Один з учасників зустрічі журналістів з тренерським штабом збірної України ділиться враженнями від дискусії в Будинку футболу.
У вівторок відбулося чергове – найцікавіше і продуктивне, на мій погляд, за останній час – засідання «Футбольного прес-клубу», учасниками якого серед інших були головний тренер збірної України Михайло Фоменко, його помічник Володимир Онищенко та перший заступник голови комітету збірних ФФУ Семен Альтман.
Хто і що говорив на цій зустрічі можна почитати тут, тут і тут. А нижче – кілька міркувань, на які мене наштовхнуло почуте і сказане в рамках цього заходу.
«… НАМ своє робить»
Зізнатися чесно, раніше мені здавалося, що Михайло Фоменко – людина особливої гарту, на якого такі «дрібниці», як критика преси та вболівальників, не впливає зовсім. Але виявилося, що в тренерському штабі збірної ЗМІ читають і дивляться, а несправедливі, на їхню думку, нападки можуть зачепити навіть зовні незворушного Михайла Івановича.
При цьому, поспілкувавшись з ним в такій полунеформальной обстановці, можна було остаточно зрозуміти: цей фахівець, як ніхто інший, твердий у своїх переконаннях. Якщо говорити по-простому, то відступати від своїх методів і принципів, щоб на догоду масам зробити гру національної команди «яскравішою і видовищною» (можливо, на шкоду результату), він не буде ні за яких умов. Навіть під тиском всієї преси та вболівальників разом узятих.
Добре це чи погано – вирішуйте самі. Але особисто у мене це викликає щонайменше повагу. Справжній тренер повинен бути впевнений в правильності свого підходу і міняти його тільки з об’єктивних причин, а не для того, щоб комусь сподобатися.
Загалом, як я зрозумів, Фоменко з повагою ставиться до думки ЗМІ і навіть, за його визнанням, іноді черпає звідти корисну інформацію, а й надалі буде надходити за заповітом класика: «… Нам своє робить».
МАЛО КРИТИКИ
Дуже шкода, що на прес-клуб не прийшли самі видні і активні критики збірної з числа журналістів, коментаторів та експертів. Незрозуміло, чому вони упустили такий шанс висловити свої міркування безпосередньо тренерському штабу – на принципах прозорості та досить доброзичливій дискусії.
Кажу це не в сенсі «що, слабо, висловити претензії в обличчя?» Просто впевнений, що в такому випадку обмін думками був би ще більш живим і плідним (в тому числі і між нами, журналістами). А ті, хто незадоволений грою національної команди, могли б отримати багато відповідей на свої питання. Якщо вони їх дійсно цікавлять …
У зв’язку з цим мені довелося в деякому роді «викликати вогонь на себе», озвучивши головні закиди журналістсько-вболівальницьких кіл по грі збірної, хоча особисто я вважаю тактику Фоменко (в загальному сенсі) цілком виправданою і найбільш підходящою для нашої команди в даний момент.
У підсумку ми ще раз змогли переконатися, що нинішній штаб між «грою» і «результатом» завжди вибере друге, хоча в ідеалі і не відмовиться від поєднання обох компонентів. Знову ж – кожен сам знає, як до цього ставитися. Але особисто я як людина, для якого головне у футболі – рахунок на табло, такі принципи поділяю.
З «РОСІЯН» ШАНСИ НА ЄВРО ТІЛЬКИ У ЗІНЧЕНКО
Зрозуміло, в розмові не могла не виникнути тема легіонерів з чемпіонату Росії. Нічого нового, само собою, не прозвучало. Але загальне враження з даної дискусії таке: в складі збірної України на ЄВРО дійсно навряд чи варто очікувати представників чемпіонату РФ.
І як не парадоксально – в першу чергу саме зі спортивних причин. Селезньов, на загальну думку, виглядає непереконливо. Бутко теж не показує гру, яка б змусила включити його в заявку на чемпіонат Європи з урахуванням того факту, що до успіху в кваліфікації він причетний не був.
Чесно кажучи, особисто я не бачу, чим він кращий, наприклад, Опанасенко з «Зорі». Не кажучи вже про Гусєва і Караваєві, які цілком успішно можуть зіграти на позиції правого захисника і при цьому набагато більше заслуговують поїздки до Франції.
Про Пилявський, що втратив місце в основі «Рубіна», взагалі не згадували. Як на мене, то в збірній він був цінний, перш за все, як підопічний Юрія Вернидуба, який проводить чудову роботу в «Зорі» і виховав цілу групу гравців для національної команди.
А ось по Зінченко думки розділилися. І видно було, що в тренерському штабі теж переживають за цього талановитого хлопця і розраховують на нього в майбутньому. На ЄВРО чи? Не впевнений. Чи не тому що Зінченко грає в Росії, а тому що він все ще не переконав в тому, що гарний настільки, щоб зайняти місце одного з тих, хто був в обоймі Фоменко протягом відбору. Але, в принципі, цей варіант не виключений.
НАСТУПНА ЗУСТРІЧ – ПЕРЕД ЄВРО?
Треба сказати, що десь на «темі Зінченко» тренери збірної остаточно влилися в роботу прес-клубу, який має на увазі не звичайні питання-відповіді, а реальний обмін думками та ідеями. В результаті навіть Фоменко – а ми все знаємо, на що схоже його «офіційне» спілкування зі ЗМІ на прес-конференціях – розкріпачився і досить активно включався в обговорення.
На мій погляд, подібний інтерактивний формат корисний для обох сторін, і напевно доречним було б проведення прес-клубу приблизно в тому ж складі незадовго до самого ЄВРО-2016. Наприклад, перед оголошенням розширеної заявки збірної – щоб тренерський штаб міг зробити останній зріз думок в ЗМІ. Або ж навпаки – після оприлюднення списку викликаних на перший збір, і тоді ми б більш предметно поговорили про безпосередню підготовку команди до турніру.
ЗМІ НЕ В ОПОЗИЦІЇ
Мені здається, головне досягнення вчорашнього прес-клубу полягає в тому, що тренерський штаб і в першу чергу Фоменко, можливо, перестали бачити в журналістах своїх опонентів (в певному сенсі).
Я можу помилятися, але спочатку від тренерів буквально віяло настороженістю і «готовністю тримати оборону». Зате до кінця зустрічі це відчуття повністю зникло. Не знаю, наскільки це важливо для них, але для нас – журналістів і щирих уболівальників збірної – будь-який крок назустріч головній команді країни переоцінити важко.
