6 березня футбольне студійне ТВ України запрацювало в звичному форматі. Після зимових канікул вперше в 2016 році в ефірі «2 + 2» був показаний «Профутбол», і симпатики кожної з «головних» програм знову здобули право вибору – що дивитися.
Головна тема
У нормальній ситуації в країні і в її футболі, безсумнівно, головною темою аналітичних телепрограм в такий період має бути освітлення першого весняного туру. Але саме життя змушує всіх футбольних людей, в тому числі і журналістів, в першу чергу, задуматися не про оперативному висвітленні та аналізі матчів і окремих гравців, хоча і цього було приділено достатньо уваги. А про що ж? Про проблему: як жити далі еліті нашого футболу? Як будувати міст: як і раніше вздовж течії річки або все ж, нарешті, поперек?
Мова, всі розуміють, піде про обрання нового президента Української Прем’єр-ліги, точніше, про стратегію і перші кроки по, цитую дитячу класику, витягування «бегемота з болота». І ВФ і ПФ приділили проблемі велику увагу. Новообраний президент УПЛ Володимир Генінсон був гостем студії каналу «Футбол 1», а «Плюси» присвятили йому спеціальний репортаж свого кореспондента Віталія Щербо.
Сама ж тема актуальних завдань УПЛ і шляхів їх реалізації настільки серйозна, глибока і різноманітна, що немає сенсу писати про неї мимохідь, в ряду нехай цікавих, оперативних, але сьогохвилинних тем. Вона заслуговує на окрему статтю, що і буде зроблено в найближчі дні. Поки лише зазначу, що новий глава елітного дивізіону чітко, але без зайвого биття себе в груди позначив телеглядачам своє бачення перших необхідних кроків і кола тих людей, з ким йому, перш за все, слід знайти спільну мову. Зрозуміло, мова тут йде навіть не про топ-менеджерах клубів ПЛ, а про власників. Не менш важливо, що екран також прояснив позиції перших осіб футбольних клубів. Для початку – нормально, студія ВФ і об’ємний матеріал ПФ своє завдання виконали.
Справи наші тлінні
Обидві передачі приділили багато уваги проблемним клубам. А в цю «воронку», крім вже формально неіснуючого запорізького «Металурга», потрапили «Чорноморець» і «Волинь». Про «Металісті» і «Говерлі» з їх фінансовими проблемами і боргами не згадав тільки лінивий журналіст.
Практично всі репортажі в обох ефірах із Запоріжжя, Одеси, Луцька заслуговують позитивної оцінки. Що стосується вражень від діалогів в студіях, я б тут зазначив зі знаком «плюс» два моменти:
– Правильно зауважив Ігор Циганик: «За регламентом заявитися відразу в Другу лігу неможливо (мається на увазі після« обнулення »старого бренду футбольного клубу і спроби появи на світ божий тих же людей, але під новою вивіскою). Потрібно спочатку грати в аматорському футболі. Якщо хтось думає, що це буде просто, то він помиляється. Я не знаю, як на це дивиться УЄФА та інші структури, тому що у нас вже є рівненський «Верес», який відразу заявили під час Другої ліги. Тоді ніхто не звернув уваги, що був порушений регламент.
Я підозрюю, що зараз буде багато команд, які захочуть відразу з Вищої ліги впасти в Другу лігу і зберегти собі професійний статус. Це буде грубим порушенням регламенту. Також це буде нечесно по відношенню до тих людей, які заробляли гроші, а їм не хочуть віддавати борги ».
Панам президентам проблемних клубів, тренерам команд, керівникам регіональних федерацій (а у нас є люди, які займають всі три зазначені позиції) ці пояснення – на замітку!
– Дуже грамотна і зрозуміла глядачам графіка в ВФ, де всі клуби еліти розбиті на чотири зони: зелену, жовту, червону і, на жаль, чорну ( «Металург»). Взагалі обидві програми все більше і більше вдаються до подібної графіку, до статистичних викладок на весь екран. Такий прийом більш ефективно впроваджує в свідомість глядача ідею, яку хочуть донести до нього автори, економить ефірний час і, чесно, розбавляє «довгограючі» спічі в студіях.
З суто футбольних розборів ще мені запам’ятався епізод в павільйоні ПФ, де ведучий і його співрозмовники чітко пояснюють глядачеві зростання питомої ваги Тайсона в розвитку атак сьогоднішнього «Шахтаря». А також цікавий матеріал кореспондента «2 + 2» Василя Пехньо про потенціал українських молодих гравців в збірній країни під майбутнє ЄВРО-2016. Напевно, у кожного глядача своє бачення заявочного листа, а у Михайла Івановича Фоменко і його штабу, тим більше, своє. Однак цей сюжет з великою часткою позитивної провокації уболівальників тільки посилив інтерес телеаудиторії і до збірної, і до її складу.
Ти – коментатор, я – експерт!
Ну, як же без згадки про не сумнівається в своїх словесних вкидання, в спробах «в легку» принизити співрозмовника Віктора Євгенійовича Леоненко. Не знаю, ікнулося «чесному хлопцю» чи ні, коли в паралельно йде ефірі його «подтравіл» Ігор Циганик. Взагалі це на ТБ не дуже прийнято, але тут було все по справі, тому що тема бесіди торкнулася футболістів, які як би ніколи не помиляються, провідний ПФ лукаво перепитав своїх співрозмовників, кого вони мають на увазі, що не «правдоруба» чи що?
Коли Леоненко щиро обізвав себе експертом, він, зрозуміло, погарячкував. На тлі навіть не загальноприйнятих зірок футболу і ефіру двох Гарі – Лінекера і Невілла, а працюють в іншому ефірі Олега Венглинського та Едуарда Цихмейструка, він явно програв. Одні і ті ж моменти розбиралися на явно різному рівні футбольної логіки і чіткого тлумачення її глядачам. Міміка, вигуки, перебивання співрозмовників – не найкращий шлях до глядача. Знову ж таки, недавно, Лінекер зауважив, що він дивиться на тиждень до 15 матчів різних чемпіонатів. Дивиться їх повністю! Упевнений, що Віктор Вацко – мінімум до 10 … Далі продовжувати?
Мені днями написав молодий колега, щиро вболіває за ВФ. Він перепитав: невже я не бачу, що Леоненко ніякий не експерт, як би він себе не називав, а шоумен. І це теж необхідний елемент в сучасному ТБ. Довелося йому відповісти, що я не проти веселого, бажано дотепного шоу в футбольному ТБ. Хто заважає запустити своєрідний «95-й квартал в футболі». Але коли в аналітичну програму замішується «перекласти», то програє від цього і аналітика, і шоу-бізнес на ТВ.
Що новенького?
Чесно зізнаюся, останній випуск ПФ я дивився без секундоміра і без механічного шахового годинника. Але «процентовка говоріння» ведучого Ігоря Циганика і його експертів змінилася приблизно від 4: 1 до 3: 2. Відрадний факт, тому що передача стала більш діалогічність, драматургічно чіткіше вибудуваної, значить, більш цікавою глядачеві. Звичайно, це не межа прогресу, хоча б до пропорції 1: 1.
Цікаво, так вийшло спонтанно або усвідомлено? Один з керівників передачі запевнив мене в другому варіанті. Чудово, треба і далі «так тримати»!
