На зорі своєї кар’єри наш герой пройшов школу Валерія Лобановського в київському «Динамо», грав у фіналі молодіжного чемпіонату світу проти Дієго Марадони, а домігся слави в «Дніпрі».
Саме за участю Олега Тарана дніпропетровський клуб, а згодом і криворізький «Кривбас» залишили помітний слід у своїй історії на міжнародній арені.
Наступного тижня київське «Динамо» вперше за 17 років виступить в плей-офф Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті». Саме з цієї теми ми й почали розмову з відомим тренером, екс-нападником «Динамо» і чвертьфіналістом Кубка чемпіонів у складі «Дніпра» Олегом Тараном.
Фактор Андрія Ярмоленко
– Олег Анатолійович, відчуваєте, що Київ чекає неординарна подія у вигляді плей-офф Ліги чемпіонів?
– Це одне з найголовніших подій в історії «Динамо» і всього українського футболу за останній час. Динамівці – великі молодці, що пробилися в плей-офф з непростої групи, і дуже здорово, ярмо гра проти «Сіті» пройде з глядачами на трибунах.
– На чию користь свідчать передматчеві розклади? Динамівці не вдарять в бруд обличчям?
– Ви правильно сказали: «Не вдарити в бруд обличчям». На даному етапі кілька факторів говорять не на користь команди Сергія Реброва. Велике значення має відсутність офіційних матчів киян при підготовці до Ліги чемпіонів, а також кадрові втрати (Мораес травмувався, Сидорчук тільки з лютого почав займатися в загальній групі). Майже на два місяці випав із тренувального процесу команди і Андрій Ярмоленко, ключовий гравець у складі «Динамо», бо виконує на полі творчу функцію.
– Не вірите, що Ярмоленко встигне набрати кондиції до матчу на «Олімпійському»?
– Ні, я допускаю, що Андрій зможе зіграти, але якою ціною! Без належного фундаменту підготовки і з певним дискомфортом на поле можна ж і рецидив травми отримати.
– Ви перебільшуєте …
– Я знаю, про що говорю, бо сам неодноразово опинявся в подібній ситуації. Свого часу мені доводилося оперувати хрестоподібні зв’язки, меніск, заліковувати розрив задньої поверхні стегна, а тренери «Дніпра» форсували мій вихід на поле. Той же Володимир Ємець просив виходити на одній нозі, мовляв, ти постій попереду, а біля тебе будуть два захисника … Через таких епізодів я потім додатково лікувався до п’яти місяців. Вважаю, це непрофесійний підхід до футболіста. В першу чергу, треба цікавитися здоров’ям і самопочуттям гравця, з’ясувати, чи готовий він на 100 відсотків. Фізичний стан футболіста ще можна швидко відновити засобами сучасної фармакології, хоча це теж може бути чревате для здоров’я. Так що дуже важливо знати, чи готовий Ярмоленко повністю, щоб не втратити лідера на більш тривалий період.
Зіграти разок на зборах – це одне, а відчути свої сили в офіційній грі – інше. На жаль, в порівнянні з динамівцями «Манчестер» знаходиться в божевільному ігровому тонусі – це теж треба враховувати.
– Ось тут, мені здається, варто подивитися і на зворотну сторону медалі: англійський клуб з початку 2016 року провела 11 офіційних зустрічей за шість тижнів! Як результат шаленого темпу, лазарет «городян» розширився, а на внутрішній арені команду підстерегла серія домашніх поразок від «Лестера» (1: 3) і «Тоттенхема» (1: 2).
– Так, головний тренер «Сіті» Мануель Пеллегріні говорив, що в його обоймі залишилося 14 футболістів, але їх клас і досвід виступу на найвищому рівні робить в моїх очах фаворитом протистояння саме англійський клуб. Думаю, Манчестерці зараз вистачить і 11-ти гравців на два матчі проти «Динамо». Дай Бог, щоб я помилявся.
«До« Бордо »готувалися по щиколотку у воді»
– У чому бачите козир «Динамо»? Може, вдасться здивувати гранда Прем’єр-ліги пресингом?
– Не думаю, що цей номер пройде. Загальнокомандний клас у суперника вище. Втім, на одну-дві гри реально зібратися, проявити характер, амбіції, а також командний дух і взаємодія. Все в комплексі може дати позитивний результат. Сподіваюся, динамівці добре підготувалися під час зарубіжних зборів, адже умови роботи на предсезонке нині відмінні. Не порівняти з тими, які були 25-30 років тому, коли я виступав.
