Саме цими словами в ефірі «ПроФутбол» 20 березня ведучий телепрограми Ігор Циганик разом з експертами в студії Олегом Венглинським і Максимом Калініченко підвели підсумки виступу київського «Динамо» в нинішній Лізі чемпіонів.
Верстка останніх випусків недільних підсумкових футбольних передач традиційно вибудовувалася відповідно до пріоритетів самих редакцій. «Великий футбол» стартував з розбору гостьового матчу «Шахтаря» в Брюсселі з «Андерлехтом» і оцінки шансів гірників в чвертьфіналі Кубка Європи з португальською «Брагою», «Профутбол» приділив максимальну …
Увага «Динамо»
Подібний висновок я роблю виходячи з хронометражу обох ефірів, хронометражу, присвяченого саме біло-синім. «Плюси» лише матчу «Динамо» – «Зоря» виділили близько 30-и хвилин плюс ще 10-ть хвилин гри киян в Манчестері проти тамтешнього «Сіті». 40% часу віддані обговоренню зовсім не абстрактного рівня майстерності столичної команди, а центральній зустрічі туру чемпіонату України. Можливо, цей поєдинок – один з найбільш впливових на підсумкову турнірну долю нинішнього чемпіонату.
Розбір в студії «2 + 2» був об’єктивним, коли стосувалося боротьби на полі. Шкода, що ніхто ні в ПФ, ні в ВФ не звернув уваги на, ймовірно, рекордно низьку наповнюваність трибун НСК «Олімпійський» під час цієї важливої не тільки для прямих суперників на поле зустрічі – менше 7 тисяч. Звичайно, відверту брак глядачів на стадіоні можна пояснити огидною погодою, загальною ситуацією в країні, іншими зовнішніми по відношенню до футболу причинами. Але аналізувати, чому так склалося, треба і самим клубам, в першу чергу, їх службам по роботі з глядачами, і Прем’єр-лізі, і ЗМІ.
Безгольову нічия в Манчестері і, отже, завершення виступу динамівців у Лізі чемпіонів – це підстава для жорсткої критики біло-синьої команди або навпаки – для позитивної оцінки? У вряди-годи (16 сезонів!) Вийшли в стадію плей-офф найпрестижнішого на планеті клубного турніру. Більш того, для експертів і вболівальників інтрига загорталася ще крутіше: як поставитися до не агресивної гри киян в Манчестері, особливо після такого «подарунка долі», як травми двох ключових футболістів «Голубого місяця» ще в першому таймі – центрбеків Компані і Отаменді?
Чому віддати перевагу: «шашки наголо!» І полинути до воріт основного голкіпера збірної Англії Харта, щоб вбити того жадану всіма нами «трешечку». Або пам’ятати, що як тільки полетимо «шашки наголо!» – І негайно «трешечка» при різниці в класі індивідуальної гри гарантовано влетить в наші ворота, про що відверто в своєму інтерв’ю і сказав Андрій Ярмоленко. Дилема, звичайно, цікава. Ребров, який сам має досвід гри в Англії, «наголо!”, – Не скомандував. Знову ж таки, напевно тримав в умі майбутнього суперника, чітко займає третє місце в таблиці – «Зорю».
Думки розділилися. Я підтримую тих своїх колег, які, як Ігор Линник, вважають: «Для постановки більш амбітних цілей киянам об’єктивно не вистачає настільки ж якісної лавки, а також класу – в першу чергу індивідуальної майстерності. Компенсувати це відставання за сезон-два навряд чи представляється можливим, але те, що під керівництвом Реброва в «Динамо» виріс тактично навчений колектив – факт. Висловлюється ще одне дискусійне думку. Мовляв, кияни занадто шанобливо ставляться до іменитим суперникам, не намагаючись здивувати їх характером і сверхотдачей. У такого судження, ймовірно, є основа – біло-сині дійсно часом готові пожертвувати журавлем в небі заради синиці в руках. Але що поробиш, якщо це – основа, базис їх давньою школи? Ще її відрізняє відчуття міри і адекватне сприйняття реальності. На сьогодні «Динамо» за багатьма параметрами не дотягує до рівня «Манчестер Сіті», і визнання цього факту – не діагноз і не ознака слабкості. Швидше це точка на шкалі координат, від якої команда Реброва, мабуть, і буде відштовхуватися надалі ».
Здається, саме це мали на увазі Циганик, Калиниченко і Венглинський, коли в цілому оцінили виступ «Динамо» в Лізі чемпіонів як крок вперед.
