Вони часто опиняються в тіні наставників і керівників клубів, але від цього ступінь їх важливості в командному механізмі не стає менше. Багато з других тренерів клубів прем’єр-ліги зовсім недавно були дуже відомими футболістами, встигли пограти за кордоном, а дехто – навіть на чемпіонаті світу.
З радянських часів щодо помічників головного тренера футбольної команди існувало стійке оману. Точніше, навіть упередження: асистент за результат відповідальності не несе і лише пересуває «фішки» на тренуваннях і передматчевій розминці, лише іноді повноцінно включаючись в процес як повноцінний тренер. Однак насправді все виглядає інакше. Помічник входить до складу тренерського штабу, впроваджуючи ідеї головного в тренувальний та ігровий процес.
ВІД «ПАЛЬТА РАУЛЯ» До ТРЕНЕРУ
Короля грає свита. Найчастіше наявність кваліфікованого помічника є невід’ємною складовою частиною успіхів команди на футбольному полі. Природно, в основній масі головні тренери самі підбирають собі штаб помічників, грунтуючись на загальних поглядах на футбол, взаємній довірі і кваліфікації майбутніх своїх підлеглих.
Така кадрова політика існує і у вітчизняному футболі. Чого вартий приклад наставника «Динамо» Сергія Реброва, який починав свій тренерський шлях саме з ролі помічника – спочатку в дублі, а потім і в першій команді 14-кратних чемпіонів. І хоча тепер Сергій Станіславович сам керує командою і відповідає за результати і тренувальний процес киян, в його штабі знайшлося місце однодумцям і вірним помічникам в нелегкій тренерській справі – іспанцеві Раулю Ріанчо і колишньому одноклубнику Сергію Федорову.
Сергій ФЕДОРОВ (41 рік). Уродженець Києва і вихованець школи «Динамо» став у нагоді рідному клубу не тільки як чудовий захисник і майстер персональної опіки кращих футболістів планети. «Пальто Рауля», як колись гордо іменували Сергія, надійної і безкомпромісною грою домігся як гравець якщо не все, то дуже багато чого. Багаторазовий чемпіонат і володар Кубка країни, гравець збірної – це тільки самі сухі факти з насиченою біографії колишнього центрального захисника.
Де народився там і згодився. Слова цієї приказки ніби придумані для Федорова. Закінчивши ігрову кар’єру, він почав працювати в клубній академії, а потім ще за Олега Блохіна був запрошений в тренерський штаб «Динамо». З надійного захисника Федоров перетворився в який не поступається в надійності тренера.
Підтвердження тому – золотий дубль динамівців в минулому сезоні і впевнені виступи в сезоні нинішньому. Можливо, коли-небудь Сергій і сам захоче кинутися в самостійне тренерське плавання – і, здається, для амбітного і талановитого в минулому гравця таке продовження кар’єри стане відмінним викликом.
ДНІПРОВСЬКІ ТАЛАНТИ
Справжня розсип молодих тренерів, ще недавно грали на високому рівні, сконцентрувалася в «Дніпрі». У тренерському штабі Мирона Маркевича традиційно спостерігається сплав досвіду і молодості.
Володимир ЄЗЕРСЬКИЙ (39 років). Незаперечний авторитет на футбольному полі і один з кращих захисників в історії українського футболу – ось деякі епітети, якими нагороджували цього молодого тренера під час перебування гравцем. Володимир Іванович завжди відрізнявся непоступливістю і відмінними фізичними даними. Остання якість досі дозволяє йому повноцінно брати участь в ігрових тренуваннях «Дніпра».
А вже для молодих захисників Єзерський – справжнє джерело досвіду і наочний приклад для наслідування. Адже далеко не кожен український футболіст може похвалитися участю в чемпіонаті світу і європейським клубним трофеєм. Що вже говорити про титули чемпіона країни і володаря Кубка – всі вони є в колекції Єзерського.
Та й як тренеру Володимиру вже є чим пишатися. У торішньому виході «Дніпра» в фінал Ліги Європи також є внесок молодого тренера.