– Розкажіть. Тим більше у вашій практиці також був досвід підготовки до весняного протистояння в єврокубку 1985 року, коли ваш «Дніпро» зустрічався з «Бордо».
– Уявіть, попереду гостьовий матч чвертьфіналу Кубка чемпіонів, а ми ганяємо м’яч на зборах в Сочі на поле, залитому водою по щиколотку! Жахливі умови, але виїжджати за межі СРСР ми не мали можливості. Що поробиш, такий час був. Однак незважаючи на витрати підготовчого процесу, ми тоді гідно виступили.
– Ще й як! «Дніпро» з вами в складі тільки в серії пенальті поступився французам путівку в півфінал …
– Так, в гостях ми відбилися з хорошим для нас результатом, плюс Мюллер не зміг забити пенальті Сергію Краківському. А в домашній зустрічі вели – 1: 0 до 75-ї хвилини, але пропустили. Вже в додатковий час у нас видалили Івана Вишневського, тому дотягнути до серії пенальті було непросто. Звичайно, ми засмутилися, зазнавши поразки по пенальті, але при цьому отримали задоволення від виступу в євросезоні.
– Не вистачило посмішки Фортуни?
– Або розважливості. До 1987 року Дніпропетровськ був закритим для іноземців містом, через розміщення в ньому ракетного виробництва, тому «Бордо» ми приймали в сусідньому Кривому Розі в березні. Можете уявити стан поля без підігріву після суворої зими. Напередодні зустрічі вода на поле стояла! Вирішити проблему міська влада вирішила за допомогою двох вертольотів, які за добу до гри почали сушити поле місцевого стадіону, а працівники арени потім приводили його в належний вигляд. Дивовижний випадок! Може, і не треба було займатися показухою перед чиновниками УЄФА, чаклуючи над полем і приводячи його в хороший стан.
– До чого ведете?
– У складі «Бордо» на той момент виступало 5-6 чемпіонів Європи, які за півроку до цього виграли континентальну першість зі збірною Франції, а ми створили супернику мало не ідеально рівне поле, хоч і пожовкле. Нехай би гості копирсалися на важкому газоні, дивись, ми і пройшли б до півфіналу (посміхається).
– Ваше враження з розряду «в футболі дрібниць не буває».
– Саме так! Ось і зараз ФК «Динамо» виконало величезну роботу, щоб зустріч з «Манчестер Сіті» пройшла за підтримки трибун. Хто знає, може, саме цей фактор відіграє визначальну роль в розстановці сил в Києві.
«Подвійне покарання« Кривбасу »
– В якості тренера ви також брали участь в євробаталій. Який з матчів варто для вас осібно?
– Дебют мого «Кривбасу» в 1999 році в Кубку УЄФА-це вже неординарна подія, а зустріч криворіжців з італійської «Пармою», звичайно, незабутня. У складі апеннінців тоді блищали Буффон, Каннаваро, Тюрам, Креспо, Баджо, Богоссян і інші зірки. Природно, ажіотаж в Кривому Розі був неабиякий, мені дзвонили з інших міст, просили квиток на матч … Стадіон був битком забитий. До речі, в першій зустрічі на виїзді ми успішно протистояли чинному володарю цього трофея, поступившись – 2: 3. А в другому поєдинку нас надломило раннє видалення, суддя застосував подвійне покарання нашому футболістові: призначив пенальті і показав червону картку, хоча фолу останньої надії не було. У підсумку ми програли – 0: 3.
– Як тут не згадати, що вже три роки «Кривбасу» немає серед учасників чемпіонату України. Ви вірите, що криворізький бренд з єврокубкової історією повернеться на футбольну орбіту нашої країни?
– Команда там потихеньку відроджується, керівництво подумує заявлятися в другу лігу … А поки місто являє тамтешній «Гірник», що йде на другому місці в таблиці першої ліги. Думаю, керівництво «Гірника» не відмовиться від спокуси пробитися в Прем’єр-лігу, але ось як все вийде на практиці, важко сказати. Адже наші чиновники затіяли перебудову і скорочення Прем’єр-ліги до 12-ти команд. Це означає, що спортивний принцип переходу команд з нижчої ліги у вищу не буде дотримана?
