Минулого тижня 28-річний Олександр Яковенко, син знаменитого київського півзахисника Павла Яковенко, підписав з «Динамо» піврічний контракт з правом продовження на три сезони. «СЕ» згадує динамівські династії.
ЯКОВЕНКО
Павло Яковенко був одним із системоутворюючих ланок динамівського механізму 80-х років. Його гра назавжди залишилася в пам’яті очевидців того періоду, а сам Павло запам’ятався перш за все бійцівськими якостями і універсалізмом.
Втім, за часів Валерія Лобановського універсалізація була наріжним каменем клубної філософії, і потрапити в команду могли тільки футболісти з широким діапазоном дій.
Перейшовши в «Динамо» з «Металіста» в 1982 році, Яковенко видав яскраве десятиліття. Кубок кубків, три чемпіонства, три Кубка СРСР стали для нього гідною нагородою за самовідданість на поле. Потім, як і багато його партнери в той непростий час, футболіст виїхав до Європи. У Франції від Яковенко чекали багато чого, але, зігравши лічені матчі за скромний «Сошо» і отримавши серйозну травму, гравець був змушений завершити кар’єру в 28 років.
Що цікаво: свій шлях у великому футболі його старший син Олександр теж почав у Харкові. 16-річним дебютував в «Металісті», проте створити конкуренцію більш досвідченим виконавцям не зміг і виступав головним чином за дубль.
Проте він розумно вирішив змінити обстановку. Переїхавши до Бельгії, півзахисник транзитом через «Льєрс» і «Генк» виявився в одному з грандів – «Андерлехті». У складі цього клубу Олександр встиг двічі стати чемпіоном Бельгії, по разу завоювати з командою Кубок і Суперкубок. Потім – перехід до «Фіорентини», незатребуваність у флорентійців, оренди в «Малагу» і «Ден Хаг» … Закінчилася європейська епопея Яковенко логічним розірванням контракту з італійцями.
Втім, незважаючи на невдачі на Апеннінах, кар’єру Олександра Яковенко в Європі можна назвати більш успішною, ніж у його батька.
Підписавши угоду з «Динамо», він розуміє, що порівнянь з легендарним батьком не уникнути – і, здається, буде робити все від нього залежне, щоб кияни знову отримали корисного гравця з такою футбольної прізвищем Яковенко.
Калитвинцева
Юрій Калитвинцев в «Динамо» відіграв не так багато часу, але встиг закохати в свою гру футбольних фахівців і вболівальників. Всього за чотири сезони в столиці України Юрій став капітаном і одним з лідерів команди кінця дев’яностих, яка об’єктивно вважається однією з найсильніших у вітчизняному футболі за всю його довгу історію. Чотири чемпіонські титули і два національні Кубки – актив без сумніву гідний.
Геніальний распасовщик з добре поставленим ударом, «світла голова» – ось лише деякі характеристики, якими нагороджували Калитвинцева-старшого. Після динамівського етапу в кар’єрі Юрія був короткочасний турецький етап і догравання в київському ЦСКА.
Його син Владислав зовні дуже схожий на свого батька. Правда, в манері гри двох півзахисників видно істотні відмінності. Юрій Миколайович, наприклад, зазначає добре поставлений удар сина – і вважає його більш талановитим, ніж був сам.
Влад не перший рік знаходиться в статусі одного з найперспективніших футболістів країни, проте в «Динамо» за 6 років провів всього 13 поєдинків, хоча на цей період припало чемпіонство і два Кубка країни з рідним клубом. Правда, кілька разів Калитвинцев-молодший виступав в інших командах на правах оренди, і що в чеському «Слованом», що в одеському «Чорноморці» талановитий півзахисник виявляв себе з найкращої сторони.
ГОЛОВКО
В один час з Юрієм Калитвинцевим до «Динамо» грав Олександр Головко. Лідер оборони киян і збірної України славився надійністю і холоднокровністю. У парі з Владиславом Ващуком становив мало не найсильніший оборонний дует в Європі, ставши одним з уособлень епохи дев’яностих. Олександр вісім разів ставав чемпіоном країни і п’ять разів – володарем Кубка. І це не рахуючи півфіналу Ліги чемпіонів, де лише невезіння завадило киянам пройти «Баварію» …
Але в «Динамо» без центрального захисника Головко – нікуди. У складі другої команди зараз виступає Олександр Головко-молодший. І зовні, і за манерою гри син нагадує батька. Бачать його талант і тренери першої команди, кілька разів залучали Олександра-молодшого до тренувань. Якщо прогрес футболіста стане більш стрімким, не виключено, що в найближчому майбутньому в центрі оборони «Динамо» знову гратиме Олександр Головко.
Михайлова
Михайло Михайлов в 80-і роки ділив воротарську позицію з Віктором Чановим. Були навіть сезони, коли голкіпери грали по черзі. Але все ж в конкурентній боротьбі переміг Чанов, який і вважався основним воротарем киян. Михайлов, за вісім років (з перервою) ставав дворазовим чемпіоном країни і по разу володарем Кубка СРСР і Кубка Кубків, після «Динамо» ще якийсь час пограв в інших командах, після чого став одним з кращих на пострадянському просторі тренером воротарів.
Могла відбутися в «Динамо» і династія Михайлових. Але вийшло так, що Андрій Михайлов далі другої команди пробитися не зумів. До речі, в «Динамо-2» Андрій конкурував з відомим Рустамом Худжамовим. Пізніше Михайлов-син ще трохи пограв, а потім прийняв рішення завершити активні виступи у великому футболі і став агентом.
ШМАТОВАЛЕНКО
Сергій Шматоваленко застав в Києві перехідний етап від радянського футболу до українського. За 12 років динамівської кар’єри талановитий захисник проявив себе, здавалося, на всіх позиціях в обороні, встигнувши стати чемпіоном і володарем Кубка СРСР. Куди більше титулів принесли Шматоваленко виступи в чемпіонаті України – сім чемпіонських титулів і два Кубка країни. Закінчивши активні виступи, Сергій залишився в рідній команді в якості тренера дубля киян …
Саме в дублі під пильним поглядом титулованого батька почав свій шлях у футболі захисник Сергій Шматоваленко-молодший. Незважаючи на перспективи, він не зумів пробитися в першу команду киян і поїхав підкорювати балтійський берег. У латвійському «Сконто» в 2012-му Шматоваленко-син і завоював поки єдиний свій титул – Кубок Латвії.
НА ПІДХОДІ
У юнацьких і юніорських командах «Динамо» також знайшлося місце синам відомих в минулому динамівців. У команді U-19 заявлений син півзахисника киян 90-х років Віталія Косовського – Сергій. Як і знаменитий батько, по амплуа Косівський-молодший півзахисник. А ось чи зуміє він повторити або обігнати за досягненнями свого батька покаже час.
Сергію є до чого прагнути. Віталій Косовський за дев’ять років виступів в «Динамо» шість разів ставав чемпіоном, чотири рази – володарем національного Кубка. А гол у знаменитому півфіналі Ліги чемпіонів у ворота Олівера Кана нам і зовсім не забути …
Дмитро Михайленко не завжди був основним гравцем «Динамо». І все ж за сім років у складі київського гранда Дмитро сім раз став чемпіоном країни і чотири рази виграв Кубок. А в 2009-му півзахисник виграв екзотичний Кубок Кіпру. Загалом, нинішньому наставникові дубля «Дніпра» є що згадати. А його син Іван закінчує навчання в динамівській школі і сподівається продовжити династію Михайленко в столичному клубі …
