Хіт-парад людей, без яких «Динамо» не стало б чемпіоном другий рік поспіль.
10. Мігель ВЕЛОЗУ
Португалець в цьому сезоні показав приклад справжнього професіоналізму. Здавалося б, ти четвертий рік в клубі, виступаючому в стрімко деградуючому чемпіонаті, твій контракт закінчується, тренер в єврокубках частіше довіряє молодим конкурентам, з якими в прямому сенсі слова краще знаходить спільну мову. Але Велозу не здався – і домігся статусу основного центрхава в чемпіонаті.
Дивно, але саме португалець на даний момент провів найбільше число хвилин в УПЛ цього сезону серед конкурентів по позиції. При тому, що вік і паспорт грали проти нього!
Однак Мігел домігся цілком пристойних показників за системою «гол + пас» (2 + 4), причому найчастіше видавав результат в матчах, де було зовсім непросто. Скажімо, забив гол, що став переможним у виїзній грі з «Дніпром», допоміг забити переможний гол Віде в матчі з «Олександрією» (а ось кубковий провал трапився без нього).
Велозу – це не тільки елегантні «стандарти» і діагоналі на 30-40 метрів, до чого ми звикли за ці роки. Це ще й людина, яка, розуміючи, що, швидше за все, покине клуб влітку, не зупиняється, а просто робить свою роботу. В тому числі, подаючи приклад ставлення до справи іншим.
9. Домагой ВИДУ
Якщо Велозу – лідер по ігровому часу серед центрхава, то Віда – серед центрбеків. Або, якщо завгодно, правих захисників. Те, що йому вже не перший рік вдається закривати дірки на обох позиціях, говорить не тільки про проблеми зі здоров’ям, які час від часу терзають футболістів «Динамо», але й про те, що рівень хорвата дозволяє йому не виглядати погано на будь-якому місці.
І при цьому ще й забивати час від часу: в цьому сезоні було два м’ячі – за випадковим збігом, обидва випали на ігри з «Олександрією».
Втім, цінність Види не в голах, і в цей рейтинг він потрапив, обійшовши гравців більш яскравих, ніж він. Але ось по старанності з ним мало хто зрівняється в нинішньому «Динамо». Хорват може програти позицію супернику, але вже в наступному епізоді тер’єром вчепиться навіть в самого швидкісного нападника – і не відпустить.
Це той самий середній клас гравців, які повинні бути в будь-якій команді. Люди, які не опускаються нижче певної планки на будь-якому місці. Їх люблять тренери чемпіонських команд: у Лобановського був Дмитрулін, у Сьоміна – Асатіані, у Реброва – Віда.
8. Сергій РИБАЛКА
Людина, якого другий сезон називають динамівським Андреа Пірло, цей чемпіонат провів, можливо, трохи менш яскраво, ніж попередній. Але є думка: це просто від того, що на тлі торішнього прориву від перспективного до основного гравця лідерів сезону нинішній крок з основних в системоутворюючі виглядає менш ефектно. Не випадково єдиної поразки в чемпіонаті кияни зазнали з «Шахтарем», коли Сергій був відсутній.
Сидорчук може виконувати не менший обсяг роботи в захисті, Велозу здатний починати атаки не гірше, але поєднують обидві здатності серед хавбеків «Динамо» Гармаш і Рибалка. І якщо Ребров спочатку не хотів робити ставку на Дениса, вважаючи за краще використовувати його жвавість в інший тактичній схемі, то спокійний, розважливий Сергій раз по раз доводить, що з ним «Динамо» придбало опорного хавбека, якого не було дуже давно.
Сам футболіст зізнається, що тренери вимагають від нього здійснювати мінімум торкань при обробці м’яча. Виходить добре, а з урахуванням того, що мінімум досягається не позбавленням від м’яча в стилі «віддай ближньому» – взагалі чудово.