Сергій Нагорняк (44 роки). У цього екс-півзахисника титулів менше, ніж у партнера по тренерському штабу «Дніпра», однак свою роль в історії вітчизняного футболу Нагорняк безумовно зіграв. Змінивши за своє життя, як і Єзерський, кілька клубів, Сергій навіть встиг стати найкращим легіонером чемпіонату Китаю в 2000 році. Нині ж в тренерському штабі Мирона Маркевича Нагорняк відповідає за атакуючі дії команди, і, знаючи характер і професійні якості цієї людини, немає сумнівів, що коли-небудь Сергій захоче попрацювати самостійно. Всі якості для цього у Нагорняка є.
Дмитро МИХАЙЛЕНКО (42 роки). Наставник молодіжної команди «Дніпра», безсумнівно, вже дозрів для нового виклику. У минулому добротний півзахисник з кучерявою шевелюрою завоював не одну нагороду різного ґатунку, а вже як тренер встиг привести до перемоги в молодіжній першості своїх нинішніх підопічних. Справа була в минулому сезоні.
Та й деякі його підопічні нині активно залучаються до тренувань з основним складом, в чому також чимала заслуга Дмитра Станіславовича. Хотілося б поспостерігати за роботою Михайленко в якомусь клубі вищого або першого дивізіону – і, здається, така можливість рано чи пізно випаде.
ОДЕСЬКА ПЕРСПЕКТИВА
Олександр ГРАНОВСЬКИЙ (40 років). 15 років тому головний тренер московського «Спартака» Олег Романцев, даючи оцінку захиснику Грановскому, сказав, що Олександр переходить на фланзі самого Роберто Карлоса. Такі слова в той час треба було заслужити, що і робив одесит. Ставши чемпіоном Росії, Грановський потім змінив ряд клубів, усюди грою доводячи спроможність.
Чи не зрадив собі Олександр і в новій іпостасі. Попрацювавши якийсь час старшим тренером молодіжного складу «Кривбасу», взимку минулого року екс-захисник увійшов до тренерського штабу рідного «Чорноморця», де працює і понині.
Однак аналітичні здібності та лідерські якості Грановського явно вказують на те, що 40-річний фахівець напевно отримає свій шанс на самостійну роботу.
Геннадій Нижегородов (38 років). Основну частину своєї футбольної кар’єри цей захисник провів в Росії, і встиг багато чого досягти. Саме на період виступів Геннадія за московський «Локомотив» припав розквіт кар’єри уродженця Південної Пальміри. Два чемпіонські титули і приз кращого захисника Росії в номінації «Стрілець» стали наочним підтвердженням високого рівня футболіста. Закінчивши кар’єру, Геннадій повернувся до рідної Одеси, очоливши молодіжну та юнацьку команду «Чорноморця».
ЩЕ ВЧОРА ВОНИ ГРАЛИ
Олександр ГРИЦАЙ (38 років). Ще в минулому сезоні цей півзахисник виходив на поле у складі «Зорі». Однак, завершивши активні виступи, Олександр з футболу не пішов. Уже в серпні Грицай поповнив тренерський штаб луганчан, почавши таким чином свою тренерську кар’єру.
Як гравець цей півзахисник відбувся в «Дніпрі», запам’яталися надійною грою під керівництвом Євгена Кучеревського. Та й крім виступів у складі дніпрян Грицаю є про що згадати і чим пишатися. Тепер же Олександр Анатолійович набирається тренерського досвіду, а далі, чим чорт не жартує, можливо вирішиться на самостійну роботу.
Геннадій МЕДВЕДЄВ (41 рік). Вихованець динамівської школи, однокласник Олександра Шовковського, Сергія Федорова та Владислава Ващука – один з тих, хто віддав кращі роки футбольної кар’єри не рідному клубу. Що стала рідною для Геннадія «Ворскла» на довгі роки отримала надійного захисника, справжнього лідера оборони.
Немає нічого нелогічного і в тому, що після закінчення ігрової кар’єри в 2011 році Медведєву запропонували посаду тренера молодіжного складу. До цього дня колишній захисник трудиться на благо полтавського клубу, набираючись тренерського досвіду. І лише час покаже, чи повторить Медведєв шлях свого недавнього партнера по «Ворсклі» Василя Сачка.
