Прийнято вважати, ніби людські можливості одноманітні і непоправні. Підкріплюється це образливе думку в такий: мовляв, ось якби людина покусав собаку – тоді інша справа…
Яка там собака! Вчора всі ми бачили на власні очі, як дніпропетровський «Дніпро» обробляє під горіх донецький «Шахтар». А адже команда тренера Луческу – це вам не песик з бантиком на хвостику! Виїхати Бог знає куди від будинку, жити в приймах і при цьому лупцювати все футбольне, що попадається під ноги – це вам не морожене лизати за чужий рахунок. Адже все це було! А тут підопічні тренера Мирона Маркевича женуть безумовного фаворита вітчизняного футболу останніх років до його воріт. З таким запалом грудаста господиня мете підлогу після рандеву з молоденьким сусідом…
Раз у раз зачаровуючи глядачів швидкостями пересування і роботи з м’ячем (причому швидкостями зростаючими буквально з кожною новою атакою!), Підопічні Маркевича нарешті поставили на коліна маститого суперника. У мене склалося враження, що я ніколи ще не бачив під рукою Маркевича команду настільки безвідмовних «гробокопачів».
Да уж, важко придумати ще більш невдалий час для милування футболом, але якщо таке все-таки відбувається, то гріх не віддатися його чарівності всім своїм єством футбольного вболівальника. Тим більше, що це явно лише початок закрутки сюжету. Так, Батьківщина в небезпеці, навколо повнісінько бандити від політичних, військових та інших відомств, насобачився сидіти на шиї у працьовитих дурнів. Справа йде до того, що таки доведеться відставити убік футбол до настання днів виключної ясності у взаєминах між усіма верствами суспільства. Але я впевнений – цей наш чемпіонат ми докаталися до вичерпного кінця.