7. Олег ГУСЄВ
У минулому сезоні Гусєв в якийсь момент практично повністю перетворився на людину, який змінює ситуацію на полі, виходячи з лавки. Місце Ярмоленко в основі не піддавалося сумніву, а Ленс демонстрував такий футбол, що догляд в «справжню» прем’єр-лігу виглядав закономірним, як дощ в жовтні. Заміну голландцеві знайшли в особі парагвайця Гонсалеса, однак поки шукали, поки Дерліс адаптувався до життя і грі в нових для себе обставин, поки відновлювався від травм і української зими … Загалом, і матчів Гусєв провів аж 22 (більше немає ні у кого, стільки ж у Ярмоленко), і ігрового часу в два з гаком рази більше отримав, ніж конкурент.
Але що радує найбільше, Гусєв продовжує регулярно видавати перфоманси, яких від нього часом було не дочекатися і в молоді роки. 9 голів у чемпіонаті, причому найчастіше Олег спеціалізувався по другим голам «Динамо» в матчі. Тобто м’ячам, які ламали залишки опору у суперників киян по прем’єр-лізі – таких назбиралося відразу шість.
Гусєв, немов досвідчений боксер, відчуває, коли суперник «пливе» і завдає в цей момент потужного удару, відправляючи його в нокаут. З такою грою питання про продовження контракту, який стояв взимку, підніматися не повинен: було б бажання обох сторін.
6. Александар Драгович
Австрієць другий рік поспіль показує, чому вважається одним з найперспективніших захисників Європи, все ще не виступають в топ-чемпіонатах. На даний момент його кар’єру можна порівняти з кар’єрою Неманьї Відіча часів московського «Спартака». І є відчуття, що потрапити якщо не в «Манчестер Юнайтед», то до складу іншого гранда європейського рівня Драгович зможе вже після Euro-2016. Особливо, якщо Австрія виступить там гідно.
Поки ж Александар доводить, що не просто так входить в п’ятірку найдорожчих футболістів, які виступають в прем’єр-лізі. Він не так часто підключається до атак, хіба що на кутові, під час яких не надто щасливий, зате виключно хороший при виконанні безпосередніх обов’язків.
Лише в п’яти з 17 проведених ним матчів прем’єр-ліги суперники змогли пробити воротарів «Динамо», сам же Александар регулярно демонструє, що здатний поєднувати вражаючу міць з хорошою пластичністю. Так, він пропустив кілька матчів через травми, але не так багато, як Хачеріді, і показував відмінне взаєморозуміння з будь-яким напарником по центру захисту, будь то Євген, Домагой або Данилу.
Утримати цього літа Драгович для «Динамо» буде на кшталт подвигу.
5. Денис ГАРМАШ
Якщо Рибалку можна порівняти з мозком «Динамо», то Гармаш – це нерви. І нерви, що стали помітно міцнішими в цьому сезоні. По суті і футболіст, і Сергій Ребров заново відкривали себе один для одного. Адже минулий сезон вийшов зім’ятим для талановитого центрхава через травми, а тренер не поспішав робити на нього ставку.
У цьому ж сезоні все змінилося в плані статусу гравця. Ні, Денис і раніше чимало пропускає через пошкодження різного роду, вилітаючи ненадовго, як здається, через те, що постійно поспішає швидше повернутися на поле.
Однак коли здоровий, то надзвичайно корисний. Справа навіть не в статистиці, а у враження. Гармаш надає футболу «Динамо» енергію, йому, схоже, просто неприємно зупинятися на поле. Нехай найяскравіший матч сезону він зіграв в Лізі чемпіонів, коли за відсутності Ярмоленко був найкращим проти «Порту», але в чемпіонаті Денис не менш корисний. І якщо до того питання про його перспективи поїхати в сильніший чемпіонат стояв у формі «ось коли заспокоїть нерви …», то зараз, коли в пасиві Гармаша всього дві жовті картки в чемпіонаті, питання тільки в бажанні самого гравця.
4. Жуніор Мораес
Бразилець не був котом в мішку при переході в «Динамо». Його «вели» не один рік, їм цікавився «Шахтар», що теж стало знаком якості, але боротьбу за гравця виграли все ж кияни. Вони отримали універсального форварда, який хороший на швидкості, в підіграванні, хоч і невеликого зросту, але стрибучий, добре відчуває момент. Єдиний недолік, який, ймовірно, і відлякав гірників (а з ними ще цілий ряд клубів) – «Кришталевий». Дуже вже Жуніор травматичний.