– Остаточне рішення з цього питання ми дізнаємося не раніше весни.
– Буде дуже дивно і неправильно не пустити команди в Прем’єр-лігу, які бажають там виступати, за спортивним принципом. Подивіться, хіба «Олімпік» або «Олександрія» – недавні вихідці з першої ліги – загубилися в еліті? Так чому не дати можливість підвищитися в класі «Зірці», «Гірнику» або «Черкаському Дніпру»? Заради чого вони грають цілий сезон?
«Посварився з Лобановським і пішов …»
– На зорі кар’єри, в кінці 70-х, ви також виступали за «Динамо». Чому не закріпилися в основному складі?
– У 17 років я вже мав щастя тренуватися з футболістами, які були кращими в Європі, – Блохіним, Онищенко, Коньковим, Фоменко … У той час Валерій Лобановський пред’являв до футболістів жорстокі вимоги, тому не всі витримували конкуренцію … Гравців, які не пройшли в основу «Динамо», багато, але всі вони проявили себе в інших командах і залишили яскравий слід в історії нашого футболу.
– Чому ви пішли з «Динамо» в «Чорноморець» в 1980 році?
– Я два роки намагався виїхати з Києва, тому що хотів грати, але мене не відпускали. В один прекрасний момент вирішив, що вистачить, пора прощатися. Знайшов в собі сили підійти до Валерія Лобановського і сказати: «Я йду». Посварилися. Загалом, довелося йти в «Чорноморець», який тренував на початку 80-х Микита Симонян. У нього були зв’язки з Федерацією футболу СРСР, і тільки так я міг виїхати з Києва. Я вибрав свій шлях, і мені гріх скаржитися.
– Саме запам’ятовується мить вашої ігрової кар’єри – це хет-трик у ворота «Спартака», який дозволив «Дніпру» в 1983 році вперше зійти на вершину союзного чемпіонату?
– Не обов’язково. Срібні і бронзові медалі чемпіонату СРСР теж цінні. Приємно згадати і юнацький чемпіонат Європи-1978, коли забив у фіналі три голи Югославії (3: 0. – Прим. Авт.), А також вихід у фінал молодіжного чемпіонату світу-+1979. Тоді ми поступилися в Токіо (1: 3) чудовою Аргентині з Дієго Марадоною і Рамоном Діасом. У кожного гравця є свої подвиги, але найприємніше, що вболівальники досі впізнають на вулиці, вітають і дякують за яскраві сторінки в літописі того чи іншого клубу. Залишити свій слід в історії на радість людям – найважливіше для футболіста.
– Про щось жалкуєте?
– Найстрашніше – це травми. Через них я втратив в цілому два роки ігрової кар’єри. На жаль, в мій час медицина була недосконала, плюс амбіції тренерів також підірвали здоров’я.
«Всіх боржників я простив …»
– Олег Анатолійович, ви вже два роки без роботи на тренерському містку. Коли назад в футбол?
– Відверто кажучи, у мене немає бажання повертатися.
– Ось як!
– А який сенс працювати, якщо ти не можеш щось довести? При мені померли «Кривбас» і запорізький «Металург», і я не хочу мати справу з подібною ситуацією ще раз. Повірте, це дуже важкі моменти в житті.
– Ще й працювати доводилося за «спасибі».
– У «Металурзі» зі своєї кишені проплачував харчування команді на базі і заправляв автобус перед відповідальними виїзними матчами, а в «Кривбасі» ми півроку виступали без грошей, а потім клуб зник з футбольної карти. Питається, навіщо така робота?
– Ви коли-небудь опинялися в ризикованій ситуації за 56 років життя?
– І не раз. Було багато таких моментів в 90-і роки. Це були важкі часи. Футболістам доводилося займатися бізнесом. Ніхто не повірить, через що тоді пройшли. Я навіть не хочу зараз згадувати деталі. Траплялися такі історії, у вас волосся стане дибки і ви при цьому мені не повірите.
– Вашому житті коли-небудь погрожували?
– Ні. Я сплю спокійно, тому що нікому нічого не винен, а всіх боржників пробачив. У мене є сім’я, діти і повагу з боку рідних, а також інших знають мене людей. Я бажаю всім так само прожити своє життя.