Подібну точку зору відкрито озвучив президент «Динамо» Ігор Суркіс в ефірі ПФ: «В цілому, євросезон я б оцінив задовільно, тому що за останні 16 років нам вдалося вийти з групи. Це колосальний досвід для молодих хлопців, які виступають за команду. Нам вдалося вийти з важкої групи. Команда не будується за один сезон, вона поступово набирає обертів від сезону до сезону ».
Звичайно, в ефірі ВФ також багато часу було приділено грі «Динамо» і проти «МанСіті», і проти «Зорі». Але про це нижче.
Цікаве судження
Як я писав спочатку, обидві програми приділили велику увагу грі «Шахтаря» в Брюсселі. Гірники там також не рвалися «вбивати» місцевий «Андерлехт», пам’ятаючи домашній результат з бельгійцями – 3: 1. Тут я погоджуся з порівнянням Олександра Денисова, що у цих двох матчів: «МанСіті» – «Динамо» і «Андерлехт» – «Шахтар» – є багато спільного, і там і там фаворити – манчестерці і донеччани – вирішили долю двораундові поєдинків ще в перших зустрічах, та ще з однаковим рахунком (у «Сіті» навіть перевага в «гостьових» голах). Як в «відповідь» поведуться суперники в подібній «симетричною» ситуації?
В аналізі матчу «Шахтаря» і оцінці його майбутнього суперника «Браги» були очікувані моменти: наприклад, розбір гри автора єдиного м’яча Едуардо, причому, розбір не тільки в цій зустрічі, а у всій його кар’єрі в «Шахтарі». Так, бразилець, який виходив на поле у футболці збірної Хорватії в 60-і з гаком матчах – ефективний гравець «з лавки» – більшість своїх м’ячів він забивав, виходячи на заміну.
Так само передбачуваним був аналіз непотрібності «отхвативанія» двох жовтих карток Олександром Кучером, отже, його дискваліфікацію у матчі з «Брагою». А адже в обох ефірах визнали, що команда з «столиці португальського католицизму» – зовсім не «солодка булочка». Тим більше, що у оранжево-чорних є явні проблеми в центральній зоні оборони, коли разом ставлять недостатньо зіграних між собою Кривцова і Ордець. Що довів в попередньому турі «Дніпро».
Але ось, що дійсно цікаво, так це судження Ігоря Циганика, що Мірча Луческу в майбутньому сезоні себе в «Шахтарі» не бачить. Він мало не махнув рукою на результат своєї команди в завершальній стадії національної першості і прагне, як можна далі пройти в Лізі Європи. Для чого? Щоб засвітити особисто себе в Європі, і в перспективі отримати там хороший контракт.
Звичайно, у такого ходу думок знайдеться достатньо контраргументів, і перший з них – Луческу і так відомий на континенті «містер», щоб нагадувати про себе. Проте, за мірками журналістики я вважаю версію свіжої, провокаційною зі знаком плюс. Чому зі знаком плюс? Тому що Ігор, неважливо, правий він або помиляється, нікого не ображав. Ні Домнула Мірчу, ні «Шахтар». Але ж така тема в минулий недільний вечір стала, на жаль, актуальною.
Звичайне хамство
Писати зайвий раз про невміння Віктора Леоненка аналізувати футбол, виразно, без вигуків викласти власні спічі глядачеві, про його вічне перебивании і модератора програми, і справжнього експерта Віктора Вацко, і, як наслідок, доведення діалогу в студії до «плінтуса» базарної чвар, – було б банальністю.
Затерта до дірок і вже нікому не цікава його відверта «жаба» на адресу «Динамо», це елементарна поза вічно скривдженого «героя проти« Темпа »з Шепетівки» (с) В. Вацко. Я взагалі не збирався про нього писати.
Однак цього разу Леоненко перейшов допустимі межі етики поведінки в телеефірі. Обізвати співбесідника «дурною людиною», «лобзальщіком», презирливо висловлюватися на адресу журналістів в цілому (а хто з тобою сидить поруч?), Якщо і додасть рейтингу у «правильних пацанів», то ще більше відніме його у тих, хто, в самому справі, цікавиться футболом. До речі, хотілося б, щоб прояснилися цифри зростання рейтингу програми завдяки присутності в ній «Жириновського для бідних», все-таки при всій гидоти російського обер-клоуна від нібито політик, рівень цих двох персонажів непорівнянний, і зрозуміло, хто ще нижче.
Змушений повторити ясну для журналістів і продюсерів ТВ думка, що якщо «замішувати в одну посуд» формати інформаційно-аналітичного ефірного продукту (а ВФ заявлений саме таким) і розважального шоу (аргумент творців, що «правдоруб» для того і посаджений в студію), то втрачають від цього обидва жанри. На жаль …