Але і з цією проблемою він став кращим бомбардиром команди серед форвардів, вигравши конкуренцію і у Кравця (та так, що той засумував і відправився до Німеччини), і у Теодорчик. 7 + 4 в 18 матчах – хороший показник.
Цінності йому додає те, що всі свої голи нападник розподілив між різними матчами. Мораес не “стріляв» дублями або хет-триками, а діяв за принципом «курочка по зернятку». Причому чотири голи Жуніора ставали переможними для команди, тобто ось вам 8 очок, яких не було б без цього бразильця.
Цікаво, в «Шахтарі» все ще не шкодують, що були недостатньо наполегливі?
3. Олександр ШОВКОВСЬКИЙ
У 1963 році Лев Яшин пропустив 6 голів в 23 матчах чемпіонату СРСР і отримав «Золотий м’яч». З 2016-му Олександр Шовковський пропустив 4 м’ячі в 17 матчах чемпіонату України – і поки не отримав новий контракт від клубу. Ні, мова не про те, що керівництво киян надходить якось несправедливо або часи змінилися. Розмова про те, що ми звикли сприймати виступи Шовковського як щось само собою зрозуміле. Рік за роком, десятиліття за десятиліттям.
Але навіть в 40 років Олександр дійсно вражає. І тим, що тягне команду вгору не тільки в чемпіонаті, але і в єврокубках. І своєю стабільністю. І тим, що вже котрий рік не залишає конкурентам жодного шансу стати основними в воротах «Динамо». Які б особисті негаразди не переслідували в цьому сезоні ветерана киян, на його виступах це не позначилося.
При цьому адже навіть не скажеш з ходу, хто може замінити Шовковського: Коваль потух навіть в данській оренді, Рибка травмується, а в моменти виходів на поле не переконує (привіт м’ячу з кутового від «Олександрії»), молодь поки не тягне на потрібному рівні . Напевно, це і є майстерність, коли рівноцінної заміни тобі не видно.
2. Сергій РЕБРОВ
Людина, про яку одночасно і складніше, і простіше за все писати. Складніше – тому що Ребров не виходить на поле, його робота оповита певним нальотом таємничості, як мінімум, в частині співпраці з Раулем Ріанчо, не завжди легко зрозуміти, наскільки на хід гри вплинули задумки тренера, а наскільки – помилки суперників або чудеса імпровізації від своїх гравців.
Простіше – бо Ребров дає результат, головне, за великим рахунком, мірило якості роботи тренера дорослої команди. Два з хвостиком роки його роботи дали «Динамо» два чемпіонства, два Кубка України, попадання в чвертьфінал Ліги Європи та 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Цього достатньо для того, щоб резюме Реброва – при його бажанні – розглянув власник практично будь-якого клубу топ-чемпіонату.
Затримка за бажанням самого Сергія Станіславовича, за тим, куди спрямовані його амбіції. Його контракт закінчується наступного літа і, як здається, саме продовження цієї угоди має стати пріоритетним завданням Ігоря Суркіса на новий сезон.
1. Андрій ЯРМОЛЕНКО
Лідер команди стоїть вище головного тренера, який безсумнівно більше впливає на виступи всього складу, з однієї простої причини. У цьому сезоні Ярмоленко перевищив всі очікування. Ми думали, що він засмутиться після того, як не виїхав підкорювати Європу минулого літа, а він видав чемпіонат з показниками 13 + 12. Ми думали, що він не зможе проявити себе в найпрестижнішому європейському клубному турнірі – він зробив усе, щоб «Динамо» вперше за 17 років грало навесні в Лізі чемпіонів. Ми думали, що він вже вивчений суперниками по прем’єр-лізі уздовж і поперек – він продовжує залишати їх без роботи, оптом і в роздріб.
Зараз я думаю, що навіть цього літа він не покине клуб, хоча давно вже заслужив право на це і навіть Суркіс визнав, що готовий розлучитися з Андрієм. Думаю – і сподіваюся, що знову помилюся. Тому що коли одна людина причетний рівно о пів на забитих «Динамо» за чемпіонат голів, коли він частіше за всіх йде в обведення, коли через нього йде 60 відсотків атак команди – йому місце в турнірі вище рівнем.
А поки – спасибі за сезон, Андрій.