Валентин СЛЮСАР (38 років). Ще один вихованець школи «Динамо» під час перебування футболістом неабияк поколесив по країні і ближньому зарубіжжю. Шлях Слюсаря у великому футболі не був усіяний трояндами, і лише в «Металісті» півзахисник по-справжньому розкрив свій талант. Ставши 4-кратним бронзовим призером чемпіонату України, Валентин, ще якийсь час погравши, вирішив завершити активні виступи.
Правда, довго без футболу Слюсарю залишатися не довелося. Влітку 2012 року екс-півзахисник опинився в тренерському штабі молодіжної команди «Говерли», де нині обіймає посаду старшого тренера команди U-19.
Олександр ЧИЖЕВСЬКИЙ (44 роки). Колишній захисник «Карпат» на своєму футбольному віку бачив багато і навіть вписав своє ім’я в історію українського футболу. Саме Чижевський першим подолав планку 300 матчів в чемпіонаті України, і символічних клуб був названий його ім’ям. Всього ж на рахунку Олександра Арсенійовича 401 матч в елітному дивізіоні, і лише відносно недавно його рекорд впав.
Закінчивши грати в 38 років в Ужгороді, Чижевський потім отримав ліцензію тренера. Логічно, що не забули про свою легендою керівники «Карпат», і Олександр спочатку виявився в тренерському штабі молодіжного складу львів’ян, а цієї зими пішов на підвищення, ставши помічником головного тренера.
Пам’ятаючи здорові амбіції Чижевського як гравця, дуже хотілося б, щоб і його тренерська кар’єра була довгою і не менш успішною.
Сергій ПОПОВ (45 років). Вболівальники дев’яностих – початку двохтисячних напевно згадують про Поповича як оплоті оборони «Шахтаря» і збірної України. Сергій до того ж часто підключався до атак, нерідко забиваючи найважливіші голи. Завершивши виступи на зеленому газоні, Попов довго працював у другому і третє складах «Шахтаря», а потім у юнацькій збірній країни.
Влітку 2015 році доля подарувала Сергію Олександровичу новий виклик у вигляді роботи в команді прем’єр-ліги. У «Металісті» Попов допомагав наставнику харків’ян Олександру Севідову. Напевно досвід роботи в нинішніх реаліях вітчизняного футболу стане для тренерської кар’єри Попова своєчасним і дуже корисним.
Максим КАЛІНІЧЕНКО (37 років). Ще два роки тому цей блискучий атакуючий півзахисник і кумир багатьох українських хлопчаків радував своєю грою. Але вік футболіста короткий. Яскраві виступи на чемпіонаті світу в 2006 році, іскрометна гра за «Дніпро» і «Спартак» – ось те небагато, що можна вмістити в коротке оповідання про кар’єру Максима.
Найцікавіше, що корінний харків’янин за час ігрової кар’єри так і не виступав за команду рідного міста. Такий шанс у Калиниченко з’явився в цьому сезоні: спочатку він поповнив штаб молодіжки «Металіста», а буквально на початку тижня разом з очолив першу команду наставником дублерів Олександром Призетка перейшов в штаб основи.
А в тому, що з нього, знаючи характер і любов Калиниченко до футболу, вийде кваліфікований тренер, сумніватися не доводиться.
Ігор Дуляй (36 років). Опорний півзахисник «Шахтаря» під час перебування гравцем відрізнявся інтелектом і лідерськими якостями. Серб, давно став в Україні своїм, підтвердив думку, що лише якісний легіонер може довгий час виступати на високому рівні і досягати командних і особистих успіхів. Окремо в кар’єрі Ігора, безсумнівно, варто виграш Кубка УЄФА-2009 в складі «Шахтаря».
Зовсім недавно Дуляй відправився осягати ази тренерського мистецтва, потрапивши в штаб молодіжної команди гірників. Хочеться вірити, що для працьовитого серба цей етап лише проміжний на шляху до нових цілей.
***
Звичайно, хотілося б, щоб недавні кумири українських уболівальників не сходили з футбольної орбіти і продовжували радувати вже в новій якості. Але тільки час і старанність можуть довести точність твердження, що талановита людина талановита в усьому …
