугласом Костою. Причому, основною покупкою в цьому «дуплеті» вважався саме Коста (як і Стіпе Плетікоса, який з’явився в команді разом з Даріо Срною, до речі). Дуглас і став відразу чудеса на полі творити. Але він чистий шоумен, індивідуаліст, якому тісно і незатишно бути командним виконавцем. А Тейшейра людина системна, що істотно підвищує його цінність, як гравця. Тепер обидва вже покинули «Шахтар». Про Костю залишилося спогад, як про талановитого, але злегка безглуздим «злом хлопчика». Про Тейшейрі будемо пам’ятати, як про добряка, розумниці і осі команди. І стежити за його успіхами станемо. Хоча, звичайно, китайський футбол тема для нас нова, слабо знайома.
