Прекрасно пам’ятаю хор симпатизуючих «Шахтарю» колег після матчу тижневої давності в Києві. Висновок був остаточний: гра була так собі, але особливо розчарував «Дніпро»…
Констатувати очевидне справа нехитра. Але колись не повірю, що оглушлива ляпас гірників на «Дніпро-Арені» укладена в великої втоми після гри ЛЄ і необхідної ротації. Швидше, і сам Мірча Луческу засумнівався в боєздатності дніпрян. І це з його-то прозорливістю … Втім, а чому, вірніше з ким містер Мірча ризикував? Кривцов не новачок на своїй позиції. Поруч – Ордець, якому пан Палкін давно обіцяє зоряне майбутнє. Про Срну і Шевчука говорити не доводиться, як і про Степаненко з Малишевим в опорній зоні.
Але все це надійне на вигляд побудова не виручив і перебуває у відмінній формі Пятов. До матчу я навіть сперечався, що «Дніпро» переможе на одному характері і підтримки своїх чудових фанатів. І містика тут ні до чого, хоча … «Шахтарю» у нас в гостях завжди незатишно, як і дніпрянам важко проти київського «Динамо.
А тут ще швидко з’ясувалося, що господарі зразково підготувалися і обрушили такий же тиск на суперників з перших хвилин. На додачу дніпряни зуміли перекрити всі зони так, що навіть Марлос швидко захандріл. Тим більше у відсутності Тайсона, який здатний мчати на швидкості в будь-якому напрямку.
«Дніпро» не просто порвав гірників. Сама якість реалізації було близьким до ідеалу. Спочатку все оборонні порядки «Шахтаря» виявилися не при чому після розчерків латиноамериканської парочки – технічного Руїза і дуже технічного Матеуса. А гол у роздягальню здорово вліпив Шахов, цілком в стилі свого татуся – знаменитого форварда 80-х.
Вся доблесть дніпрян була спільною і точно командної. Хіба б відбулися цей та інші рейди Шахова до чужого штрафного, якби його не страхував всюдисущий і непоступливий Політило? На рівні були Матос з Лучкевич на флангах, солідно відіграли і обидва центри оборони.
Довгих і точних передач вперед від Чигринського і Папа партнери не дочекалися, зате супер закид Лаштувки породив і третю результативну атаку.
У «Шахтаря» командна гра проглядалася з працею. Чи не підняв бойовий дух і вихід Ракицького, зате червону картку Ярослав не отримав тільки через ліберальності арбітра. Чи не запалив партнерів і капітан Срна, який під завісу приніс пенальті для Безуса.
Розхвалене і безсумнівно талановитий Коваленко перебував у роздумах взагалі більше години, і лише потім почав огризатися. Здалося, що гравці «Дніпра» були готові до будь-якого розвитку подій. Дуже раділи і їх вірні вболівальники, до захоплення яких на фініші їм піднесли десерт – явище улюбленця Сергія Назаренка.
Саме час згадати про конкурентів – київському «Динамо» і луганської «Зорі», відбомбитися раніше. Втім, настільки сильне порівняння доречно лише по відношенню до команди Юрія Вернидуба з його ранніми куплетами на «Славутич-Арені». Але і в нереалізований пенальті була своя користь: «Чорноморець» залишився вдесятьох, а відхід моряків на дно був лише справою часу.
Чотири голи луганчан, звичайно, їх порадували, але стільки ж в ворота «Шахтаря», напевно, серйозно спантеличили. Всі разом переконалися, що дніпряни від боротьби за «бронзу» усуватися не збираються.
Ще більше захопилися розгрому конкурента в золотій гонці підопічні Сергія Реброва, хоча самі неабияк натерпілися по ходу матчу на «Львів Арені». У її господарів сподобалася командна швидкість і взаємодія, вони сповна скористалися розгойдуванням іменитих гостей і навіть вели в рахунку до другого тайму.
Динамівці поки показують свою фірмову гру окремими відрізками. Але і такого ритму їм вистачає для чергової перемоги, забезпеченої голами Теодорчик і Ярмоленко. У них виявився одні і той же асистент – Гармаш. Доблесть Дениса очевидна, але поруч з вольової непоступливістю все ще кульгає розпорошеність, що часом переходить у розхлябаність. Тому справжнім лідером команди залишається Андрій Ярмоленко – забиває і вирішальний гол, і повний спасіння свої ворота, виносячи м’яч з лінії …
